- •4. Чинники формування особистості. Особистість вчителя як умова ефективності розвитку і формування дитини.
- •5. Поняття про систему освіти. Принципи побудови системи освіти, її структура і основні компоненти.
- •6. Суть процесу навчання.Принципи.Зміст освіти
- •7. Функції процесу навчання.
- •8. Поняття про принципи навчання, їх система і взаємозв'язок. Характеристика принципів навчання.
- •9. Наукові основи перебудови змісту освіти. Проблеми зм.Освіти та відповідності віковим особливостям. Вимоги до змісту навчання.
- •1) Знання; 2) уміння;3) навички;4) досвід.
- •10.Навчальний план
- •11. Типи та структура уроків
- •12. Реалізація мети уроку
- •13. Методи виховання
- •14. Принципи виховання
- •15. Сімейне виховання. Види взаємозв’язку школи , сім’ї та громадськості
- •16. Дитячий колектив
- •1) Спільна діяльність і спілкування.
- •2) Висунення перспектив.
- •6)Єдність вимог.
- •7)Діалектичність вимог.
- •18. Зміст і форми роботи вчителя з батьками. Псих-пед. Особлив. Роботи з батьками учнів початкової школи.
- •19. Учасники процесу виховання учнів молодших класів. Вихователь і вихованці. Учитель і вихователь групи продовженого дня. Виховання, самовиховання, перевиховання.
- •21. Трудове виховання як актуальна проблема виховання. Завдання і зміст трудового виховання. Педагогічні умови здійснення функцій праці.
- •22. Навчання як двобічний процес. Компоненти процесу навчання та їх характеристика. Викладання як діяльність учителя. Учіння як пізнавальна діяльність учня.
- •24. Формування основ національного і наукового світогляду. Поняття про світогляд та його основні риси. Етапи формування основ світогляду молодших школярів у процесі навчання і позакласної роботи.
- •25. Складові частини виховання молодших школярів, їхній зміст і завдання. Народна педагогіка про особистість, її розвиток, виховання і формування.
14. Принципи виховання
Принципи виховання – вихідні положення, які визначають зміст, методи і форми організації виховання.
Вихователю необхідно знати принципи, щоб правильно, на науковій основі здійснювати виховання, свідомо узгоджувати мету, засоби, методи виховання, передбачити вплив на вихованця тих чи інших умов.
У зв’язку з вимогами становлення України як незалежної, самостійної держави на чільне місце висувається принцип народності у вихованні дітей. Принцип передбачає єдність загальнолюдських і національних цінностей; забезпечення національної спрямованості виховання; оволодіння духовним багатством свого народу – мовою, традиціями, звичаями, культурою; шанобливе ставлення до національних надбань тих народів, які мешкають в Україні.
Принцип цілеспрямованості.
Передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – формування гармонійно розвиненої і суспільно активної особистості з науковим світоглядом, з високим моральним потенціалом, яка бажає і вміє працювати, духовно багатої і фізично досконалої. Реалізація його передбачає підпорядкованість усіх заходів загальній меті та нетерпимість до стихійності у вихованні. Знання мети створює перспективу, дає змогу проектувати бажаний рівень вихованості особистості.
Принцип зв’язку виховання з працею, активною діяльністю учнів.
Основні вимоги цього принципу:
формування у вихованців шанобливого ставлення до будь – якої суспільно корисної діяльності: поєднання практичної діяльності вихованців з виховними впливами на них;
досягнення свідомого ставлення вихованців до опанування свого фаху;
формування у вихованців почуття відповідальності за наслідки власної діяльності;
шанування результатів праці інших;
заохочення дитячої активності в різних видах діяльності в школі і дома (активність – це природна форма розвитку дитини);
оптимальна та якісна організація життєдіяльності колективу тощо.
Виховання особистості в колективі.
Колектив – могутній важіль виховання, провідні риси особистості формуються тільки в колективі у процесі спілкування й активної й спільної діяльності.
Будь який колектив – це місце для самовираження і самоутвердження особистості. Основними характеристиками колективу, який ефективно здійснює виховні функції, є здоровий морально-психологічний клімат, згуртованість, творча активність, постійна спрямованість на успіх, висока вимогливість, творча співпраця.
Реалізація принципу на практиці вимагає від вихователів організації різноманітної діяльності:
навчально – пізнавальної (уроки, інтелектуальні ігри);
суспільно – політичної (мітинги);
фізкультурно – оздоровчої (секції, ігри);
морально – пізнавальної і морально – практичної ;
художньо – естетичної;
суспільно – корисної, виробничої.
Будь – яка діяльність повинна бути суспільно – значущою та колективною за формою, що привчає думати не тільки про себе, а й про інших, стимулює розвиток стосунків взаємної залежності та взаємної відповідальності.
Повага до особистості у поєднанні з справедливою вимогливістю.
У виховній роботі поважливе і турботливе відношення до дітей повинно поєднуватись з високою вимогливістю, підтриманням необхідного порядку в роботі і поведінці.
Повага і вимогливість діалектично пов’язані.
Повага виявляється в доброзичливості до учня, в чуйності і увазі до нього, в турботі і допомозі, в довір’ї і тактовності. Але поряд з цим, до учня мають бути висунені чіткі і безкомпроміснівимогищодо виконання своїх обов’язків, правил поведінки. Такий підхід сприяє підготовці учня до відповідальності за свої вчинки перед суспільством і конкретними людьми.
Опір на позитивне у особистості дитини.
Принцип вимагає зосередження уваги вихователів на позитивних якостях вихованця, їх зміцненні й розвитку з метою творчого вдосконалення. Для цього у вихованців слід формувати віру у власні сили та здібності, розвивати активність, ініціативу, самостійність. Головними прийомами та способами тут є не примус і погрози, а переконання, приклад, які спираються на позитивну мотивацію й досягнення успіхів у майбутньому.
Систематичність, послідовність, поступовість виховних впливів.
Принцип систематичності знаходить свій вияв у системі виховних заходів, які застосовуються в певній послідовності і спрямовані на вироблення навичок, звичок, норм загальнолюдської моралі. Власне кажучи, зміст виховання у планах виховної роботи піддається певній систематизації.
Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою, самодіяльністю, творчістю самих вихованців.
Виховання творчої особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності і творчості, схвалюються ініціатива і самодіяльність. Ініціатива – це свідомий почин у тих чи інших діях.
Цього можна досягти, коли залучити учнів до:
планування громадсько – корисних справ як своїх;
усвідомлення їх необхідності;
контролю за їх виконанням; - оцінювання досягнутих результатів.
Відповідність виховання віковим та індивідуальним особливостям учнів.
Завдання виховання нової людини полягає у розкритті неповторності людини, її самобутності, творчої індивідуальності, в тому, щоб вміти розпізнати, виявити, розкрити, виплекати у кожного учня його неповторно індивідуальний талант. Відповідно до мети виховання школа покликана розвивати нахили, здібності і обдарування своїх учнів. Це робить необхідним всебічне вивчення учнів, знання їх можливостей в міру зростання фізичних і духовних сил, індивідуальних особливостей кожного з них.
Комплексний підхід включає в себе:
а) єдність мети і завдань розумового, естетичного, морального, ізичного трудового виховання – всебічний розвиток;
б) врахування впливів на вихованця багатьох факторів і умов життя, соціального середовища, сім’ї, школи, позашкільних закладів, засобів масової інформації;
в) охоплення виховним впливом усіхучнів;
г) єдність навчання і виховання, включення всіх учнів в різноманітні
види діяльності і продуктивну працю;
ґ) єдність виховання і самовиховання;
д) посильну перевірку і оцінку результативності виховного впливу з
метою його корекції і дальшого посилення ефективності;
е) комплексний підхід вимагає будувати всю виховну роботу на
основі єдності знань, переконань і дій, слова і діла;
є) координацію виховної діяльності школи, громадських організацій, учнівського самоврядув., сім’ї, раціональне використання різних форм, методів, засобів виховання;
ж) передбачає цілеспрямовану організацію всіх видів діяльності учнів – учіння, громадсько – корисну діяльність, продуктивну працю, гру.