44. Встановлення та підтримка доброзичливих стосунків з клієнтами.

Доброзичливе й безоцінне ставлення до клієнта - за цим формулюванням криється цілий комплекс професійної поведінки, спрямованої на те, щоб під час прийому клієнт почував себе спокійно й комфортно. Доброзичливе ставлення має на увазі не просту відповідність загальноприйнятим нормам поведінки, але й уміння уважно слухати, надавати необхідну психологічну підтримку, не засуджувати, а намагатися зрозуміти й допомогти кожному, хто звертається за допомогою.

Орієнтація на норми й цінності клієнта

Цей принцип передбачає, що психолог під час своєї роботи повинен орієнтуватися не на соціально прийняті норми і правила, а на ті життєві принципи й ідеали, носієм яких є клієнт. Ефективний вплив, можливий лише при опорі на систему цінностей самого клієнта, критичне ж ставлення консультанта може призвести до того, що, прийшовши на прийом, людина замкнеться, не зможе бути щирою й відкритою, а, отже, і можливості консультативного впливу виявляться практично нереалізованими. Приймаючи ж цінності клієнта, поважаючи їх і віддаючи їм належне, консультант зможе впливати на них у тому випадку, якщо вони є перешкодою на шляху нормального функціонування людини.

Заборона давати поради

Клієнтам не можна давати поради. Підстави для цього дещо широкі й різноманітні. Насамперед, який би не був життєвий і професійний досвід психолога, дати гарантовану пораду іншому неможливо: життя кожного унікальне й непередбачене. До того ж, радячи, консультант цілком бере на себе відповідальність за те, що відбувається, що не сприяє розвиткові особистості клієнта і його адекватного ставлення до дійсності. У такій ситуації психолог ставить себе в позицію "гуру", що реально шкодить консультуванню, призводить до того, що в клієнта, замість активного прагнення розібратися у своєму житті і змінити його, формується пасивне і поверхневе ставлення до того, що відбувається. При цьому будь-які невдачі в реалізації поради, звичайно, приписуються консультантові, який дав пораду, що, природно, заважає розумінню клієнтом своєї ролі в подіях, що відбуваються з ним.

Анонімність

Найважливішою умовою психологічного консультування є його анонімність. Це значить, що будь-яка інформація, повідомлена клієнтом психологові, не може бути передана без його згоди ні, в які суспільні або державні організації, приватним особам, у тому числі родичам або друзям. З цього правила існують виключення (про які клієнт завжди попереджається заздалегідь), спеціально обговорені законом у багатьох країнах. У нашій країні таким виключенням, мабуть, можна вважати ситуацію, коли психолог довідується під час прийому про щось, що є серйозною загрозою для життя. Але, звичайно ж, навіть у цій ситуації його дії повинні бути максимально обережними і співвідноситися з інтересами клієнта.

45.Встановлення та підтримка доброзичливих стосунків між персоналом та керівництвом підприємства.

Внутрішній PR - це робота з колективом, спрямована на підвищення згуртованості, що в свою чергу, прямо впливає на досягнення організацією тактичних і стратегічних цілей. Таким чином, однією з головних умов функціонування колективу як єдиного цілого є комунікаційна зв'язаність, яку і повинні забезпечувати фахівці з PR.

Внутрішній PR покликаний підвищувати рівень лояльності та мотивованості персоналу, а значить, і ефективність його діяльності. Крім того, створення позитивного іміджу компанії в очах співробітників впливає на імідж компанії у зовнішньому середовищі, так як персонал є одним з каналів трансляції інформації зовні.

Отже, як ми з'ясували, внутрішні технології PR спрямовані на підтримку доброзичливих внутрішньокорпоративних відносин, прилучення працівників до корпоративних цінностей.

Система будь-якого управління спирається на певні фактори, до яких належать люди, фінанси, наявність сировини і час. Якщо перші три не завжди залежать від бажань керівника (бо те, що наявне зараз, не може бути швидко змінене волею менеджера), то фактор часу є важливим ресурсом, бо саме ним керівник може розумно або нерозумно розпоряджатися.

Виробнича діяльність будь-якого працівника організації нерозривно пов'язана з дотриманням ним етичних норм, правил поведінки та взаємовідносин зі своїм зовнішнім оточенням (керівниками, колегами, підлеглими, клієнтами і партнерами). Дотримання стики ділових стосунків є одним із основних критеріїв професіоналізму як окремого співробітника, так і організації в цілому.

Під етикою розуміємо систему універсальних і специфічних моральних вимог та норм поведінки, реалізованих у процесі громадського життя. Відповідно етика ділових взаємин і ділового спілкування виділяє одну зі сфер громадського життя.

У процесі життя і розвитку в певному суспільному середовищі, організації чи підприємстві формуються певні соціальні типи людини, які за характером дій можна поділити на такі основні.

Виконавець. Діє механічно, особистої ініціативи не проявляє. Як правило, при висуванні на керівну посаду стає формалістом, накладаючи цим відбиток і на стиль управління, і на взаємини та підсумки діяльності.

Соціально активна особистість. Живе активним життям, широким колом суспільних інтересів, ініціативний. Існує два різновиди такий особистості: перша — справжня суспільно-активна особистість і друга — зовні показна. Другий тип — це формальна, мітингово-поверхова, демократична, у соціальному плані — негативна особистість.

Винахідлива особистість. Це людина творчості, з високорозвиненим почуттям нового, першовідкривач. За натурою може бути замкнена, а точніше — постійно зосереджена, у пошуку. Має широкий світогляд у галузі вузької спеціалізації.

Людина творча і людина створююча близькі за способом діяльності до третього типу, хоча відрізняються тим, що не обов'язково самостійно щось відкривають чи пропонують, а до вже відомого і відкритого можуть додати елементи новизни саме завдяки творчому підходу до справи.

Це одна із класифікацій соціальних типів працівників. Існують також класифікації соціальних типів підлеглих, керівників ("шефів") тощо.

Соціальний тип людської особистості включає ряд якостей і властивостей, які мають неабияке значення в управлінні та підприємництві, у діловому спілкуванні. Серед таких позитивних якостей можна виділити:

• вихованість — переконаність;

• уміння володіти собою — такт;

• ввічливість — доброзичливість;

• гуманність і життя як вищі цінності, які необхідно захищати і берегти;

• почуття міри — кредо стародавніх греків;

• гідність — відчуття спільності з іншими, зі своїм народом;

• інтелігентність — активне утвердження ідеалів соціальної справедливості.

Наявність зазначених якостей і властивостей є основою зага-льноетичної культури, масштаб і рівень якої не вимірюються жодними величинами, але в житті є неоціненною величиною.