AktyalniProblemy-2010

110 Floristics and Systematics of Vascular Plants

ЛІТЕРАТУРА

Визначник рослин Українських Карпат / відп. ред. В.І. Чопик. – К.: Наук. думка, 1977.

– С. 361.

Зеленчук А.Т. Інвентаризаційний список судинних рослин Львівської області // Вісник Львів. у-ту. Сер. біол. – 1991. – Вип. 21. – С. 16–33.

Определитель высших растений Украины / отв. ред. Ю.Н. Прокудин. – К.: Наук. дум-

ка, 1987. – С. 458.

Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути её развития. – К.: Наук. дум-

ка, 1991. – С. 191.

Соломаха В.А. Синтаксономія рослинності України // Укр. фітоцен. зб. – 1996. –

Сер. А, № 4 (5). – 119 С.

GRIN Taxonomy for Plants. – http://www.ars-grin.gov/cgi-bin/npgs/html/index.pl

Oldham M.J. Hard grass (Sclerochloa dura), new to British Columbia // BEN. – 2001. – No 269. – http://www.ou.edu/cas/botany-micro/ben/ben269.html.

Pavlova D., Tonkov S. The wall flora of the Nebet Tepe Architectural Reserve in the city of Plovdiv (Bulgaria). – Acta Bot. Croat. – 2005. – № 64 (2). – S. 357-368.

Про видову самостійність Campanula subcapitata M. Pop.

ДРЕМЛЮГА Н.Г.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

Campanula subcapitata описана М.Г. Поповим (1949) з території Українських Карпат як вид, споріднений з C. glomerata L., і визнається низкою авторів (Федоров, 1957, Вісюліна, 1961). У інших роботах (Fedorov, 1976, 1977) цей таксон віднесений до складу C. glomerata у якості підвиду або не визнається ні вякому статусі(Чопик, 1977, 1987).

При визнанні цього виду беруться до уваги, переважно, такі ознаки як наявність тонкого горизонтального кореневища, невеликої кількості квіток у головчастому суцвітті та їхні розміри. В результаті наших досліджень були встановлені додаткові ознаки морфології квітки для підтвердження видового статусу цього таксону.

Ми зазначаємо наявність у C. glomerata і C. subcapitata низки спільних ознак: близькі розміри довжини віночку, довжини та ширини чашечки, довжини та ширини тичинкових ниток. Проте наявні суттєві відмінності в ширині віночку, довжині і ширині його лопатей, а також часток чашечки, ширині тичинкових ниткок та пиляків, довжині маточки та опушення часток чашечки.

Вищерозглянуті дані з морфології квітки (разом з відомими з літератури суттєвими відмінностями у будові суцвіття, листків і кореневищ) ми вважаємо додатковими ознаками підтвердження видової самостійності C. subcapitata.

ЛІТЕРАТУРА

Вісюліна О.Д. Родина Дзвоникові – Campanulaceae Juss. // Флора УРСР. – К.: Изд. АН УРСР, 1961. – Т. Х. – С. 401-435.

Попов М.Г. Очерк растительности и флоры Карпат. – М.: Изд-во Моск. о-ва испыт.

прир., 1949. – С. 295.

Федоров Ан.А. Сем. Campanulaceae Juss. // Флора СССР. –М.-Л.: АН СССР, 1957. – Т. 24 – С. 176.

Федоров Ан.А. Сем. Campanulaceae Juss. // Флора Европейской части СССР. – Л.: Нау-

ка, 1978. – Т. 24. – С. 219-220.

Чопик В.І. Рід Campanula L. // Визначник рослин Українських Карпат. – К.: Наук. ду-

мка, 1977. – С. 283-285.

Чопик В.И. Род Campanula L. // Определитель высших растений Украины. – Киев: На-

ук. думка, 1976. – С. 314-315.

Fedorov Аn.А., Kovanda M. Campanula L. // Flora Europaea. – Cambridge: Cambridge Univ. Press. – 1976. – Vоl. 4. – Р. 74-93.

Екологічна структура флори м. Чернігова за стійкістю до урбанізації

ЗАВ’ЯЛОВА Л.В.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ систематики і флористики судинних рослин вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: chn.flora@mail.ru

Міське середовище та його фітобіота досить гетерогенні за просторовою структурою. В основу диференціації міста на урбанзону та субурбанзону покладено щільність та концентрацію забудови, інтенсивність і характер дії антропогенного чинника. Урбанзона м. Чернігова характеризується порівняно невисокою щільністю і концентрацією адміністративної та житлової багатоповерхової забудови, густою сіткою транспортних шляхів, значним антропогенним навантаженням, зміненим та збідненим рослинним покривом. Субурбанзона міста включає великі насадження селітебної території (парки, лісопарки тощо), зону приватної одноповерхової забудови з присадибними та садовими ділянками, санітарну захисну зону. Межею субурбанзони є адміністративні межі міста. На відміну від урбанзони, субурбанзона характеризується наявністю на цій території м. Чернігова природних та напівприродних біотопів з високим флористичним різноманіттям (Балашов и др., 1990), яке формують природні та адвентивні види рослин.

Для характеристики екологічної структури флори за стійкістю до урбанізації в роботі використано класифікацію Р. Віттіга (Wittig et al., 1985), модифіковану І.І. Мойсієнко (1999), за якою рослини, які мають схожі адаптивні ознаки по відношенню до урбанізації розподілено на 5 груп:

1)евурбанофіли – види, які зустрічаються виключно у межах компактної міської забудови (17 видів; 1,6 % від загальної кількості видів в урбанофлорі);

2)геміурбанофіли – види, які часто зустрічаються в урбанзоні та зрідка – в субурбанзоні (12; 1,14 %);

3)урбанонейтрали – види, які однаково часто трапляються в обох зонах міста (415; 39,5 %); 4) геміурбанофоби – види, які часто зустрічаються в субурбанзоні та зрідка – в урбанзоні (88; 8,38 %);

5)евурбанофоби – види, які зустрічаються виключно у межах субурбанзони, іноді, дуже рідко в урбанзоні (518; 49,3 %).

Віднесення видів до вказаних груп проводилось на підставі поширення їх рослин в урбанозоні чи субурбанозоні міста за екотопологічним принципом. За результатами дослідження, в урбанзоні м. Чернігова трапляється 444 види рослин, з яких 29 характерні лише для селітебної частини. Субурбанофлора налічує 933 види рослин, з яких 518 трапляються лише в субурбанзоні. На території урбанзони міста переважають синантропні види рослин, у той час як у сурбанзоні – природні, що свідчить про збереженість в останній природних та напівприродних екотопів.

ЛІТЕРАТУРА

Балашов Л.С., Вакаренко Л.П., Устименко П.М. Современное состояние и пути оптими-

зациизеленыхнасажденийг. Чернигова// Интродук. иакклимат. – К.: Наук. думка, 1990. – С. 58-63. Мойсієнко І.І. УрбанофлораХерсона: Автореф. дис. ... канд. біол. наук. – Ялта, 1999. – 19 с.

Wittig R., Diesing D., Godde M. Urbanophob – Urbanoneutral – Urbanophil. Das Verhalfen der Arten gegenuber dem Lebens raum Stadt // Flora. – 1985. – 177, № 5-6. – S. 265-282.

Редкие виды рода Scorzonera L. во флоре Бессарабии

ИОНИЦА О.В.

Ботанический сад (Институт) Академии Наук Молдовы, отдел дикорастущей флоры ул. Лесная 18, г. Кишинэу, Молдова

e-mail: gradinabotanica@moldnet.md

Род Козелец – Scorzonera L. включает около 150 видов, распространенных во внетропических областях Евразии и в Северной Африке, но особенно многочисленных в Средней и юго-западной Азии (Цвелёв, 1989). Для территории Республики Молдова приводятся 9 видов: S. purpurea L., S. cana (C. A. Mey.) O. Hoffm.,

S. laciniatа L., S. mollis Bieb., S. austriaca Willd., S. ensifolia Bieb., S. parviflora Jacq.,

S.hispanica L. и S. sticta Hornem. (Гейдеман, 1986; Negru, 2007).

S. cana (C.A. Mey.) O. Hoffm., S. laciniatа L. были переведены в роде

Podospermum DC., поскольку у них средние и нижние листья перисто раздельные, семянки у основания с четко отшнурованной от остальной части семянки более светлой ножкообразной частью (Цвелёв, 1989).

При критической обработке рода Scorzonera L. нами были выявлены 2 новых для флоры вида: S. taurica Bieb. и S. crispa Bieb.

Из девяти таксонов данного рода произрастающих на територии Бессарабии, 6 являются редкими видами (Negru, Şabanov, Cantemir şi al., 2002):

1.S. austriaca Willd. включена в списке редких видов Молдовы и в Красную Книгу Украины (Дiдух, 2009). Известена из двух геоботанических округов: Гырнецовый и Бельцкий. Растет в степях, на сухих склонах, обнажениях известняка и остепененных лесных полянах.

2.S. crispa Bieb. не охраняется государством. Известны только два местонахождения в пределах Бельцкого геоботанического округа. Растет на каменистых склонах и скалах.

3.S. ensifolia Bieb. включена в списке редких видов Молдовы. Была собрана в центральной части территории Бессарабии, из Кодринского и Буджакского геобота-

нических округов. Произрастает на лесных полянах, в песчаных степях и на песках приречных террас.

4.S. mollis Bieb. включена в списке редких видов Молдовы, в Красный список Румынии. Распространена в следующие геоботанические округа: Бельцкий, Резинский, Гырнецовый, Буджакский и Килийский. В степях, на лесных полянах в сухих дубовых лесах, глинистых склонах.

5.S. purpurea L. включена в списке редких видов Молдовы, в Красный список Румынии. Встречается в Бричанском, Резинском, Бельском, Кодринском и Гырнецовом геоботанических округах. На лесных полянах и опушках, в луговых степях.

6.S. taurica Bieb. не охраняется государством. Известен из трех местонахождений в Северно-Буджакском и Гырнецовом геоботанических округах. На обнажениях мела и известняка, лесных полянах, в степях, среди кустарников.

ЛИТЕРАТУРА

Гейдеман Т. Определитель высших растений МССР. – Кишинев: Штиинца, 1986. –

С. 569-570.

Доброчаева Д., Котов М., Прокудин Ю. и др. Определитель высших растений Украи-

ны. – К: Фитосоциоцентр, 1999. – С. 370-372.

Цвелев Н. Род Scorzonera L. // Флора eвроп. части СССР. Т. 8. – Ленинград: Наука, 1989. – С. 37-46.

Червона книга Украïни. Рослинний свит / ред. Я.П. Дiдуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.

Negru A., Şabanov G., Cantemir V. şi al. Plantele rare din flora spontană a Republicii Moldova. – Chişinău: CE USM, 2002. – P. 158-159.

Negru A. Determinator de plante din flora Republicii Moldova. – Chişinău: Universul, 2007.

– P. 263-265.

Nyarady Е. Flora Republicii Populare Române. V. 10. – Bucureşti: Editura Academiei RPR, 1965. – P. 77-86.

Етапи дослідження видів родини Myrsinaceae R. Br. (APG II) в Україні

ІНОЗЕМЦЕВА Д.М.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, відділ систематики та флористики судинних рослин вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: darya.in@gmail.com

У зв’язку з бурхливим розвитком молекулярно філогенетичної систематики у світі, система ряду порядків, родин, родів зазнала значних змін. Серед таких можна навести і родину Primulaceae Vent. На основі молекулярних досліджень проведених Källersjö зі співавторами частину родів родини Primulaceae було перенесено до роди-

ни Myrsinaceae R. Br.

114 Floristics and Systematics of Vascular Plants

У флорі України родина Myrsinaceae орієнтовно представлена 8 родами, а са-

ме Anagallis, Asterolinon, Centunculus, Cyclamen, Glaux, Lysimachia, Naumburgia, Trientalis, до яких входять щонайменше 16 видів (Mosyakin & Fedoronchuk, 1999).

Деякі види родини були відомі ще древнім грекам та римлянам. Перші згадки зустрічаються в працях Теофраста (бл. 300 р. до н. е.), Діоскорида (бл. 60 р. н.е.), Плінія (бл. 77 р. н.е.). Пізніше, в працях К. Баугіна (1623), Ж. Турнефора (1694), М. Адансона (1763).

В праці К. Ліннея «Systema naturae per regna tria naturae» (1767) описані прак-

тично всі види з родини Myrsinaceae, що теоретично можуть бути на території Украї-

ни, а саме: Anagallis arvensis L., Lysimachia vulgaris L., Lysimachia thyrsiflora L., Lysimachia linum stellatum L., Lysimachia tenella L., Lysimachia nemorum L., Lysimachia nummularia L., Glaux maritime L., Trientalis europaea L., Centunculus minimus L.

А. Жюссье (1789) всі досліджувані види відносив до «порядку» Lisimachiae. Вперше ці види були опрацьовані та об’єднані в родину Primulaceae Ж. Дюбі в праці О. Декандоля «Prodromus Systematis Naturalis Regni Vegetabilis» (1844).

Згадки про досліджувані види для різних регіонів України знаходимо в працях Ф.А. Біберштейна (1808), В.С. Бессера (1822), К.Ф. Ледебура (1849), А. Роговича (1855), В.М. Черняєва (1859) Е. Ліндеманна (1872), В. Монтрезора (1886), І. Шмальгаузена (1886, 1897), Й. Пачоского (1897), Н. Зеленецького (1906).

У багатотомному виданні Флора СССР (1952) родина Primulaceae була опрацьована Є.І. Штейнберг, С.Г. Горшковою, Є.Г. Победімовою. Для флори України авторами було наведено 14 видів які нині відносять до родини Myrsinaceae, і

розподілені на коліна Lysimashieae (роди Lysimachia, Naumburgia, Trientalis,, Asterolinon), Glauceae (рід Glaux), Anagallideae (роди Anagallis, Centunculus),

Cyclamineae (рід Cyclamen). Цієї системи притримуються в подальших вітчизняних обробках родини. Остання детальна обробка представників родини Myrsinaceae здійснена Є.Д. Карнаух та М.І. Котовим у виданні Флора України (1957) в межах родини Primulaceae, де наведено 15 видів. У флорі Європейської частини СССР

(1981) для флори України наведено16 видів. У флорі Європи (1981) наведено 14 видів. В результаті опрацювання літературних джерел по систематиці родини Myrsinaceae нами узагальнено відомості про сучасний стан вивчення. Встановлено, що для флори України на сьогодні не вирішеними залишаються питання об’єму родів Lysimachia та Anagallis, їх синапоморфії. Дискусійними є погляди вчених на систему родини та положення у ній окремих родів. Проблематичним є питання таксономічного статусу Cyclamen kuznetzovii Kotov & Czernova (= C. coum s.l.?),

який занесений до «Червоної книги України» (1996, 2009) і потребує детального систематичного вивчення та розробки дієвих заходів охорони на основі популяційних досліджень.

Нова знахідка Fritillaria montana Hoppe на території Прут-Дністров’я

КАЗЕМІРСЬКА М.А.

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, кафедра ботаніки та охорони природи вул. Федьковича, 11, м. Чернівці, 58022, Україна

e-mail: mariya-arabella@mail.ru

Fritillaria montana Hoppe – зникаючий вид, занесений до другого і третього видань «Червоної книги України» (1996, 2009), в Додаток І до «Бернської конвенції» (Каталог…, 1999; Вініченко, 2006). Загальний ареал виду охоплює Центральну та Південну Європу (Flora …, 1966; Вініченко, 2006). На території України F. montana знаходиться на північно-східній межі ареалу і відома з Хмельницької, Чернівецької та Одеської об-

ластей (Красная …, 1984; Червона…, 1996, 2009; Любінська, 2000, 2006; Діденко, 2006).

На підставі опрацювання літературних матеріалів, фондів Гербаріїв Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW), Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (CHER) та результатів власних польових досліджень встановлено, що у Чернівецькій області F. montana відома тільки з ПрутДністровського межиріччя, де виявлено 7 локалітетів (Каземірська, Волуца, Токарюк та ін. 2008). У 2010 р. під час польових досліджень нами підтверджено відомі осередки F. montana та знайдено одне нове місцезнаходження в околицях с. Михалкове Сокирянського району Чернівецької області (18.04.2010, М.А. Каземірська, А.І. Токарюк, CHER). Популяція приурочена до дубово-грабового лісу на схилі півні- чно-західної експозиці крутизною 15-20° на схилах до р. Дністер. Деревний ярус фо-

рмують Quercus robur L., Acer platanoides L., Carpinus betulus L., поодиноко трапляються Cerasus avium (L.) Moench, Cornus mas L. У підліску ростуть Viburnum lantana L., Euonymus verrucosa Scop., E. europaea L., Swida sanquinea (L.) Opiz, Corylus avellana L., Sambucus nigra L. і Lonicera xylosteum L. Крім того, досить щільну попу-

ляцію утворює вид, занесений до «Червоної книги України» (1996, 2009) Staphylea pinnata L. (7-10 %). Проективне покриття трав’яного ярусу становить 60-70 %. Ранньовесняну синузію поруч з F. montana утворюють Scilla bifolia L. (3-5 %), Corydalys cava (L.) Schweigg. & Körte (2-3 %), C. solida (L.) Clairv. (2-3 %), Anemone nemorosa L. (1-2 %), поодиноко трапляються Primula elatior (L.) Hill і Gagea pratensis (Pers.) Dumort.

У цьому ценозі основу трав’яного ярусу формують такі види як Hedera helix L.,

Arum besserianum Schott, Polygonatum latifolium (Jacq.) Desf., Stellaria holostea L., Lathyrus vernus L., Campanula rapunculoides L., Convallaria majalis L., Glechoma hirsuta Waldst. & Kit., Поодиноко трапляються також Lamium maculatum (L.) L., Pulmonaria obscura Dumort., Poa nemoralis L., Viola odorata L., Geum urbanum L., Sedum maximum (L.) Hoffm., Aegopodium podagraria L., Pyrethrum corymbosum (L.) Scop., Galium odoratum

(L.) Scop., Hepatica nobilis Schreb. З числа «червонокнижних» видів, окрім наведених вище, у складі ценозу виявлено поодинокі особини Lilium martagon L.

Щільність популяцій, як і щільність генеративних особин F. montana, в межах цієї популяції невисока. Особини F. montana можуть траплятися як в лісовому масиві, так і бути приуроченими до лісових стежин, де формують досить щільні популяції. Варто зауважити, що генеративні особини формують лише одну квітку. Детальну ха-

рактеристику угруповання, а також відомості щодо вікової та віталітетної структури виявленої популяції наведемо пізніше.

ЛІТЕРАТУРА

Вініченко Т.С. Рослини України під охороною Бернської конвенції. – К.: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, 2006 – С. 27-28.

Діденко І.П. Географічне поширення Fritillaria montana Hoppe в Україні: Матеріали ХІІ з’їзду Українського ботанічного товариства. – Одеса, 2006. – С. 28-29.

Каземірська М.А., Волуца О.Д., Токарюк А.І. та ін. Нові місцезнаходження Fritillaria montana Hoppe (Liliaceaе) у Прут-Дністровському межиріччі // Актуальні проблеми ботаніки та екології: Мат. між народ. конф. молодих учених (13-16 серпня 2008 р., м. Кам’янець-

Подільський). – К., 2008. – С. 97-98.

Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі. Випуск перший. Флора // Автор-упорядник В.І. Чопик. – К.: Фітосоціоцентр. 1999. – 1-52 с.

Красная книга СССР: Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды животных и растений Т. 2 / А.М. Бородин, А.Г. Банников, В.Е. Соколов и др. – М.: Лесн. пром-сть, 1984. – 480 c.

Любінська Л.Г. Fritillaria montana Hoppe (Liliaceae Juss.) в національному природному парку «Подільські Товтри» // Укр. бот. журн. – 2000. – Вип. 57 (3). – С. 284-286.

ЧервонакнигаУкраїни. Рослиннийсвіт/ ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К.: УЕ, 1996. – 608 с. Червона книга України. Рослинний світ / ред. Я.П. Дідух. – К.: Глобалконсалтинг,

2009. – 900 с.

Flora Republicii Socialiste România / Zahariadi C. / Vol. XI Fam. Liliaceae, Amyrillidaceae. – Editura Academiei Republicii Socialiste România, 1966. – Р. 291-295.

Mosyakin S., Fedoronchuk M. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. – Kiev, 1999. – 346 p.

Морфологія пилкових зерен представників підродини

Bromelioideae Burnett (Bromeliaceae Juss.)

¹КАРПЮК Т.С., ²ЦИМБАЛЮК З.М.

1Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра ботаніки вул. Володимирська 64, м. Київ, 01601, Україна

e-mail: tan.karpiuk@gmail.com

2Інститут ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України, відділ систематики та флористики судинних рослин вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна

Підродина Bromelioideae (Bromeliaceae) у сучасній світовій флорі налічує 31 рід і 724 види (Smith, Till, 1998). Морфологію пилкових зерен окремих представників цієї підродини Г. Эрдтман (1956), H. Halbritter (1992) та ін. Нами проведені паліноморфологічні дослідження 11 видів з 4 родів підродини Bromelioideae.

Для досліджень зразки пилкових зерен (п. з.) були відібрані у тропічній оранжереї однодольних рослин Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна. Для вивчення пилку під світловим мікроскопом (СМ) готували гліцерин-желатинові препарати з використанням рідини Келберла (Паушева, 1988). Ультраскульптуру екзини та поверхні апертурних мембран вивчали під сканувальним електронним мікроскопом (СЕМ). При

Л.А. Альошиної (1972) та П.І. Токарєва (2002).

Пилкові зерна досліджених видів еліпсоїдальної або сфероїдальної форми, з полюса округлі або округло-кутасті, з екватора – еліптичні, округлі, зрідка плосковипуклі. Для п. з. родів Billbergia, Nidularium і Neoregelia характерна еліпсоїдальна форма, натомість у роді Aechmea трапляються, як еліпсоїдальні, так і сфероїдальні пилкові зерна. У досліджених видів пилкові зерна переважно середнього розміру, лише п. з. роду Billbergia – великі. Полярна вісь становить 33,4–66,1 мкм, екваторіальний діаметр – 19,2–50,5 мкм. Найбільші розміри серед досліджених видів характерні для п. з. B. brasiliensis.

Особливий інтерес у п. з. досліджених видів становлять апертури. Відзначено високу різноманітність апертур (борозен і пор) за їх кількістю, розміром і формою. Для п. з. більшості видів роду Billbergia характерні довгі дистальні борозни з чіткими краями, на кінцях розширеними або ж звуженими до загострених кінців, як у B. brasiliensis. Скульптура борозних мембран під СМ гладенька, під СЕМ – сітчаста.

Для п. з. усіх інших видів характерний поровий тип апертур. Пилкові зерна родів Nidularium, Neoregelia і Aechmea calyculata – мають дві дистальні пори. При до-

слідженні під СМ порові мембрани гладенькі, під СЕМ встановлено, що вони можуть бути гладенькими, зморшкуватими або ямчастими. Пилкові зерна решти видів роду Aechmea багатопорові. Пори розташовані по всій поверхні, їх кількість варіює від 4–5 (Ae. bracteata) до 8 (A. miniata). Скульптура порових мембран у п. з. усіх видів під СМ ямчаста, під СЕМ – зморшкувата у п. з. A. bracteata і ямчаста у п. з. A. miniata. Екзина 1,2–3,1 мкм завтовшки. Найтовщу екзину виявлено у п. з. представників родів Billbergia і Aechmea. Найтонша екзина характерна для п. з. родів Neoregelia і Nidularium.

Отримані дані показали, що рід Billbergia чітко відрізняється від інших досліджених родів за наявністю дистальних борозен у пилкових зерен. Роди Nidularium і Neoregelia подібні за особливостями п. з., останні еліпсоїдальної форми з дистальними порами, виявлено лише невеликі відмінності у скульптурі порових мембран. Рід Aechmea за будовою пилкових зерен виявився найбільш різноманітним. Aechmea miniata та Ae. bracteata мають багатопорові п. з. і в комплексі з сфероїдальною формою вирізняються серед інших видів цього роду. Пилкові зерна всіх інших представників роду Aechmea мають еліпсоїдальну форму та дистальні пори і проявляють подібність до п. з. родів Nidularium і Neoregelia. Тому для визначення п. з. цих родів потрібно використовувати комплекс паліноморфологічних ознак.

ЛІТЕРАТУРА

Куприянова Л.А., Алешина Л.А. Пыльца и споры растений флоры европейской части

СССР. – Т. 1. – Л.: Наука, 1972. – 171 с.

Паушева 3.П. Практикум по цитологии растений. – М.: Агропромиздат, 1988. – 271 с. Токарев П.И. Морфология и ультраструктура пыльцевых зерен. – М.: Т-во научн. изд.

КМК, 2002. – 51 с.

Эрдтман Г. Морфология пыльцы и систематика растений. – М.: Изд. иностр. лит. – 1956. – 300 с.

Halbritter H. Morphologie und systematische Bedeutung des Pollens der Bromeliaceae // Grana. – 1992 – 31, № 3. – P. 197–212.

Smith L., Till W. Bromeliaceae. The families and genera of vascular plants // Springer. – 1998. – 4. – Р. 74–99.

118 Floristics and Systematics of Vascular Plants

Созологічна оцінка флори Ужанського національного природного парку (Українські Карпати)

КВАКОВСЬКА І.М.

Ужанський національний природний парк вул. Незалежності, 7, смт. Великий Березний, Закарпатська обл., 89000, Україна e-mail: naukaunpp@rambler.ru

Дослідження таксономічного складу рідкісних, ендемічних, реліктових та по- гранично-ареальних видів дозволило встановити, що раритетна фракція флори Ужанського національного природного парку (УНПП), разом з регіонально рідкісними видами, представлена 101 видом рослин, що становить 10,95 % від загальної кількості видів флори УНПП.

Для оцінки рівня загроженості флори судинних рослин УНПП проаналізовано дані щодо її представленості в офіційних переліках видів, які потребують охорони і застосування созологічних заходів: Європейському Червоному списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (далі – Європейський Червоний список) (http://www.ec....), Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (далі – Червоний список МСОП) (http://www.iucnredlist...), Списку загрожених видів судинних рослин Карпат (Тасєнкевич, 2002; Tasenkevich, 2003), Червоній книзі України (Червона книга, 2009), Конвенції про збереження дикої фауни і флори та природних середовищ у Європі,

Додаток 1 (далі – Бернська конвенція) (http://www.conventions...).

Зведений список таксонів флори УНПП, що входять до згаданих вище переліків, налічує 61 вид та підвид. З видів рослин, що увійшли до Європейського Червоного списку, на території УНПП росте один вид – Silene nutans L. subsp. dubia (Herbich) Zapał.; чотири види – Viola dacica Borbás, Campanula patula subsp. abietina (Griseb.) Simonkai, Centhaurea phrygia L. subsp. carpatica (Porc.) Dostál, Leucojum vernum L. subsp. carpaticum (Spring) O.Schwarz – входять до Червоного списку МСОП; також чотири види – Campanula patula subsp. abietina (Griseb.) Simonkai, Syringa josikaea

Jacq. fil., Typha schuttleworthii Koch et Sonder, Aconitum lasiocarpum (Reichenb.) Gáyer)

містяться у Додатку до Бернської конвенції; до Списку загрожених видів судинних рослин Карпат увійшло 12 видів флори УНПП – Iris sibirica L., Woodsia ilvensis (L.) R.Br., Agrostemma githago L., Euphorbia carpatica Wołoszczak, Conioselinum tataricum Hoffm., Pyrola media Swartz, Syringa josikaea Jacq. fil., Leucojum vernum L. subsp. carpaticum (Spring) O.Schwarz, Leucojum aestivum L., Carex pediformis C. A. Meyer. subsp. rhizodes (Blytt) H.Lindb.fil., Carex praecox Schreber subsp. curvata (Knaf) Kük.,

Spiranthes spiralis (L.) Chevall.); до третього видання «Червоної книги України» (2009) увійшли 52 види (5,64 %) від складу флори УНПП. З регіонального Червоного списку судинних рослин Закарпатської області (http://www.ecores...) в УНПП зустрічається

56 видів (13,83 %).

За кількістю раритетних видів гірські масиви УНПП можна поділити на три групи. Перша група – масиви найвищої созологічної цінності. Сюди належать гірські масиви Стінка, Розсипанець-Кінчик Буковський, Кременець-Мала Равка з чисельністю 37-52 рідкісних видів. Друга група – середньої созологічної цінності. До цієї групи

належать гірські масиви Яворник, Ополонек, Черемха, Голаня, Вежа, Кінчик Гнильський. Кількість рідкісних видів у цих масивах становить 24-26. Третя група – низької созологічної цінності. Сюди увійшли гірські масиви Холопець, Берці, Стинка, Студниця, Красія. Кількість раритетних видів становить 19-20 видів.

За кількістю видів з Додатку до Бернської конвенції та Червоного списку судинних рослин Карпат виділяється гірський масив Стінка, види Червоного списку МСОП рівномірно розподілені по гірських масивах. Найбільша кількість видів із «Червоної книги України» та Регіонального Червоного списку судинних рослин Закарпатської області також ростуть у гірському масиві Стінка.

У 2008 році було закінчено зонування вилученої території УНПП, вся не вилучена територія на даний час знаходиться у господарській зоні. У виділений заповідній зоні парку виявлені оселища 12 рідкісних і загрожених видів (12,24 %), у зоні регульованої рекреації – 47 (47,96 %), у господарській зоні – 82 рідкісних і загроже-

них видів (83,67 %).

ЛІТЕРАТУРА

Тасєнкевич Л.О. Червоний список судинних рослин Карпат. – Львів : Державний природознавчий музей НАН України, 2002. – 28 с.

Червона книга України. Рослинний світ / під ред. Я.П. Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.

Tasenkevich L. Vascular plants // Carpathian list of endangered species / Eds. Z.Witkowski, W. Król, W. Solarz. – Vienna–Kraków: WWF–CEI, 2003. – P. 6-19.

http://www.conventions.coe.int/Treaty/FR/Treaties/Html/104-1.htm http://www.ec.ueropa.eu/environment/nature/conservation/species/redlist/vascular_plants.htm http://www.ecores.uzh.ukrtel.net

http://www.iucnredlist.org

Картування за допомогою BRAHMS та DIVA-GIS на прикладі Aster s.l. в Україні

КОРНІЄНКО О.М.

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01601, Україна e-mail: olakorn@ukr.net

Вихідним методом для картування поширення видів на певній території та подальшого узагальнення хорологічних даних є точковий метод нанесення місцезнаходжень. Для опрацювання значних масивів даних у нагоді стають комп'ютерні методи, зокрема системи керування базами даних, як, наприклад, BRAHMS (http://dps.plants.ox.ac.uk/bol/). Спеціальна функція системи BRAHMS

дозволяє нанести на карти точки збору гербарних зразків або інші дані про місцезнаходження рослин, які попередньо внесені до бази даних з координатами.

З метою картування поширення видів роду Aster s.l. в Україні нами вперше було використано BRAHMS. Для цього до бази даних було імпортовано номенкла-