AktyalniProblemy-2010

В оранжерейних умовах НБС ім. М.М. Гришка період цвітіння рослин

A.сommutatum триває з квітня по жовтень включно. Циліндричне суцвіття – початок завдовжки близько 7 см. Квітки різностатеві, зона жіночих квіток, число яких становить від 7 до 26 штук, знаходиться у базальній частині суцвіття завдовжки близько 1 см. Зона чоловічих квіток завдовжки до 6 см займає апікальне положення у суцвітті. За нашими спостереженнями, у пазусі листка закладається 3 суцвіття, розвиток і цвітіння яких відбувається послідовно – коли відцвітає перше суцвіття, третє тільки починає свій ріст, або завмирає. Досить тривалий період цвітіння і плодоношення дозволяє одночасно спостерігати цвітіння і плодоношення на одній особині два рази на рік: навесні та восени. Відомо, що для видів роду Aglaonema характерна поліембріонія, а для A. commutatum – апоміксис. За нашими спостереженнями з однієї насінини у A. commutatum може формуватись до 4 проростків. Насіннєва продуктивність апоміктичних видів не залежить від умов, що лімітують утворення насіння у рослин зі статевим розмноженням. Плодам A. commutatum притаманна гетерокарпія, насінню – гетероспермія, яка проявляється майже у 2-кратній відмінності показників маси і лінійних розмірів. Плід – однонасінна ягода. Дозрівання плодів розтягнуте у часі і триває 4-6 місяців. Насіння без ендосперму і основну функцію запасання поживних речовин виконує сім’ядоля – яйцеподібна за формою і є найбільш об’ємною частиною зародка. Проростання насіння аглаонем гіпогеальне. Тривалість проростання становить 12 днів (перші проростки з’являються на 14-й день, останні на 25-й). Схожість свіжозібраного насіння - 100%. Особливість проростання насіння у A. commutatum полягає у першочерговій появі 3-6 листків (катафілів), а потім наростанні додаткових коренів. Про повну відсутність зародкового корінця і гіпокотиля у рослин з насінням без ендосперму зазначає H.-J. Tillich. Хоча про наявність зародкового корінця у

A.modestum на початкових етапах розвитку зародка вказує D.H. Campbell.

Отже, в ході проведення дослідження встановлено, що плодам A. commutatum притаманна гетерокарпія, а насінню – гетероспермія та поліембріонія. Відсутність зародкового корінця у сіянців A. сommutatum можна розглядати як крайній прояв його ефемерності у однодольних. Особливістю проростання насіння A. commutatum є першочергова поява 3-6 листків (катафілів), а потім наростання додаткових коренів.

ЛІТЕРАТУРА

Campbell D.H. The embrio-sak of Aglaonema // Scottish Bot. Review. – 1. – 1912. – P. 110-115. Henny R.J., Norman D.J., Chen J. Progress in ornamental aroid breeding research // Ann.

Missouri Bot. Gard. – 2004. – 91. – Р. 464-472.

Ray T.S. Survey of shoot organization in the Araceae // American Journal of Botany. – 1988.

– 75, N 1. – P. 56-84.

Tillich H.-J. Seedling diversity in Araceae and its systematic implications // Feddes Repertorium. – 2003. – 144 (7-8). – P. 454-487.

Приморский склон у посёлка Южная Озереевка – перспективный ботанический Памятник Природы

КАДЕТОВ Н.Г., СУСЛОВА Е.Г.

Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова, кафедра биогеографии Воробьёвы горы, МГУ, Главный корпус, 20 этаж, комната 2020, г. Москва, 119991, Россия e-mail: nikita@biogeo.ru

Создание особо охраняемых природных территорий различного ранга – один из наиболее эффективных способов сохранения популяций редких и охраняемых видов растений. Только охрана местообитаний способна гарантировать выживание подобных видов. В полной мере это относится и к видам, включённым в Красную книгу Российской Федерации (ККРФ) (2008) и региональные Красные книги.

Северо-западный Кавказ широко известен как одно из мест сосредоточения огромного количества видов, охраняемых на федеральном уровне. Многие из этих видов являются местными эндемиками или представлены в границах России только на данной территории. Нередко, на небольшом по площади участке здесь наблюдается сразу несколько видов, занесённых в ККРФ или Красную книгу Краснодарского края (КККр) (2007).

Один из примечательных участков такого рода находится в окрестностях пос. Южная Озереевка Новороссийского района Краснодарского края. Здесь на вершинной поверхности обрыва высотой около 100-110 м и приморском склоне сконцентрировано одновременно более десятка охраняемых видов Участок, общая площадь которого не превышает 1000 м2, представляет собой краевую поверхность над обрывом к морю и участок склона к долине р. Озерейка. Центром его является разнотрав- но-копеечниковый луг среди шибляка, граничащий на склоне с петрофитной группировкой щебнистой осыпи. Здесь представлены: Juniperus foetidissima Willd. (ККРФ, МСОП), J. exelsa Bieb. (ККРФ, МСОП), J. oxycedrus L. (КККр), Ephedra distachya L. (Прил. к КККр), Anacamptis pyramidalis (L.) Rich. (ККРФ), Ophrys apifera Huds. (ККРФ), Astracantha aracanthoides (Boriss.) Podlech (Astragalus arnacanthoides Boriss.) (ККРФ, МСОП), Thymus helendzhicus Klok. & Shost. (КККр), Campanula komarovii Maleev (ККРФ, МСОП), Centaurea declinata Bieb. (Psephellus declinatus (Bieb.) C. Koch (КККр), Jurinea stoechadifolia (Bieb.) DC. (КККр). Особо обращает на себя внимание довольно большая численность популяции офрис пчелоносной (до 60 ос.).

Живописность обрыва и его приближенность к населённому пункту и сана- торно-курортным учреждениям создаёт известную опасность сохранности данной популяции редких видов, связанную с различными формами антропогенного воздействия. На момент обследования (2008 г.) нами наблюдалась уже довольно развитая тропиночная сеть, легкая степень замусоривания территории, наличие кострищ. Кроме того, были отмечены следы недавнего пожара (около 5 лет).

Учитывая высокое значение описанного участка, как местообитания редких включённых в ККРФ и КККр видов растений, ландшафтную и эстетическую ценность утёса, целесообразной явилась бы организация здесь регионального ботанического или комплексного Памятника Природы.

ЛИТЕРАТУРА

Красная книга Краснодарского края (Растения и грибы). Издание второе. – Краснодар:

ООО «Дизайн Бюро №1», 2007. – 640 с.

Красная книга Российской Федерации. Растения и грибы. – М.: Товарищество научных изданий КМК, 2008. – 855 с.

Таксаційна характеристика та запас деревостану заплавних лісів Присамар´я Дніпровського

КАЛАШНІК Ю.О.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, кафедра геоботаніки, ґрунтознавства та екології вул. Наукова, 13, м. Дніпропетровськ, 49050, Україна e-mail: yuliyakalashnik@yandex.ru

Лісова таксація, підходячи до вирішення задачі матеріальної оцінки лісу, розглядає його не як випадкове скупчення дерев, а як єдине ціле, всі компоненти якого – дерева, чагарники, трав'яна рослинність, ґрунти – органічно зв'язані між собою та взаємозалежні один від одного та від оточуючого середовища.

Дослідження проводилися на генеральному геоморфологічному профілі № 2 Присамар′ського біогеоценологічного стаціонару і охоплювали наступні типи біогеоценозів: свіжа липово-ясенево-в'язова діброва (прируслова заплава); липово-ясенева діброва (центральна заплава). Визначення продуктивності стовбурної деревини було проведено за стандартними методиками лісотаксаційних досліджень. Камеральна обробка даних проводилася за методом О.С. Ватковського (1968).

Свіжа липово-ясенево-в'язова діброва розташована в межах прируслового валу долинно-терасного ландшафту. Деревостан – дуб звичайний (Quercus robur L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), клен польовий (A. campestre L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.). Зімкнутість крон – 0,6-0,8. Середня висота деревостану 19±1,2 м. Рівень ґрунтових вод у прирусловій заплаві – 6,7 м.

Липово-ясенева діброва розташована в центральній частині заплави. В деревостані – дуб звичайний (Quercus robur), клен польовий (Acer campestre), ясен звичайний (Fraxinus excelsior). Зімкнутість крон – 0,6-0,7. Середня висота насаджень – 17±1,5 м. Ґрунтові води залягають на глибині 3,5 м.

У прирусловій заплаві продуктивність дуба має найбільше значення – 190,41 м3/га. Мінімальний запас стовбурної деревини в прирусловій заплаві має клен польовий (Acer campestre) – 24,96 м3/га. В центральній заплаві стовбурна продуктивність дуба звичайного (Quercus robur) падає і становить – 133,92 м3/га, а запас ясеня (Fraxinus excelsior) навпаки різко зростає – 131,76 м3/га порівняно з прирусловою заплавою де його запас становить – 61,92 м3/га. Домінуючим за чисельністю порід є клен польовий (Acer campestre) – 52,1 %, хоча його запас складає всього 59,22 м3/га.

Посушливіперіодинегативновпливаютьнанакопиченняфітомасидеревнихпорід, але це не стосується заплавних лісів. Недостатня кількість опадів в заплаві не може ма-

ти вирішального екологічного значення, оскільки воно компенсується близькістю ґрунтовихвод, а також, ймовірно, збільшеною відносною вогкістю повітря (Бельгард, 1971).

Таксаційні показники у липово-ясенево-в′язовій діброві дещо вищі ніж у ли- пово-ясеневій, хоча їх загальна продуктивність практично однакова. Якщо розглядати накопичення фітомаси наземної частини за породами, то дуб звичайний (Quercus robur) найбільшій запас (131,41 т/га) має у прирусловій заплаві. У центральній заплаві його продуктивність значно падає і становить 92,41 т/га, а масові показники ясена звичайного (Fraxinus excelsior) – 98,82 т/га та клена польового (Acer campestre) – 39,71 т/га навпаки зростають порівняно з прирусловою заплавою, де ці показники становлять 46,41 т/га та 16,71 т/га відповідно. Це свідчить про більш сприятливі екологічні умови для їх зростання.

ЛІТЕРАТУРА

Бельгард А.Л. Степное лесоведение. – М.: Лесная промышленность, 1971. – 336 с. Ватковский О.С. Методы определения фитомассы ствола и кроны дуба // Лесоведе-

ние. – 1968. – № 6. – С. 58-64.

Вміст органічного вуглецю у підстилці та грунті консорцій родів Ulmus L. і Populus L. гірничо-металургійного комплексу Кривбасу

КАЧИНСЬКА В.В.

Криворізький державний педагогічний університет, кафедра ботаніки та екології вул. Гагаріна, 54, м. Кривий Ріг, 50086, Україна

e-mail: Kachinskaya 82 @yandex.ru

Раціональне використання зелених насаджень повинно базуватися на знанні про функціонування та розвиток елементарних функціональних одиниць – консорційних екосистем. В межах фітогенного поля детермінантів консорцій підстилка і грунт розглядаються як важливі ланки у низці зв’язків між детермінантом консорції та різноманітними групами організмів (консортів). При цьому аналіз фізико-хімічних властивостей підстилки та ґрунту, зокрема кількості органічного вуглецю (Сорг) має важливе значення для пізнання розвитку і функціонування автотрофно детермінованої консорцій. Так, відомо, що зменшення запасів органічної речовини зумовлює погіршення показників вологомісткості ґрунтів, їх агрегованості, зменшення активності ґрунтової біоти та мікробіологічного комплексу (Гришина, 1986). Тому, метою дослідження є визначення вмісту органічного вуглецю у підстилці та грунті консорцій родів Populus L. і Ulmus L. в умовах промислових ділянок Кривбасу.

Об’єктом дослідження були консорції родів Ulmus і Populus найбільш поширені в зелених насадженнях санітарно-захисних зон промислових підприємств Кривбасу. Закладено 6 пробних ділянок на території промислових ділянок 5 гірничозбагачувальних комбінатів (ГЗК): території дробильно-сортувальних фабрик ВАТ «Інгулецький ГЗК», ВАТ «Південний ГЗК», ВАТ «Центральний ГЗК» та промислових ділянок блюмінгу та мартенівського виробництва гірничо-металургійного комбінату ВАТ «АрселорМітал Кривий Ріг», теплосилового цеху ВАТ «Північний ГЗК». В якос-

ті контролю закладено пробну ділянку на території Криворізького ботанічного саду НАН України. Вміст органічної речовини досліджували методом спектрофотометричного визначення гумусу у ґрунті (Орлов, 1969).

Загальна доля зміни кількості Сорг у ґрунті та підстилці обох консорцій Ulmus і Populus промислових ділянок є незначною. Так, у грунті консорцій Populus кількість Сорг становить від 2,36 до 2,88 %, контрольної ділянки – 3,24 %. У грунті консорцій Ulmus кількість Сорг становить від 2,30 до 2,67 %, контрольної ділянки – 2,96 %. Найбільший вміст Сорг спостерігається у ґрунтах консорцій Ulmus і Populus контрольної ділянки – 2,96 і 3,24 %, а найменший – у ґрунтах консорцій Ulmus і Populus промислової ділянки блюмінгу – 2,30 і 2,36 %. Кількість Сорг у підстилці консорцій Populus на промислових ділянках становить від 1,42 до 4,70 %, контрольної ділянки – від 2,86 до 5,83 %. Кількість Сорг у підстилці консорцій Ulmus на промислових ділянках становить від 1,29 до 4,28 %, контрольної ділянки – від 2,61 до 5,34 %. Найбільший вміст Сорг характерний для фракцій детриту та листя консорцій Ulmus і Populus контрольної ділянки – 2,61 і 5,34 % та 2,86 і 5,83 % відповідно. Найменший вміст Сорг характерний для фракцій детриту та листя консорцій Ulmus і Populus промислової ділянки блюмінгу – 1,29 і 3,02 % та 1,42 і 3,26 % відповідно. Відмічене зменшення вмісту Сорг від фракцій листя до фракцій детриту може бути пояснено витратою на дихання.

Таким чином, підстилка та грунт консорцій родів Populus і Ulmus в умовах промислових ділянок характеризується незначною кількістю органічного вуглецю із зменшенням його вмісту від фракцій листя до фракцій детриту. Отримані дані можуть бути використані у пізнанні розвитку і функціонування консорцій зелених насаджень та їх раціонального використання в умовах техногенезу.

ЛІТЕРАТУРА

Гришина Л.А. Гумусообразование и гумусное состояние почв.– М.: Изд-во МГУ,1986.

– 244 с.

Орлов Д.С., Гришина Л.А., Ерошичева Н.Л. Практикум по биохимии гумуса. – М.:

Изд-во МГУ, 1969. – 158 с.

Популяции в аутиндикации

КВИТНИЦКАЯ А.А.

Никитский ботанический сад – Национальный научный центр НААНУ, отдел флоры и растительности пгт Никита, г. Ялта, АР Крым, Украина, 98646

e-mail: alexsa_86@list.ru

Фитоиндикация оценивает факторы среды по биологической компоненте, и может осуществляться на различных уровнях организации растений: клеточном, ана- томо-морфологическом, организменном, популяционном, фитоценотическом и ландшафтном (Биоиндикация ..., 1988).

Аутэкологическая индикация включает методы оценки среды и ее изменений в ходе процессов рельефообразования, основанные на учете признаков отдельных

растений и популяций. Современный рельеф возвышенностей оказывает заметное влияние на некоторые признаки растительных популяций, которые обретают индикационное значение. Одними из наиболее чувствительных показателей являются продуктивность и плотность популяций, которые существенно трансформируются от пионерных группировок к климаксовым.

Определенное индикационное значение имеет возрастная структура популяций. Темп и тренд изменения возрастной структуры зависят от характера воздействия рельефа на всхожесть, продуктивность, смертность и длительность протекания отдельных возрастных стадий, а также на мобилизацию различных способов размножения.

Популяционный уровень аутиндикации дает возможность получать качественную и количественную оценку состояния экотопа, его стабильность, характера и степени изменения условий. Чаще других в качестве объектов анализа исследуют популяции доминантных видов растений, однако это не является аксиоматичным. Лучше использовать особи видов, чувствительных к определенному стрессору, сопровождающему формирование того или иного типа рельефа. К этой группе индикаторов вполне можно отнести детерминанты (эдификаторы) в смысле доминантной системы классификации или дифференциальные, также, как и характерные экологофлористической синтаксономии.

Рельефообразующие процессы по характеру воздействия на популяции относятся в своем большинстве к вещественно-энергетическим в рамках представлений К.А. Куркина (1976). Их воздействие отражается, прежде всего, на изменении мощности организмов (числа и размеров листьев, побегов, генеративных органов) и ведет к изменению биологической и семенной продуктивности популяций. Результаты таких воздействий фиксируют как на топоклинах вдоль изменения одного или нескольких градиентов, так и на тренде хроноклина.

Рельеф влияет на половую структуру популяций. Отмечено, что на начальных стадиях сукцессии преобладают мужские растения, в то время как на более поздних – женские (Filinski, 1980). Колебания экологических факторов, не приводящие к полной гибели особей – основная причина изменения соотношения полов в популяциях

(Freeman, McArthur, 1984).

Ответом ценопопуляций на воздействие факторов среды является однонаправленное развитие (от инвазионных к нормальным молодым, от молодых к зрелым, и так далее), приводящие к постепенному старению ценопопуляций, что и выступает главным аутиндикационным признаком.

ЛИТЕРАТУРА

Биоиндикация загрязнения наземных экосистем: Пер. с нем. // Под ред. Р. Шуберта. –

М.: Мир, 1988. – 350 с.

Куркин К.А. Системные исследования лугов. – М.: Наука, 1976. – 284 с.

Filinski J.B. Vegetation dynamics and sex structure of the populations of pioneer decideous woody plants // Vegetatio. – 1980. – 43, N 1-2. – P. 23-38.

Freeman D.C., McArthur E.D. The relative influences of mortality, nonflowering, and sex chenges in the sex ratios of six Atriplex species // Bot. Gaz. – 1984. – 145, N 3. – P. 1077-1089.

Вплив гербіцидної обробки та підвищеної температури на білковий та амінокислотний обміни у проростках гібриду Любава 279 МВ

КИСЛА А.А., ФІЛОНІК І.О., ЗАМОРУЄВА Л.Ф.

Науково-досліднийІнститутбіологіїДніпропетровськогонаціональногоуніверситетуім. О. Гончара вул. Наукова 13, м. Дніпропетровськ, 49050, Україна

е-mail: annakislaja@rambler.ru

Значне використання гербіцидів для захисту сільськогосподарських рослин від бур’янів поряд із різними змінами температури навколишнього середовища негативно впливає на фізіолого-біохімічні процеси розвитку рослин вже на ранніх етапах онтогенезу. Проблема пристосування рослин до сучасних умов існування розглядається в різних аспектах і на різних рівнях розвитку живої матерії – від біоценозу до клітини (Косаківська, 2006). Гербіциди, які застосовуються при вирощуванні кожної сільськогосподарської культури, є для неї ксенобіотиками і при неправильному використанні спричиняють стрес (Полевой, 1989). Відмічено негативний вплив гербіцидів на білковий та амінокислотний обміни, склад ліпідів, вуглеводів та ферментні системи у культурних рослин (Капустян, 2004). Тому вивчення дії цих факторів на процеси білковоамінокислотного метаболізму у проростках кукурудзи на ранніх етапах проростання є необхідним для визначення ступеню розвитку та ушкодження рослинного організму.

Досліджено вплив ґрунтового гербіциду трофі (90 % ацетохлору) в інтервалі концентрацій (1,25-10 мг/л), підвищеної температури (+42 °С) та їх сумісної дії на показники білкового та амінокислотного обмінів у 6-13 добових проростках кукурудзи гібриду Любава 279 МВ. У зерні, коренях та пагонах кукурудзи при проростанні дія гербіциду окремо, температури та комплексна дія факторів приводила до деякого підвищення вмісту водорозчинних білків, особливо при високих концентраціях гербіциду (5-10 мг/л) та нетривалому температурному стресі (5 годин) на більш ранніх етапах розвитку рослин (6-7 доби). Проте у пагонах, зерні і коренях проростків кукурудзи спостерігалось також зниження вмісту водорозчинних білків за більш тривалої дії температури (9, 24 години) на гербіцидному фоні та на більш пізніх етапах (8-10 доба проростання), що могло свідчити як про затримку їх біосинтезу за дії негативних факторів, так і про прискорення процесів їх розкладу. Виявлені зміни вмісту водорозчинних білків у різних органах проростків кукурудзи, які можуть свідчити про негативний вплив дії обох факторів на білковий обмін у рослин кукурудзи.

Знайдено підвищення вмісту вільних амінокислот у більшій мірі у коренях та у проростаючому зерні кукурудзи за дії окремо гербіциду, підвищеної температури та їх комплексного впливу, особливо за дії більш високих концентрацій трофі (5-10 мг/л) та більш довготривалого температурного стресу (9 годин). Проте вплив гербіциду як окремого фактору та його комплексної дії з температурним стресом (5 годин) приводив до зниження вмісту вільних амінокислот у зерні та в окремому випадку за дії гербіциду та температури у коренях проростків кукурудзи гібриду Любава. Зниження вмісту вільних амінокислот у зерні узгоджується з підвищенням вмісту водорозчинних білків у зерні при проростанні за дії гербіциду трофі та його сумісної дії з підвищеною температурою, тобто розщеплення білків уповільнюється.

ЛІТЕРАТУРА

Капустян А.В., Кучеренко В.П. Вплив гербіцидів на утворення етилену в листках озимого жита // Физиология и биохимия культурных растений. – 2004. – 33, № 4. – С. 59-63.

Косаківська І.В., Головяненко І.В. Адаптація рослин: біосинтез та функції стресових білків // Український фітоценологічний збірник. – № 24. – С. 3-17.

ПолевойВ.В. Физиологиярастений: Учеб. Дляспец. вузов. – М.: Высш. Шк., 1989. – 464 с.

Прогноз змін рослинного покриву водойм Західного Поділля

КОЗАК М.І., ФЕДОРЧУК І.В.

Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнкa

вул. Огієнка 61, м. Кам’янець-Подільський, 32000, Хмельницька обл., Україна e-mail: maximkozak@mail.ru, ecofreak@mail.ru

За географічним розташуванням територіям Західного Поділля займає більшу частину Тернопільської області та Чемірівецький, Кам’янець-Подільський адміністративні райони Хмельницької області (Александрова, 1964). За геоботанічним районуванням займає Тернопільський, Теребовлянсько-Копичинський, БучацькоБорщівський та Тлумацько-Заставнівський геоботанічні райони райони Тернопільського (Західноподільського) геоботанічного округу ПодільськоСередньопридніпровської геоботанічної підпровінції Східноєвропейської геоботанічної лісостепової провінції дубових лісів Європейсько-Сибірської геоботанічної лісостепової області (Геренчук, 1968).

Західне Поділля відзначається своєрідною гідромережею, яка знаходиться в зоні високої концентрації населених пунктів. Антропогенний вплив на рослинний покрив річок за останні роки посилився, що зумовлено змінами гідрологічного режиму, які відбулися під впливом новостворених гідроспоруд, збільшенням забруднення води через зниження контролю за викидами підприємств хімічної та харчової промисловості, різким посиленням використання водних ресурсів для технологічних процесів, розширенням масштабів нерегульованої рекреації (Александрова, 1964; Дубина, 2006; Козак, 2006). Очевидною є необхідність проведення заходів з відновлення і рестабілізації рослинного покриву річок та підтримання його на належному рівні функціонування.

Польові геоботанічні дослідження проводилися протягом 2003-2009 рр. Було виконано 218 повних геоботанічних описів. При вивчені рослинності застосовували класичні методи: детально-маршрутний, напівстаціонарний і стаціонарний.

У результаті проведених досліджень було встановлено, що підвищення рівня ґрунтових вод, зокрема внаслідок замулення дренажних систем, будівництва гідроспоруд в найближчі 10 років зумовить подальшу деградацію вищої водної рослинності та сприятиме збільшенню площ від 1 % до 2-3 % повітряно-водної і водної рослинності. Збільшення чисельності та площ риборозплідних водойм і інтенсивне ведення риборозплідного господарства призведе до часткового, а в окремих місцях до повного знищення окремих ценозів (Nymphoidetum peltatae (All. 1922) Müller et Cors 1960, Nymphaeetum albo-luteae Novinski 1930, Potameto natantis-Nymphaeetum candidae

Hejny in Dykyjova et Květ 1978) вищої водної рослинності. Подальше неконтрольоване

використання водойм з метою рибогосподарювання, відпочинку та посилення їх евтрофізації призведе до зменшення площ рідкісних угруповань вищої водної рослинно-

сті, зокрема Potameto natantis-Nymphaeetum candidae Hejny in Dykyjova et Květ 1978, Nymphoidetum peltatae (All. 1922) Müller et Cors 1960, Potameto-Nupharetum Müller et Gors 1960. Посилення алювіальних процесів у водоймах в результаті зарегулювання стоку та замулення зумовить збільшення площ угруповань широкої екологічної амп-

літуди, зокрема Phragmitetum communis (Gams 1927) Schmale 1939, Typhetum angustifoliae Pignatti 1953, Glycerietum maximae Hueck 1931.

Встановлено, що провідними факторами антропогенного впливу на водойми Західного Поділля виступають: осушення (ліві притоки Серета майже повність деградували у зв’язку із меліорацією), обводнення (відбувається із збільшенням площ риборозплідників – с. Вертелка Залізького району Тернопільської обл.), сінокосіння (спостерігається у Чистилівському заказнику), забруднення водойм (особливо інтенсивно відбувається у Івачівському водосховищі у зв’язку з близьким розміщенням звалища відходів м. Тернопіль) тощо (Александрова, 1964; Дубина, 2006; Козак, 2004, 2006, 2007; Федорчук, Козак, Гуменюк, 2007).

ЛІТЕРАТУРА

Александрова В.Д. Изучение смен растительного покрова // Полевая геоботаника. Т. 3.

– М.-Л. : Наука, 1964. – С. 300-447.

Геренчук К.И. Западно-Подольськая область // В кн.: Физико-географическое районирование Украинской ССР. – Киев: Изд-во Киев ун-та, 1968. – С. 187-198.

Дубина Д.В. Вища водна рослинність. Lemnetea, Potametea, Ruppietea, Zosteretea, Isoëto-Littorelletea (Eleocharition acicularis, Isoetion lacustris, Potamion graminei, Sphagno- Utricularion), Phragmitо-Magnocaricetea (Glycerio-Sparganion, Oenanthion aquaticae,

Phragmition communis, Scirpion maritimi) / Відп. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – Рослинність України. – К. : Фітосоціоцентр, 2006. – 412 с.

Козак М.І. Водно-болотні угіддя Західного Поділля: стан та особливості рослинного покриву // Актуальні проблеми ботаніки та екології. Вип. 9: Матер. конф. молодих вчених бо-

таніків: Канів, 2004. – С. 108-110.

Козак М.І. Нові місцезнаходження Nymphoides peltata (S.G. Gmel.) O. Kuntze (Menyantheceae) на території України // Укр. ботан. журн. – 2006. – № 1. – С. 31-37.

Козак М.І. Збереження та використання біорізноманіття водно-болотних угідь НПП «Подільські Товтри» // Впровадження цілей охорони біорізноманніття національного природного парку «Подільські Товтри»: Методичні рекомендації. – Кам’янець-Подільський, 2007. – С. 24-26.

Федорчук І.В., Козак М.І., Гуменюк І.Д. Систематичний аналіз макрофітів-індикаторів НПП «Подільські Товтри» // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Серія Природничі науки. – Випуск 1. – Кам’янець-Подільський державний університет, редак- ційно-видавничий відділ, 2007. – С. 78-81.

Стан і структура популяцій Ornithogalum busheanum (Kunth) Aschers. та Ornithogalum refractum Kit. ex Schlecht. в Одеській області

КОЗИР Є.В.

Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, відділ природної флори вул. Тімірязєвська, 1, м. Київ, 01014, Україна

e-mail: kms280382@bigmir.net

Під час екпедиційного виїзду в травні 2009 року до Одеської області. нами було виявлено локалітети популяцій Ornithogalum busheanum (Kunth) Aschers та O. refractum Kit. ex Schlecht. з родини Liliaceae, що занесені до третього видання ЧКУ.

Популяцію O. boucheanum було нами відмічено в Комінтернівському районі, на правому березі Телегульського лиману, біля сіл Калинівка та Каїри на схилах балки на якій зростають угруповання формації Festuceta valesiacae. В літньому аспекті відмічені Euphorbia segueriana, Potentilla arenaria, Thymus serpyllym в весняному – Adonis vernalis, A. wolgensis, Belevallevalia sarmatica, Colchicum ancyrense, Gagea villosa, Muscаri neglectum, O. boucheanum, O. kochii, Scilla bifoliа, Tulipa bieberstenianа, T. schrenkii. Подекуди схили вкриті заростями Amygdalus nana і Cerasus fruticosa, а

також Robinia pseudacacia. В ранньовесняному аспекті домінує Gymnospermium odessanum. По дну балки вузькою смужкою (шириною 2-3 м) тягнуться густі зарості з

Crataegus monogina, Rosa canina, R. tomentosa, Euonymus europea, Ligistrum vulgare,

які досягають висоти 2-3 м та мають зімкненість крон 0,8-0,9. В ранньовесняному аспекті її трав’яного покриву домінує Galanthus elvessi, зустрічається Corуdalis solida, Glechoma hederacea, Galium verum, G. odessanum, Ficaria verna.

O. boucheanum зростав на дні балки середнього її рукава. В 2009 році ми спостерігали зміщення сроків проростання, що, імовірно, пов’язано із погодними умовами (літо 2008 було сухим і цибулини не досить запаслись поживними речовинами, спрацював механізм збереження і рослини майже не вегетували взагалі, або це трапилось пізніше). Ця популяція характеризується лівостороннім спектром з максимумом на віргінільні особини і зростає на площі 4 м2 (її площу і контури виявлено при повторному візиті 2010 р.). Нами закладались ділянки по 1 м2 оскільки розміри ценопопуляції були незначними. Популяція містила: p – 13 %, j – 50 %, іm – 5 %, v – 0,5 %, g – 0,2 %, se – 0 % особин.

Нами також було вперше відмічено O. refractum, відомості про дане місцезростання відсутні в літературі. Вид був знайдений та визначений разом з Єрмолаєвою О.Ю в цьому ж адміністративному районі на території «Холодної балки», що поблизу санаторію Хаджибей.

Рослинний покрив балки, в цілому, нагадує той, що був відмічений для популяції попереднього виду і відрізняється відсутностю заростей з Crataegus monogina, Rosa canina, R. tomentosa, Euonymus europea, Ligistrum vulgare, а також наявністю в угрупованнях де зростає згадана популяція Linum austriacum, Salvia nutans, S. nemorosa, Dactylis glomerata.

Популяція характеризується лівостороннім спектром, та зростає на площі приблизно 30-40 м2. p – 18 %, j – 52 %, іm – 9 %, v – 3 %, g – 0,2 %, se – 0,01 %.