Украина в дипломат отношениях Книга

Територія — 20,8 тис. км2 (разом із територіями, приєднаними під час арабо-ізраїльської війни 1948–49). Столиця (згідно з рішенням кнесету Ізраїлю, яке Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй у резолюції № 478 визнала таким, що «не має законноїсили») — м. Єрусалим. Головний економічний і культурний центр — м. Тель-Авів. Адміністративно-територіаль- ний поділ — 6 округ. Населення — 7,3 млн осіб (2007). Етнічний склад: євреї — 80,1%, інші — головним чином араби. Офіційні мови — іврит та арабська. Державна релігія — іудаїзм, поширені такожіслам, християнство та інші. Літочислення ведеться за місячним календарем.

І. є парламентською республікою. Конституції не має, її замінюють окремі конституційні закони. Законодавча влада представленаоднопалатним парламентом — кнесетом (120 депутатів), який обирається за партійними списками на 4 роки і формується за системою пропорційного представництва. Главу держави — президента — обирає кнесет терміном на 7 років.

192 Енциклопедичний словник-довідник

Президент призначає прем’єр-міністра (традиційно ним стає лідер партії, що здобула більшість голосів на парламентських виборах), який формує кабінет міністрів і фактично керує країною.

І. — член Організації Об’єднаних Націй (з 1949) та інших міжнародних організацій.

В Ізраїлі релігія не відокремлена від держави: питання особистого статусу громадян перебувають у віданні релігійних судів. Проте юрисдикція рабинів стосується тільки шлюбу, поховання, релігійних традицій, питання статусу іммігрантів. Проблемами іудаїзмуопікується міністерство релігії та колегія рабинату. Послідовники інших конфесій підпорядковуються керівництву своїх релігійних організацій.

Утворенню держави І. передувала активна діяльність Всесвітньої сіоністської організації, яка виникла 1897 і мала на меті заснування єврейської держави на території Палестини. 1920 Ліга Націй надала Великій Британії мандат на управління Палестиною. Проголошення в листопаді 1917 декларації А.-Дж. Бальфура, міністра закордонних справ Великої Британії, відкрило шлях єврейській колонізації Палестини. Це спричинилоєврейськоарабське протистояння. Після закінчення Другої світової війни ситуація в цьому регіоні остаточно вийшла з-під англійського контролю, що змусило Велику Британію звернутися в лютому 1947 до ООН з проханням розглянути палестинське питання.

Ізраїль утворено 14 травня 1948 на підставі резолюції № 181 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1947 про скасування британськогомандату на управління Палестиною й поділ її території на дві незалежні держави: єврейську й арабську.Єврейській державі відводилася територія в 14,1 тис. км2, арабській — 11,1 тис. км2. Єрусалим виділили в самостійну адміністративну одиницю з міжнародним статусом. Арабські держави не визнали цього рішення. 15 травня 1948 війська Єгипту, Йорданії, Лівану, Сирії, Саудівської Аравії, Ємену й Іраку оголосили війну І. Розпочалася арабоізраїльська війна 1948-49, в ході якої І. приєднав 6,7 тис. км2 території, передбаченої для утворення арабської держави. З цих земель було вигнано близько 950 тис. арабів, що призвело до виникнення проблеми палестинських біженців та стало причиною перманентного арабсько-ізраїльського протистояння. Періоди загострення позначилися низкою війн: Суецька криза 1956, Шестиденна війна 1967, Війна Судного дня 1973, військова операція «Мир Галілеї» 1982.

У перші дні незалежності фінансова допомога єврейської діаспори дала змогу не тільки утвердитися Державі І., а й перемогти у війні 1948–49. Нині І. отримує майже половину фінансової підтримки (близько 3 млрд дол. США на рік), яку виділяють США для іноземних країн. Більшість цих коштів йде на потреби ізраїльської армії.

1991 в Мадриді (Іспанія) розпочався процес мирного врегулювання близькосхідного конфлікту. 1993 у Вашингтоні (США) були підписані документи про взаємовизнання І. та Організації визволення Палестини. Процес мирного врегулювання відбувається за схемою «мир в обмін на території» й передбачає виведення І. військ з окупованих арабських територій та визнання держави І. і гарантії безпеки з боку арабських держав. Головним посередником у врегулюванні близькосхідного конфлікту виступає так званий близькосхідний квартет — США, Російська Федерація, Європейський Союз та ООН.

Серед основних проблем, які постають перед державою І., є абсорбція (лат. аbsorptio — поглинання) іммігрантів. Однак близькосхідний конфлікт спричинив процес реімміграції — масового виїзду євреїв з І. переважно до США та країн Західної Європи. Зокрема, до 1995 з України в І. виїхало понад 500 тис. євреїв, але згодом чисельність українських євреїв в І. скоротилася майже на 200 тис.

Українські євреї відіграли велику роль у творенні та розвитку І. На етнічних українських землях народилися й жили лідери світовогосіоністського руху І.-Л. Пінкснер, Б. Горохов, В. Жаботинський. З України походять другий президент Ізраїлю Іцхак Бен-Зві (1884–1963), прем’єр-міністр Голда Меїр (1898–1978), міністр закордонних справ Моше Шарет, голова кнесету Шевах Вайс, засновник індустрії Ізраїлю А.Шенкар та ін.

Держава І. визнала незалежність України 25 грудня 1991, а вже наступного дня були встановлені між ними дипломатичні відносини. В жовтні 1992 в м. Тель-Авів відкрилося посольство України. На початку 1993 почало функціонувати посольство І. в Києві.

Україну та І. поєднує низка двосторонніх угод, зокрема, «Спільна декларація про поглиблення й подальший розвиток взаємовідносин, партнерства та співробітництва між Україною і Державою Ізраїль» (1996); міжурядові угоди про морську торгівлю і судноплавство, про співробітництво між інститутами стандартів двох країн, програма науковогоспівробітництва.

1999 товарообіг між двома країнами становив 240 млн дол. США і від 2003 набуває стабільну тенденцію до зростання. Основу українського експорту до І. складають чорні метали, зернові культури, продукти харчування, деревина. З І. Україна імпортує гуму,пластмаси, дорогоцінне каміння, машини та устаткування, продукцію хімічної промисловості, овочі й фрукти (головним чином цитрусові).

Нині в І. проживає понад 300 тис. вихідців з України, переважна більшість яких переїхала у 1990-х рр. Діють їхні земляцькі об’єднання, товариство українсько-єврейських зв’язків, Асоціація українських студій, до якої увійшли близько 300 учених. 1994 в Єрусалимі відкрито першу українську бібліотеку ім. Блумфільда (співзасновники — Центральна

194 Енциклопедичний словник-довідник

наукова бібліотека ім. В. Вернадського НАН України та Інститут історії, філософії і регіональних студій Єврейського університету). Розвиваються мистецькі зв’язки.

Приблизно 35 тис. етнічних українців — членів змішаних сімей — є громадянами І. В Хайфі 2001 було створено Об’єднання українців в Ізраїлі, яке є першим офіційно зареєстрованим осередком українців на Близькому Сході.

Від 1994 в кнесеті та у Верховній Раді України діють парламентські асоціації дружби «Ізраїль–Україна» та «Україна–Ізраїль».

Літ.: Факты об Израиле. — Иерусалим, 1995; Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. — К., 1997; Сайгакова Л. О. Українсько-ізраїльські відносини 1991–1997. — Одеса, 1998; Трощинський В. П., ШевченкоА. А. Українці у світі. В кн.: Україна крізь віки.

— К., 1999, т. 15; Крюков А. А. Израиль сегодня. — М., 2000; Миграционные процессы и их влияние на израильское общество. — М., 2000; Зовнішня політика України в умовах глобалізації. Анотована історична хроніка міжнародних відносин (1991–2003) / Відп. ред. С. В. Віднянський. — К., 2004.

М. С. Бур’ян, Я. Л. Шолох.

ІНДІЯ, Республіка Індія (Bhãrat, Republic of India) — держава в Південно-Східній Азії на півострові Індостан. Територія 3 287 263 км2. Населення — 1 млрд. 131 млн. (2007). Столиця — м. Делі. За формою державного устрою — федерація, складається з 22 штатів та 9 союзних територій. Глава держави — президент, який реалізує виконавчу владу. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент у складі Народної палати та Ради штатів.

І. — одна з найдавніших держав світу. Великі державні утворення існували на її півночі ще в 1 тис. до н.е. На межі н.е. виділялися держави, розташовані на півдні Індостану, — Магатха, Шріваджайя. В 4 ст. до н.е. в І. формується буддизм як альтернатива кастовій релігії — індуїзму. У 8 ст. н.е. на північ І. просуваються мусульмани, які створюють Делійський султанат. В 9–14 ст. територія І. була поділена майже на сотню дрібних та відносно великих держав. Кастова система та релігійна різноманітність країни посилювали її децентралізацію. Після відкриття в 1498 португальським мандрівником Васко да Гамою морськогошляхудо І. розпочалася її західна колонізація. В середині 19 ст. І. стала колонією Великої Британії. Під час Першої і Другої світових війн була на боці англійців. В першій половині 20 ст. боротьбу за незалежність країни очолив Індійський національний конгрес. Його лідер Махатма Ганді став ідеологом руху ненасильницького опору колонізаторам. 15 серпня 1947 Британська І. за релігійною ознакою булаподілена на дві держави — переважно індуїстську

І. та мусульманськийПакистан. Відтоді протистоянняміж ними дестабілізує ситуацію в Південній Азії. Від 1948 І. та Пакистан ведуть боротьбу за контроль над штатом Джамму і Кашмір. 1950 І. офіційно стала республікою та вийшла з Британської співдружності націй. Впродовж 1947–1997 політичний курс країни визначав (з перервою у 1977–1980, коли влада належала індуїстській партії «Бхаратія джаната») Індійський національний конгрес. Починаючи з 1997 ці дві партії частіше змінюються при владі. Від 1998 І. є державою, яка володіє ядерною зброєю. У 21 ст. вона стала світовим лідером програмних комп’ютерних технологій.

На руських землях історична інформація про І. з’явилася після подорожі Афанасія Нікітіна (15 ст.), який опублікував свої враження у творі «Ходіння за три моря». Суттєве значення для рецепції індійської культурної традиції в Україні мала діяльність вихідця з дворян Чернігівської губернії, військовика Якова Попова (1844–1918). Перебуваючи в Індії, він ознайомився з філософським вченням Свамі Вівекананди і в 1906-1914 опублікував свої переклади «Карма йоги», «Бхагата йога», «Джаяна йога». Помітний внесок у популяризацію індійськоїкультури зробили Іван Франкота Леся Українка. У 19 ст. відомими індологами були вихідці з України І. Срезневський, М. Лукін, О. Баранников, Д. Овсянников-Куліковський,П. Ріттер.

Вагомий внесок у створення системи епідеміологічного захисту в І. зробив Володимир Хавкін (1866–1930) — випускник Новоросійського (Одеського) університету і співробітник Інституту Л. Пастера в Парижі. Його зусиллями в Бомбеї було відкрито лабораторію з боротьби з холерою. В 1925 вона була перетворена в Інститут ім. В. Хавкіна. 1897 в І. виїздив професор Київського університету св. Володимира, майбутній президент Академії наук УРСР Данило Заболотний. Його внесок у боротьбу з чумою в І. був високо оцінений М. Ганді.

Впродовж 1960–1970-х вчені з України активно займалися проблемами розвитку нафтогазового сектору І. У ці ж роки українські інженери, виконуючи радянські контракти, брали участь у побудові металургійних комбінатів у Бокаро та Бхілаї. Спільні наукові дослідження з індійськими колегами проводили фахівці з Інституту електрозварювання ім. Є. Патона АН України. У 1980-х рр. ректор Одеського технологічного інституту В. Мартиновський очолював групу експертів ЮНЕСКО, які сприяли розвитку мережі вищих навчальних закладів в І. Від 19 ст. зв’язки з І. охоплюють сферу мистецтва. Одним з перших в Україні цикл картин про І. створив харківський художник М. Каразін (1842-1908). У 1992 український художник М.Пшінка ілюстрував видання книги «Міфи давньої Індії».

Міждержавні індійсько-українські взаємини розпочалися 26 грудня 1991, коли І. визнала незалежність України. 17 січня 1992 країни встановили дипломатичні відносини. У березні 1992 булопідписано Договірпро дружбу

196 Енциклопедичний словник-довідник

ІНДОНЕЗІЯ (Republik Indonesia) — держава, розташована у Пів- денно-Східній Азії на островах Малайського архіпелагу (Великі та Малі Зондські острови), Молуккських островах та західній частині о. Нова Гвінея. Територія — 1 904,3 тис. км2. Чисельність населення — 235,3 млн. (2007). Столиця — м. Джакарта. Етнічний склад населення: яванці (близько 40,6%), сунданці, мадурці, бадуї, малайці та ін. Понад 80 % населення сповідує іслам. Основна мова — бахаса індонесія — належить до індоєвропейської групи малайсько-полінезійської сім’ї мов. Голова держави і уряду — президент. Законодавчу владу здійснює Народний консультативний конгрес.

Перші державні утворення на Малайському архіпелазі виникли в 2–5 ст. В 11 ст. провідну роль відігравала держава Матарам. У 13–16 ст. більшу частину індонезійських островів об’єднувала держава Маджапахіт. На цей час припадає інтенсивне поширення ісламу. У 16–19 ст. І. була спочатку португальською колонією, потім голландською. У 1942–1945 її окупувала Японія. 17 серпня 1945 І. проголосила незалежність, яку,проте, не визнали Нідерланди, що стало приводом для війни проти неї. Того ж року було прийнято конституцію. 1948 Українська РСР, як непостійний член Ради Безпеки ООН, виступила за міжнародне визнання І. 1949 країну визнали Нідерланди, наступного року І. вступила до ООН, 1955 стала учасником Руху Неприєднання, від 1964 — членом Організації Ісламська конференція.

ІНОЗЕМНА ДОПОМОГАГОЛОДУЮЧИМ В УКРАЇНІ 1922—1923 —

система заходів, запроваджених зарубіжними організаціями у зв’язку з голодом, який став наслідкомповоєнної розрухи та неврожаїв у найбільших зернових регіонах РСФРР і УСРР. В Україні у катастрофічному стані перебували Катеринославщина, Донеччина, Запоріжжя, Одеса, Миколаївщина та Харківщина. Проте до початку 1922 ситуація, що склалась тут,центральною радянською владою кваліфікувалася як недорід, з яким власними силами можуть справитись місцеві губернії та повіти. Головна увага створеної 17 серпня 1921 Центральної української комісіїдопомоги голодуючим спрямувалася на допомогу голодуючим Поволжя і лише на початку 1922 її діяльність поширилась й на територію самої України.

До серпня 1921 В. Ленін відкидав потребу допомоги з боку іноземних організацій. Але згодом в боротьбу із голодом включився й міжнародний пролетаріат («Тимчасовий закордонний комітет допомоги Росії», пізніше перейменований у «Міжнародний комітет робітничої допомоги»). Фінансові можливості останнього були обмежені, й 20 серпня 1921 радянський уряд

198 Енциклопедичний словник-довідник

запросив працівників Американської адміністрації допомоги (АРА — American Relief Administration). В Україні представники АРА (українське відділення очолював професор Гатчинсон) з’явилися лише в травні 1922, колиситуація набула страхітливих ознак — 3,8 млн. голодуючих у степових губерніях, в цілому по республіці — до 5,6 млн.

Ініціатива участі іноземних непролетарських організацій у допомозі голодуючим УСРР надходила власне від самих організацій. У жовтні 1921 уряд української республіки уклав угоду про допомогу з Міжнародним менонітським комітетом, у грудні аналогічні угоди підписано з місією Ф. Нансена, а у січні 1922 — з АРА. На перешкоді надання своєчасної допомоги степовим губерніям України стояло намагання центральної радянської влади зосередити апарат роздачі продовольства у районах РСФРР. Голова української місії на берлінському міжнародному з’їзді комітетів і комісій допомоги голодуючим 1 липня 1922 повідомляв Центральну українську комісію допомоги голодуючим, Наркомат соціального забезпечення та ЦК КП(б)У, що члени російської делегації блокували інформацію про голод в Україні. Активна робота іноземних організацій в Україні розгорнулась, починаючи з травня 1922.

Допомога із Заходу надходила у вигляді продовольчих пакунків, організації харчування в спеціальних їдальнях та постачання ліків до медичних установ. З осені 1922 основну увагу допомоговихорганізацій булозвернуто на надання технічної допомоги неврожайним губерніям.

З березня 1922 до серпня 1923 в Україні діяли представництва АРА, місії Ф. Нансена, «Джойнта» (американський єврейський об’єднаний комітет), Шведського Червоного Хреста, Сербсько-Слов’янсько-Хорватського комітету, Німецького Червоного Хреста та ін. Допомога голодуючим УСРР надходила й від української діаспори з Канади й Австралії.

За весь час допомоги голодуючим України було передано пайків: американськими менонітами — 7,2 млн., місією Ф. Нансена — 12,2 млн., АРА — 180,9 млн., Шведським Червоним Хрестом — 510 тис., Міжнародним комітетом робітничої допомоги — 383 тис. «Джойнт», спрямовуючи свою діяльність головним чином на відновлення сільського господарства Півдня України, виділяв значні кошти для закупівлі інвентарю та худоби. У місцевостях, що найбільше постраждали від голоду, створювались агрокомуни. Виробнича допомога, що надійшла від іноземних організацій в Україну, включала сільськогосподарську техніку — понад 1 тис. тракторів, жниварок, віялок, плугів, а також 250 тис. кіс, близько 2 тис. коней і корів, насіння (15 вагонів).

У цілому міжнародні благодійницькі організації відіграли помітну роль у процесі відбудови сільського господарства та боротьби з наслідками голоду.

200 Енциклопедичний словник-довідник

ІНСТИТУТ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НАН УКРАЇНИ —

науково-дослідна установа в складі Національної академії наук України. Попередня назва — Інститут східноєвропейських досліджень, створений 1992 і перейменований Постановою Президії НАН України від 30 травня 2001. З перших років тісно співпрацює зі Східноєвропейським дослідним інститутом ім. В. К. Липинського (Філадельфія, США). Основними напрямами наукових розробок інституту стали вивчення і публікація української державницької історичної та політологічної спадщини, дослідження впливів європейської політичної думки та культури в Україні. В зв’язку з