- •27. Пропозиція. Детермінанти пропозиції. Закон пропозиції
- •36. Сутність, ф-ії та суч.Орг.Форми підприємництва
- •37. Капітал як ек.Категорія і фактор виробництва
- •38.Прибуток, його сутність та види.Теорії прибутку
- •39. Витрати виробництва,їх сутність та класифікація.
- •40.Аграрні відносини,їх зміст та специфіка. Власність на землю
- •41. Апк,його ф-ії та структура. Реформування аграрних відносин в Україні.
- •42.Зем.Рента, її сутність,осн.Форми та механізм. Ціноутворення на ринку землі.
- •43.Види та джерела формування доходів. Номінальні та реальні доходи
- •45.Нерівність доходів та коефіцієнт бідності. Крива Лоренца. Коеф.Джині
- •46.Причини нерівності доходів. Система соц. Захисту населення.
- •47.Сутність ввп та методи його обчислення. Номінальний та реальний ввп.
- •48. Снр:зміст,показники,проблеми запровадження в Україні
- •49. Сутність та фактори сукупного попиту. Сутність та фактори сукупної пропозиції.
- •50. Макроек. Рівновага та механізм її забезпечення. Теорії макроек. Рівноваги.
- •51. Сутність, складові та типи сусп. Відтворення.
- •52. Циклічність як форма розвитку ринкової ек-ки. Ек.Цикл та його фази.
- •53.Поняття та фактори ек.Зростання
- •54. Типи та моделі ек.Зростання
- •55.Попит на гроші і їх пропозиція. Рівновага на грошовому ринку.
- •56.Сутність та види інфляції. Соц.-ек наслідки інфляції
- •57. Антиінфляційна політика:сутність та інструменти
- •58. Необхідність та сутність кредиту. Його форми,види та ф-ії
- •59. Кредитна система та її структура. Кред.Сист.України
- •60.Суч.Банк.Система,її види та операції. Банк.Сист.України
- •61. Рівень та види безробіття. Специфіка безробіття України
- •63. Необхідність, суть і ф-ії фінансів. Фін.Сист.України.
- •64. Держ.Бюджет і його структура. Держ.Бюджет України
- •65.Бюджетний дефіцит:причини виникнення і шляхи подолання.
- •66. Держ.Борг,його види і джерела покриття.Держ.Борг України
- •67. Податкова система, її структура, принципи побудови і функціонування. Податна система України
- •68. Суть,ф-ії та види податків. Крива Лаффера
- •70. Сутність та об*активні передумови виникнення світового господарства.
- •71.Етапи становлення та структура суч.Світової ек-ки
- •73. Міжнар ек.Відносини;зміст та структура
- •1. Міжнародні економічні контакти — найпростіші, одиничні,
- •74.Міжнар.Торг., її види та структура
70. Сутність та об*активні передумови виникнення світового господарства.
Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.
Етапи розвитку світового господарства:
I — кінець XIX — початок 20-х років XX ст.;
II — друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст.;
III — кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продовжується нині.
Світове господарство характеризується:
— зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;
— створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;
— формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.
Ек.засади функціонування світового господарства:МПП,інтернаціоналізація ек-ки, міжнар.конкуренція.
Класифікація країн світового господарства
1)За специфікою господарських систем:
— країни з розвиненою ринковою економікою;
— країни з ринковою економікою, що розвивається;
— країни з перехідними до ринку економіками;
— країни з неринковою економікою.
2)За ступенем економічного розвитку:
— високорозвинені;
— середньорозвинені;
— з низьким рівнем розвитку.
3)Крім того, нині виділяють:
— нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки;
— високодохідні нафтоекспортуючі країни;
— найменш розвинені країни.
71.Етапи становлення та структура суч.Світової ек-ки
Основні етапи розвитку світової економіки
Номер етапу |
Тривалість |
Характеристика |
I |
XV – XVII ст. |
Зародження світового капіталістичного ринку: Великі географічні відкриття; поява колоній; революція цін; мануфактурний період |
II |
XVIII – XIX ст. |
Формування світового капіталістичного ринку, зародження і розвиток загальносвітового поділу праці: промисловий переворот; буржуазні революції; перехід від мануфактурної до фабричної системи |
III |
Кінець XIX – перша половина XX ст. |
Формування системи загальносвітового поділу праці і на цій основі – всесвітнього господарства: електротехнічна революція; двигуни внутрішнього згоряння; економічний розподіл світу; перехід до монополістичного капіталізму |
IV |
З 50-х рр. XX ст. дотепер |
Функціонування системи загальносвітового поділу праці, посилення взаємозалежності економік усіх країн: науково-технічна революція, процеси інтернаціоналізації й інтеграції |
Структура суч.світ.госп:
Індустріально розвинуті країни
Країни середнього рівня
Слаборозвинуті країни
Постсоціалістичні країни
Показники ек.розвитку світ.господарства:
МПП
Міжнар.кооперація праці
Виробництво ВНП із розрах.на душу населення
Виробництво НД із розрах.на душу населення
Виробництво продукції із розрах.на одного працівника(прод.праці)
Характерними рисами сучасного світового господарства є:
• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення—вивезення капіталу, робочої сили і технології;
• зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК
• економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;
• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об´єднань. 72. Україна в системі світового господарства.
Світове господарство — сукупність національних господарств усіх країн світу і зв’язки між ними. Україна увійшла в ряд міждержавних економічних об’єднань, стала членом, у тому числі асоційованим, різних міжнародних структур, наприклад СНД. Активна участь України у програмі НАТО «Партнерство заради миру» забезпечує їй певні гарантії самостійності. Незалежна Україна проводить політику розширення партнерських відносин із державами світу й особливо із сусідами першого і другого порядків: країнами Чорноморського басейну (Україна є членом цього об’єднання країн), країнами Дунайського басейну; країнами Вишеградського «чотирикутника» (Угорщина, Чехія, Словаччина, Польща). Зростаючого значення набуває інтеграція України в Європу. Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік і проведення узгодженої міждержавної економічної політики. У цьому напрямку особливо важливим є підписання угоди про партнерство і співробітництво між Україною і країнами — членами Європейського Союзу. 9 листопада 1995 p. Україна стала членом Ради Європи. Україна першою з держав СНД зробила вирішальний крок у становленні договірно-правової основи співробітництва з ЄС. У 1992 p. було прийняте рішення про прийом України до найбільш важливих світових фінансово-кредитних організацій — Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Україна має реальні можливості для подальшого плідного розвитку зовнішніх економічних зв’язків. Так, за загальними запасами природних ресурсів і економічним потенціалом наша держава посідає восьме місце у світі. Україна входить у першу десятку країн світу з виробництва окремих видів продукції, наприклад: видобутку залізної, манганової руди й вугілля; виробництва сталі, сульфатної кислоти, мінеральних добрив, цементу; вирощування цукрового буряку, соняшнику й картоплі. Зовнішні економічні зв’язки відіграють велику роль у розвитку економіки нашої країни. Їх значення постійно зростає. Україна намагається будувати своє економічне співробітництво з іншими державами на основі рівноправності та взаємної вигоди. Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції з більш ніж 120 країнами. Найбільші обсяги продукції Україна експортує до Росії. За нею ідуть Німеччина, Китай, США, Велика Британія, Білорусь, Швейцарія і Таїланд.