1.3. Елементи виробничого процесу

Виробничий процес - це сукупність цілеспрямова­них дій, в результаті застосування яких предмети праці перетво­рюються на готову продукцію. Виробничий процес має два боки: технологічний і трудовий.

Технологічний процес слід розуміти як перед­бачений порядок і спосіб впливу фізичних, хімічних, кліматичних факторів виробництва для послідовного перетворення предметів праці на готову продукцію (чи послуги).

Трудовий процес є також заздалегідь передбаченим порядком і способом сукупних дій працівника над предметом праці за допомогою технічних засобів праці з метою отримання якісного результату праці у вигляді готової продукції.

Поєднання технологічного і трудового процесів у єдиний вироб­ничий процес відбувається на рівні операції.

Трудова операція - частка трудового проце­су, яку виконує робітник на робочому місці за допомогою наявних засобів виробництва.

Існує безліч трудових операцій у кожній зі сфер та галузей сус­пільного виробництва. Класифікація їх за певними ознаками дає змогу краще орієнтуватися при відборі для подальшого вивчення і норму­вання (рис. 9.5).

Трудову операцію також послідовно можна розкласти на низку дрібніших складових: трудових прийомів, дій та рухів.

Трудовий прийом — частка трудової операції з певним цільовим призначенням сукупності дій робітника в межах конкретного робочого місця.

Трудова дія - це елемент трудового прийому, сукупність рухів робітника, необхідних для виконання частини трудового прийому.

Трудовий рух — однократне переміщення робочих органів людини (рук, ніг, пальців, тулуба, очей) з одного положен­ня в інше при виконанні трудової дії.

Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціо­нально організовані у просторі і часі. Для цього при здійсненні про­ектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів.

До таких принципів належать:

1. Спеціалізація, тобто обмеження різноманітності елементів ви­робничого процесу, передусім звуження номенклатури продукції, що виготовляється на кожній ділянці підприємства, а також зменшення різновидів виробничих операцій, які виконуються на робочих місцях.

2. Пропорційність, яка потребує узгодження пропускної здатності всіх частин виробничого процесу, усієї взаємопов’язаної системи підрозділів і машин. Цей принцип передбачає рівномірне і опти­мальне завантаження потужності обладнання, відсутність «вузьких» місць у виробничому процесі та зайвих засобів праці.

3. Паралельність, сутність якої полягає в одночасному виконанні окремих операцій виробничого циклу, що сприяє його скороченню. Застосування цього принципу передбачає виконання деяких умов, головною з яких є значний мас­штаб виробництва, що забезпечує оптимальний рівень використання потужності виробничих ліній.

4. Ритмічність, що характеризується рівномірним випуском продукції протягом визначеного часу. Головними передумовами організації ритмічного виробництва є: достатній рівень внутрішньовиробничого плану­вання, регулювання незавершеного виробництва, своєчасне і ком­плексне матеріально-технічне постачання, якісна робота ремонтних та енергетичних підрозділів, транспортного й складського господарств.

5. Прямоточність, яка означає, що предмети праці у процесі об­робки повинні пересуватися найкоротшим шляхом на всіх стадіях та операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень.

6. Уніфікація, тобто використання однакових деталей, комплекту­ючих та модулів для різних типів машин і обладнання.

7. Принцип найменших зусиль, що передбачає побудову виробничого процесу залежно від особливостей технології, за якої мінімізуються витрати енергоресурсів на транспортування сировини від одної операції до іншої.