- •1. Політична журналістика як професійна діяльність. Ресурс політичного репортера. Споживач політичної інформації.
- •2. Чинники,які обумовили популяризацію політичної проблематики в сучасних змі.
- •3. Дати визначення наступним поняттям "політика", "політична журналістика", "політична проблематика".
- •4. Суб єкти політичної журналістики.
- •5. Чинники, які визначають маніпулятивний характер політичної жуналістики.
- •6.Три періоди становлення сучасної української преси. Дати коротку характеристику кожному з періодів.
- •7. Функції змі в політично-інформаційному процесі. На прикладі якісної преси.
- •8. Законодавча база політичного журналіста : права й обов язки.
- •9. Поняття "демократія" і принцип демократизму в сучасному інформаційному дискурсі.
- •10. Поняття "влада".Легітимне джерело демократичної влади. Легітимне джерело авторитарної влади.
- •11. Джерела влади за м. Фуко й н. Макіавеллі.
- •12. Сутність і проблеми демократії за м. Бердяєвим.
- •13. Сутність і проблеми демократії за є. Смотрицьким.
- •14. Поняття "капіталізм" і "комунізм": від першоджерела (марксистська доктрина) до сучасних журналістських інтерпретацій.
- •15. Найбільш значущі політичні події останнього десятиліття. Коротка характеристика.
- •16. Політико-інформаційна роль т.Зв. "справи г.Гонгадзе".
- •17. Поняття "революція", "соціальна революція", "демократична революція". Концепція "помаранчевої революції": передумови, перебіг, наслідки.
- •18. Іспанська революція й громадянська війна у дзеркалі репортерської діяльності е. Хемінгуея.
- •19. Історичні передумови соціальної революції за к. Марксом і ф. Енгельсом.
- •20. Форми політичної журналістики. Загальна характеристика.
- •21. Короткі жанри політичної проблематики. Характеристика і призначення кожного
- •22. Політичний газетний вірш д. Бикова : засади жанру.
- •23. Роль політичного репортажу в політичній журналістиці. На прикладі діяльності сучасних репортерів.
- •24. Класичний політичний репортаж на прикладі творчого спадку д. Ріда та ю. Фучика.
- •25. Професійна діяльність політичного репортера за концепцією е. Е. Кіша. (Егон Ервін Кіш)
- •26. Політично-соціальний репортаж Герхарда Кромшредера: теми, проблеми, експерименти.
- •27. Репортерська діяльність Хантера Томпсона як стиль життя. Поняття "гонзо" в журналістиці.
- •28. Визначення поняття "влади". Концепція влади за н. Макіавеллі.
- •29. Риси ідеального правителя за н. Макіавеллі.
- •30.Концепція політичного лідерства за н. Макіавеллі.
- •31. "Політичний лідер" як поняття. Концепція політичного лідерства за Максом Вебером ( за книгою "Політика як покликання і професія").
- •32. Концепція влади й політичного лідерства за ф.Ніцше (за книгою "Так говорил Заратустра").
- •33. Сучасні українські політичні лідери. Коротка характеристика персоналій і політичних доктрин.
- •34.Універсальне визначення жанру "політичний портрет".
- •35.Дати загальну класифікацію політичних портретів.
- •36. Політичний портрет і портрет політика : спільне і відмінне.
- •37. Біографічний метод у портреті політика : вибір фактів та інформаційних джерел.
- •38. Композиційно-змістові елементи портрета політика.
- •39. Обов язкові елементи політичного портрета.
- •40. Структура політичного портрета у тижневиках "Фокус", "Кореспондент".
- •41. Політико-психологічний аналіз у політичному портреті.
- •42.Способи розкриття характеру в портреті політика.
- •43. Політичні портрети-книги д. Чобіта, ю. Рогози. Дати характеристику методів творення політичних образів.
- •44. Типи композицій, властиві політичним портретам.
- •45. Політичний портрет-інтерв ю: загальна характеристика жанру.
- •46. Історико-політичний портрет у сучасних змі : автори й персонажі. Загальна характеристика жанру.
- •47. Історико-політичний портрет: принцип актуалізації, персоніфікації.
- •48. Історичні портрети в. Ключевського : характери на історико-політичному тлі.
- •49. Історичні портрети с. Бестужевої-Лади : загальна характеристика.
- •51. Дж. Оруелла : критика тоталітаризму.
- •52. Політика й література. Дати аналіз публіцистичної роботи Дж. Оруелла "Письменники й Левіафан".
16. Політико-інформаційна роль т.Зв. "справи г.Гонгадзе".
Важливим чинником є те, що на Інтернет не поширюється політична цензура. Під час розслідування справи щодо зникнення журналіста Г.Гонгадзе Інтернет виявив свою нову роль — своєрідного «каталізатора» висвітлення незалежних думок, неупередженої оцінки дій державних органів у цьому процесі. Характерно, що кількість відвідувань Інтернет-видання «Українська правда» (керівником проекту був Г.Гонгадзе) протягом кількох місяців сягнула 1 млн.
У 2000 р. весь світ сколихнула новина про загадкове зникнення відомого своїми сміливими публікаціями українського журналіста, редактора газети “Українська правда” Георгія Гонгадзе. Вбивство журналіста Гонгадзе вітчизняна і міжнародна громадськість розцінили як теракт проти свободи слова і демократії. Слідчі органи, прокуратура України проводили слідство настільки мляво і непрозоро, що Уповноважений змушена була за власною ініціативою відкрити провадження та вести свій незалежний моніторинг. Уповноважений кілька разів зустрічалася з дружиною журналіста, відвідала його матір, підтримала її морально, допомогла розв’язати побутові проблеми (зокрема, щодо встановлення телефону в кімнаті гуртожитку м.Львова, де був прописаний Г.Гонгадзе), брала участь у засіданнях тимчасової депутатської комісії з розслідування обставин зникнення журналіста.
9 лютого 2001 р. Уповноважений з прав людини уперше у практиці українського судочинства виступила і як учасник судового процесу на засіданні Печерського районного суду м.Києва, на якому захищала право Лесі Гонгадзе, матері зниклого журналіста, вважатися потерпілою стороною. Суд прийняв рішення на користь матері Георгія. За рішенням суду, вона отримала доступ до матеріалів слідства, можливості подавати докази, заявляти клопотання, брати участь у судовому розгляді тощо. Насправді це виявилося вельми примарно.
Після проведення генетичних експертиз “таращанського тіла” російськими та американськими фахівцями Генеральна прокуратура вимагала його поховання. Проте у Л.Гонгадзе були суттєві сумніви щодо результатів експертиз, і вона зажадала проведення незалежної експертизи за кордоном з залученням міжнародних експертів. Генеральна прокуратура була проти. Уповноважений з прав людини, аби захистити право матері безвісти зниклого журналіста на достовірну інформацію, зустрілася разом з нею з Генеральним прокурором України М.Потебеньком, його заступником М.Баганцем та слідчим з особливих справ Василенком. Проте знадобився ще рік, щоб було дано згоду Генеральним прокурором (вже В.Піскуном) на таку експертизу.
Як це не прикро констатувати, але і в цій справі виразно простежується бездіяльність владних структур. Незадовго до трагедії Г.Гонгадзе відчував біду, бачив, як навколо нього збираються хмари і просив захисту у Генерального прокурора України: “ Я, журналіст Георгій Гонгадзе, висловлюю свій категоричний протест проти знахабнілої поведінки правоохоронних структур, які розпочали кампанію цькування проти мене та моїх колег по роботі. Протягом двох тижнів працівники міліції активно проводять збір інформації в людей, що знають мене, не пояснюючи при цьому мети цього збору. За місцем моєї прописки у Львові провели дізнання в моїх сусідів, а також у моєї матері на предмет моєї діяльності та способу мого життя. Протягом двох днів трьох працівників моєї редакції було затримано представниками міліції, які під різними приводами провели перевірку їхніх документів із записом відповідних даних. Невідомі мені особи супроводжують мене на автомобілі “Жигулі” (державний номер 07309 КВ), чекають біля дому та редакції... Я звертаюсь до Вас з вимогою зупинити свавілля і захистити мене від морального терору, а також виявити і покарати причетних до його організації осіб”.
Загадкове зникнення Г.Гонгадзе, за образним висловом журналістів, стало своєрідним смолоскипом, озброївшись яким, свідома частина українського суспільства вирушила шукати “світло у кінці тунелю”.