5. Вплив екстремальних ситуацій на психічне здоров'я особистості

Життя розвивається в біосфері. Та, на жаль, в ній життя людини не гарантоване від несподіваних діянь екстремальних факторів, внаслідок яких якщо не наступає миттєва смерть, то виникає важкий екстремальний стан (extrim в перекладі з англійської означає “крайній”, ”надзвичайний”). Миттєва мобілізація аварийних захисних реакцій носить нерідко хаотичний, сліпий характер і, значить, трата енергії та серйозні морфофункціональні зрушення в організмі можуть стати дуже швидкими та нецілеспрямованими, що ускладнює картину екстремальних станів.  Вплив екстремальних факторів веде до розвитку станів, до яких відносять різні види стресу - шок, біль, кома, колапс, непритомність та інші гострі захворювання та фізичні травми, а також реакції нервово психічної перенапруги, що включають порушення поведінки внаслідок емоційного зриву - страх, гнів, агресія, паніка, депресія та інші.  Усі ці порушення, маючи між собою багато спільного, відрізняються особливостями патогенезу, профілактики, лікування та наслідків для подальшого життя людей. Тому виникає особлива необхідність та актуальність у вивченні екстремальних станів найрізноманітнішого походження, у виясненні особливостей мобілізації захисних, ауторегуляторних та пристосувальних реакцій людини.  На людей в екстремальних умовах поряд з фізично пошкоджуючими факторами діють і психотравмуючі обставини, які являють собою комплекс надсильних подразників, що викликають порушення психічної діяльності у вигляді так званого реактивного стану. Потрібно підкреслити, що психогенна дія екстремальних умов складається не тільки з прямої, безпосередньої , загрози для життя людини, а й опосередкованої, пов’язаної з чеканням її реалізації та подоланням її наслідків.  Можливість виникнення та характер психогенних розладів, їх частота, вираженість, динаміка залежать від багатьох факторів - характеристики екстремальної ситуації, її інтенсивності, раптовості її виникнення, тривалості дії. Готовність людей до діяльності в несприятливих умовах визначається їх індивідуально-типологічними якостями, професійною та психологічною стійкістю, вольовим та фізичним загартуванням. Важливим фактором виступає також організованість та узгодженість дій в екстремальних умовах, підтримка оточуючих, наявність наочних прикладів мужнього подолання труднощів.  Комплексним вивченням системи взаємодії людини, природи та суспільства при стихійних лихах та катастрофах займалися різні наукові колективи, що використовують свої специфічні підходи, поняття та методи дослідження. 

6.Робота психолога в осередку екстремальної ситуації.

Зростання числа екстремальних ситуацій (техногенних і природних катастроф, міжнаціональних конфліктів, терористичних актів) у нашій країні за останні роки диктує необхідність підготовки фахівців, здатних надавати екстрену психологічну допомогу жертвам подібних ситуацій. Незважаючи на всю важливість і актуальність проблем надання екстреної психологічної допомоги населенню в екстремальних ситуаціях, ці завдання в даний час все ще залишаються досить новими для психолога.  У рамках теорії посттравматичного розладу і виникла в кінці 80-х років кризової психології оформилося поняття "психічна травма" (психотравма). Подія, яка сприймається людиною як загроза її існуванню, яке порушує його нормальну життєдіяльність, стає для нього подією травматичним, тобто потрясінням, переживанням особливого роду (2).  Психологів і психотерапевтів все частіше доводиться працювати з людьми, які перенесли психічну травму, такими, як: вимушені переселенці та біженці, жертви захоплення в заручники, люди, які пережили бомбардування, обстріли, загибель родичів, розбійні напади, а також широкомасштабні природні та техногенні катастрофи (3 ).  Головний зміст психологічної травми становить втрата віри в те, що життя організована відповідно до визначеного порядку і піддається контролю.  Травма впливає на сприйняття часу, і під її впливом змінюється бачення минулого, теперішнього і майбутнього. За інтенсивністю пережитих почуттів травматичний стрес сумірний з усією попередньою життям. Через це він здається найбільш істотним подією життя, як би "вододілом" між місце до і після травмуючої події, а також усім, що буде відбуватися потім.  Якщо раніше основну занепокоєність викликали такі наслідки екстремальних ситуацій, як кількість смертей, фізичних хвороб і травм, то зараз серед фахівців росте стурбованість їх наслідками для психосоціального й душевного здоров'я населення. З людей, які перенесли психотравму, 80% нормально функціонують, а у 20% через деякий час (2-6 місяців) виникають ті чи інші проблеми в одній або декількох сферах життя: афективної, психосоціальної, професійної,психосоматичної (4).  Негайне психотерапевтичне втручання, якомога ближче за часом до перенесеної травми, дозволяє запобігти багато небажані наслідки і перехід процесу в хронічну форму.  За спостереженнями дослідників, на психічний стан найбільш важке вплив роблять катастрофи, викликані умисними діями людей. Техногенні катастрофи, що відбуваються з необережності чи випадковим збігом обставин, переживаються менш важко, але все ж важче, ніж природні катаклізми. 

Правила першої допомоги для психологів:  1. У кризовій ситуації потерпілий завжди знаходиться в стані психічного збудження. Це нормально. Оптимальним є середній рівень збудження. Відразу скажіть пацієнтові, що ви очікуєте від терапії і як довго триватиме робота над проблемою. Надія на успіх краще, ніж страх неуспіху.  2. Не приступайте до дій відразу. Озирніться і вирішіть, яка допомога (крім психологічної) потрібен, хто з потерпілих в найбільшою мірою потребує допомоги. Приділіть цьому секунд 30 при одному постраждалому, близько п'яти хвилин за декілька постраждалих.  3. Точно скажіть, хто ви і які функції виконуєте. Дізнайтеся імена які потребують допомоги. Скажіть постраждалим, що допомога скоро прибуде, що ви про це подбали.  4. Обережно встановіть тілесний контакт з потерпілим. Візьміть потерпілого за руку або поплескайте по плечу. Торкатися до голови або іншим частинам тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що і потерпілий. Не повертайтеся до потерпілого спиною.  5. Ніколи не звинувачуйте потерпілого. Розкажіть, які заходи потрібно вжити для надання допомоги в його випадку.  6. Професійна компетентність заспокоює. Розкажіть про вашу кваліфікацію та досвід.  7. Дайте потерпілому повірити в його власну компетентність. Дайте йому доручення, з яким він впорається. Використовуйте це, щоб він переконався у власнихздібностях, щоб у потерпілого виникло почуття самоконтролю.  8. Дайте потерпілому виговоритися. Слухайте його активно, будьте уважні до його почуттів і думок. Переказуйте позитивне.  9. Скажіть потерпілому, що ви залишитеся з ним. При розлученні знайдіть собі заступники та проінструктуйте його про те, що потрібно робити з постраждалим. 10. Залучайте людей з найближчого оточення потерпілого для надання допомоги. Інструктує їх і давайте їм прості доручення. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати у кого-небудь почуття провини.  11. Постарайтеся захистити постраждалого від зайвої уваги і розпитувань. Давайте цікавим конкретні завдання.  12. Стрес може зробити негативний вплив і на психолога. Що виникає в ході такої роботи напруга має сенс знімати за допомогою релаксаційних вправ і професійної супервізії. Групи супервізії повинен вести професійно підготовлений модератор.  Інша класифікація послідовних фаз чи стадій в динаміці стану людей після психотравмуючих ситуацій запропонована в роботі Решетнікова та ін (1989):