Тема 7. Майнові правовідносини подружжя.

 

ЦК України в ст.319 визначає право власності як врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном.  Такі відносини можуть складатися між різними суб’єктами, в тому числі і між подружжям.

Майнові правовідносини подружжя представляють собою комплекс взаємопов’язаних дій по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Право визначає основні параметри поведінки подружжя в майновій сфері і закріплює, яке майно знаходиться у власності обох із подружжя або кожного із них, встановлює обсяг прав і обов’язків відносно майна, умови його реалізації, порядок придбання, відповідальність подружжя по спільним чи особистим зобов’язанням, порядок і умови надання утримання один одному. Майнові відносини подружжя регулюються нормами цивільного і сімейного законодавства, а також договорами, що укладаються подружжям між собою.

Традиційна для визначення права власності тріада володіння, користування, розпорядження майном характерна і для суб’єктивних майнових прав подружжя. Тому необхідно зупинитися на характеристиці майнових повноважень подружжя.

Згідно з діючим законодавством майно може належати подружжю на праві спільної або приватної власності. У свою чергу спільна власність може виступати у вигляді спільної сумісної або спільної часткової. Домінуюче значення в майні подружжя займає майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Майно, яке належить на праві власності кожному із подружжя, називається приватним майном.

До складу майна подружжя входять такі категорії об’єктів : 1) речі; 2) майнові права подружжя; 3) майнові зобов’язання подружжя. Ст. 61 СК містить примірний перелік речей, які можуть належати на праві власності подружжю.

Законодавство визначає види приватного майна, що належить кожному із подружжя, а також повноваження подружжя по володінню, користуванню і розпорядженню таким майном.

Порядок здійснення подружжям прав власності відносно приватного майна полягає в тому, що кожний із подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Для характеристики спільної сумісної власності подружжя важливим є визначення моменту її виникнення.

Характерною ознакою спільної власності подружжя є її безчастковий характер.  Це означає, що при існуванні спільної сумісної власності частки в майні подружжя не визначаються і кожен із них володіє, користується і розпоряджається майном в цілому. Спільна сумісна власність подружжя характеризується рівністю прав подружжя на спільне майно незалежно від розміру вкладу кожного з  них  його придбання.

Договірний режим майна подружжя може виникати у випадку укладення шлюбного договору ( глава 10 СК). Необхідно відзначити, що недостатня урегульованість шлюбного контракту на законодавчому рівні викликає ряд труднощів в практичному застосуванні договірного режиму майна подружжя. Шлюбний договір може розглядатись в якості окремого виду цивілістичних договорів, направлених на встановлення чи зміну правового режиму майна. Особливістю шлюбного договору є його комплексний характер. Шлюбний договір є угодою з відкладальною умовою, він вступає в силу тільки з моменту укладення шлюбу. Суб’єктами цього договору можуть бути лише особи, які вступають у шлюб або подружжя. Шлюбний договір обов’язково повинен бути укладеним в письмовій формі і нотаріально посвідченим.

Майно подружжя включає в себе і майнові зобов’язання подружжя. Якщо подружжя не може виконати свої зобов’язання, то кредитори мають право в судовому порядку вимагати звернення стягнення на майно подружжя. Звернення стягнення полягає у виявленні, арешті, вилученні і продажу майна боржника. На яке саме майно подружжя (спільне чи приватне) буде звернене стягнення залежить від того, спільними чи особистими є борги подружжя.

У теорії сімейного права під аліментами слід розуміти кошти на утримання, які в передбачених законом випадках один член сім’ї зобов’язаний  сплачувати на користь іншого члена. Аліментні зобов’язання подружжя виникають як правило за наявності сукупності наступних умов : : 1) непрацездатність того із подружжя, який претендує на аліменти; 2) його нужденність; 3) спроможність іншого із подружжя надати аліменти.  Разом з тим СК передбачає і спеціальні умови виникнення аліментних зобов’язань (ст.. ст.. 84, 86, 88, п. 4 ст. 76)