Тема 5. Припинення шлюбу.

 

Тема, що підлягає вивченню, досить велика і складна. Потрібно підкреслити, що розірвання шлюбу у наш час – досить поширене явище. Під припиненням шлюбу розуміється припинення правовідносин між подружжям, які викликаються настанням певних юридичних фактів. В залежності від настання певного юридичного факту можна назвати наступні підстави припинення шлюбу : смерть одного з подружжя, оголошення в судовому порядку одного з подружжя померлим, розірвання шлюбу.

СК України встановлює два способи розірвання шлюбу : в органах ДРАЦСу і судовий. В органах ДРАЦСу розриваються шлюби при взаємній згоді подружжя, які не мають спільних дітей. Студенти повинні знати, що в органах ДРАЦСу може відбутися розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя, незалежно від наявності у подружжя дітей, якщо другий з подружжя : визнаний судом безвісті відсутнім; визнаний судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства; засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3-х років.

Судом шлюб розривається у випадках, коли один з подружжя не згоден на розлучення, або коли у подружжя є діти.

Розірвання шлюбу впливає не тільки на особисті, але і майнові відносини бувшого подружжя. Майно, придбане після розлучення  належить кожному з подружжя на праві особистої власності.

 

Тема 6. Особисті права і обов’язки подружжя.

 

Особисті відносини між подружжям займають значне місце і грають велику роль в житті подружжя. Але далеко не всі майнові відносини подружжя регулюються правом, тобто стають правовідносинами. Відносини кохання, поваги, відповідальності один за одного, дружби не підлягають  правовому регулюванню. За межами права лежить і більшість відносин, які складають сутність повсякденного життя подружжя. Тому серед відносин подружжя, що регулюються правом, особистим відношенням відводиться значно менше місця, ніж майновим. Гл. 6 СК «Особисті права та обов’язки подружжя» складається всього із восьми статей 49-56.

Необхідно зупинитись на характерних ознаках особистих правовідносин подружжя. Одна із особливостей полягає в тому, що особистому праву кожного із подружжя кореспондує обов’язок іншого подружжя особистого нематеріального характеру. Він полягає в тому, що кожний із подружжя зобов’язаний не чинити перешкод іншому в здійсненні ним особистих прав.

  Норми, що регулюють особисті немайнові відносини подружжя можна поділити на три групи :

1. Першу групу складають норми, які за своєю правовою природою є нормами конституційного права. Вони закріплюють право кожного подружжя на вибір місця проживання, повагу до своєї індивідуальності, звичок та уподобань (ст.51,52, 56).

2. До другої групи відносяться норми - декларації, позбавлені санкцій, що регулюють право подружжя рівноправно вирішувати питання сім’ї (ст. 49-50, 54-55 СК).

3. До третьої відносяться норми, що мають чисто сімейно-правовий характер. Вони стосуються права подружжя на вибір прізвища (ст. 53 СК).

Необхідно зупинитися на характеристиці і правовому значенні кожної з вказаних груп.