Тема 3. Поняття шлюбу.

 

          При вивченні даної теми потрібно мати на увазі, що законодавство в ст. 21 СК визначає поняття шлюбу. В теорії шлюб визнається як моногамний, добровільний, рівноправний союз чоловіка і жінки, що укладається у встановленому законом порядку. Законодавство визначає дві основні умови вступу до шлюбу : взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку (для чоловіків – 18 років, для жінок – 18). У виняткових випадках, передбачених законодавством, допускається зниження шлюбного віку.

          Також студенти повинні запам’ятати передбачені законодавством перешкоди до укладення  шлюбу. Але щоб зрозуміти ці перешкоди, потрібно з’ясувати поняття «спорідненість» і свойства. Зокрема, спорідненість – це кровний зв’язок осіб, які походять один від одного, або від спільного пращура. Лінія спорідненості може бути прямою і боковою. Якщо спорідненість засноване на походженні однієї особи від іншої, то така лінія спорідненості називається прямою. Вона може бути низхідною ( від пращурів до нащадків) і висхідною (від нащадків до пращурів). Рідні брати і сестри, які походять від спільних батьків і матері, називаються повнорідними, а від різних батьків або матерів  - неповнорідними.

 Укладення шлюбу не допускається : між особами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі; між родичами по прямій і лінії, між повнорідними і неповнорідними братами і сестрами, а також між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства, а також в інших випадках, передбачених ст. 26 СК.

Від відносин спорідненості потрібно відрізняти відносини свойства. На відміну від спорідненості свойство не засноване на кровній близькості, на походженні. В його основі лежить шлюбний союз. Згідно з законодавством України шлюб реєструється в органах ДРАЦСу в місячний строк з моменту подачі заяви особами, які бажають одружитися. В деяких випадках цей строк може бути скорочений, або продовжений при наявності певних причин.  

 

Тема 4. Недійсність шлюбу.

 

Недійсність шлюбу – це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу. Потрібно пам’ятати, що недійсність шлюбу означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов’язуються з дійсним шлюбом.

Питання недійсності шлюбу регулюється главою 5 СК. Новелою Кодексу є встановлення різного порядку визнання шлюбу недійсним в залежності від того, які саме умови укладення (вступу) шлюбу порушені. Так, ст. 39 СК передбачає нікчемність шлюбу, ст.40 СК вказує на порушення, за наявності яких шлюб визнається недійсним в судовому порядку, ст.41 СК передбачає випадки, за яких суд може визнати шлюб недійсним.

 Підстави недійсності шлюбу (визнання його недійсним) чітко вказані в нормах СК і розширеному тлумаченню не підлягають. Такими підставами є: відсутність взаємної згоди осіб, що вступили до шлюбу; наявність іншого не припиненого шлюбу; укладення шлюбу з особою, визнаною в судовому порядку недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства; або з особою, яка не досягла шлюбного віку, якщо він не знижений у встановленому законом порядку; або з особою, яка на момент його реєстрації  не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними; укладення шлюбу між родичами по прямій лінії спорідненості, між повнорідними та неповнорідними братами і сестрами, усиновителями та усиновленими; укладення шлюбу без наміру створити сім’ю; приховування хвороби, небезпечної для іншого із подружжя і (або) їхніх дітей.

Закон визначає коло осіб, які можуть звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним – це подружжя, особи, права яких порушені укладанням цього шлюбу, а також батьки неповнолітніх або органи опіки і піклування, прокурор.

Необхідно пам’ятати, що шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його укладення і тому всі питання майнового характеру, які можуть виникнути між особами, що перебувають у такому шлюбі, вирішуються на підставі цивільного законодавства, за винятками, встановленими ст. 46 СК.