6.Творення дидактичного та генеалогічного епосів. Творчість Гесіода

Гесіо́д (грец. ’Ησιοδος) (Роки життя точно не відомі, але ймовірно він міг би жити в проміжку між кінцем VIII та початком VII ст. до н. е.) — перший відомий на ім'я давньогрецький поет, засновник дидактичного епосу, рапсод. З V ст. до н. е. історики сперечаються про те, хто був першим — Гесіод чи Гомер. Але якщо Гомер напівлегендарний, то Гесіод — цілком історична особа. Гесіод виступає як пророк, «покликаний» музамипровіщати істину, перший у грецькій поезії визначає себе як особистість і називає своє ім'я. Під іменем Гесіода збереглися три невеликі поеми, написані гекзаметром на епічному іонійському діалекті. Як свідчить у пролозі до «Теогонії» сам Гесіод, на творчість його надихнулиМузи: вони з'явилися йому, коли він випасав овець, і звеліли говорити від їхнього імені. У «Роботах і днях» настійно рекомендується присвятити життя чесній праці, що супроводжується практичними порадами по землеробству, мореплаванню, а також моральними наставляннями і міфами. «Теогонія» (тобто «Родовід богів») — відважна спроба систематизації різних міфів про походження богів і їх нащадків. Історична концепція Гесіода виражена в легенді про п'ять поколінь людей: золоте, срібне, бронзове, героїчне й залізне. У «Щиті Геракла» Гесіод, треба думати, збирався описати похід героя проти Кікна (який грабував прочан, що несли у Дельфи десятину), однак на ділі значну частину поеми зайняв опис щита Геракла, мабуть, у наслідування знаменитому щитові Ахіллеса в Іліаді.

Немає сумніву, що за Гесіодом, як і за Гомером стоїть довга поетична традиція. Жителі материкової Греції, до числа яких належав Гесіод, зважилися кинути виклик творцям епосу іонійцям. Очевидно, гордість за рідну школу породила абсолютно неможливу з хронологічної точки зору легенду про перемогу, здобуту Гесіодом над Гомером у поетичному змаганні. Гесіод протиставляє свою поезію героїчному епосові як тверезу «правду» красивій «неправди „, тут немає того дещо іронічного ставлення до богів, яке ми знаходимо у Гомера.

Гесіод створив школу, де розроблявся генеалогічний та дидактичний епос, поки ці теми не стали набудком наукової й філософіської прози. Проте і в пізніший час твори Гесіода високо цінувалися і щоразу, коли в античній літературі відроджувався дидактичний епос, він волів зв'язати себе з традиціями поезії Гесіода.

Дидактичний епос: генеза.

Генеза: 1.естетична. У давній Греціїї вірші мали найрізноманітніші функції. Усе, що людина мала памятати, набувало віршованої форми. Ритмований текст легше запамятовувати, до того ж думка здавалась авторитетнішою, коли її висловлювали віршами. Віршованимибули не тільки оповідання про подвиги героїв. Віршованою була й перша філософія, віршували й практичні поради: коли й що сіяти, як вести господарство. Робили віршовані оповідання про родовід богів. Так зявлявся дидактичний епос.

2. Культурно-психологічне джерело. На рубежі 8ст.д.н.е. відбувається становлення рабовласницького полісу. З одного боку це викликало песимістичні, критичні настрої, а з іншого велику надію зарадити справі моральними настановами, повчанням, дидактикою. Саме моральна дидактика, як вважалося, може відродити чесність, справедливість, шляхетність, тобто бувшу гармонію людського суспільства. Поезія Гесіода є зразком дидиактичного епосу.