2.Основні етапи розвитку давньогрецької літератури

Кожна зі створених досі періодизацій давньогрецької літератури має, безперечно, умовний характер. Важко розкласти по поличках літературні напрями, види, жанри, розміри, що розвиваються протягом тривалого часу,   поступово набувають певної форми, ускладнюються, змінюються і ніяк не хочуть вміщуватися у прокрустове ложе історичних періодів. Тому й наведена нижче періодизація давньогрецької літератури, розроблена в основному радянськими вченими, також є умовною і не вільна від вад, проте, здається, вона найлогічніше поєднує етапи історичного розвитку грецького суспільства з загальним літературним процесом.

Найчастіше вирізняють чотири епохи, окремі автори дві останні поєднують в одну — елліністично  – римську. Отже, маємо чотири головні епохи розвитку давньогрецької літератури:

І. Література архаїчної Греції (до VII ст. до н. е.):

1) долітературний період (до середини IX ст. до н. е.);

2) гомерівський період (до VII ст. до н. е.).

II. Класична література Греції:

1) післягомерівський період (VII—VI ст. до н. е.);

2) аттичний період (V—1V ст. до н. е.).

III. Література доби еллінізму (кінець IV— II ст. до н. е.).

IV. Література епохи римського панування (середина II ст. до н. е. —  IV ст. н. е.).

3 . Давньогрецький фольклор. Міфологія.

Виникнення міфологічних уявлень відноситься до дуже раннього періоду розвитку людського суспільства. Залежність людини цього часу від нерозомілих для неї природних і суспільних сил, її безсилля перед ними знаходили своє вираження в фантастичних, міфологічних уявленнях про природу і про засоби впливу на неї. Міфотворчість – це не гра фантазії, це певний етап у процесі освоєння світу через який пройшли всі народи. Міфологія – це перша спроба пізнати дійсність. Міфологія та, база на основі якої будуть згодом будуватись твори. Для давнього грека міф – це слово, за допомогою якого людина описуючи світ привласнює його. Міф відзеркалює реальний побут прадавньої людини. В ті час міф сприймався як Закон, як найвища мудрість і ставлення до нього було дуже серйозним. Міф виступає своєрідним компдексом в якому поєднані різні функції (прогресивні, регресивні).

Основні функції міфу:

Пізнавальна; пояснювальна; психологічна; соціальна.

Типи міфів:

Космогонічні; теогонічні% антропологічні;

В давньогрецькій міфології сконденсовані: філософія, медецина, психологія

Космогонія і теогонія Давньої Греції.

Космогонія – міфи про створення Всесвіту. К. базується на двох версіях

а) всесвіт виникає з якогось стихійного Хаосу сам собою, спонтанно.

б) його створює якась надприродна істота – Творець. У найдавніших грецьких міфах переважає ідея спонтанізму, але в пізніших міфах є ознаки креаціонізму. У Гесіода ці дві версії поєднуються: спочатку існував первісний Хаос, з нього виникла Гея- богиня-Земля, а всередині Геї утвор. порожнява – Тартар. Разом із ним з'являється Ерос, що поділяє стихії на чоловічі та жіночі. 

Теогонія – міфи про народження богів. З Хаосу постає стихія Створення: Ереб і Нікта. Світла – Ефір і Гемера. Гея народжує Урана, котрий стає її чоловіком. Від цього шлюбу народж: гекатонхеїри, циклопи, титани(6дів. 6хлоп) Зевс, гора Іда, коза Амальтея.