21. Давньогрецька проза

. Наприкінці ІІ або початку І ст. до н.е. сформувався основний жанр грецької прози – роман. Сам термін “роман” не існував у античній писемності, а з’явився у середні віки. Грецькому роману передували збірки розважальних оповідань, великим успіхом користувалась збірка оповідань “Мілетські оповідання” написана Арістідом. На становлення роману вплинула значно й “друга софістика”, ораторське мистецтво пізнього Еллінізму. Характерними справами для ораторів були: 1) екфраза, тобто опис предметів мистецтва або природи, 2) етопея, тобто зображення характеру людини, її душевного складу, етопея може прийняти й форму листів тієї або іншої людини. Використовуючи техніку оповідання, еротичної елегії, етнографічних описів та риторики, давньогрецькі романісти не поєднували все це механічно, а синтезували у новий, унікальний жанр – роман. До нас цілком дійшли такі романи: “Херей та Калліроя” Харітона, “Дафніс і Хлоя” Лонга, “Ефіопіка” Геліодора, “Левкіппа і Клітофонт” Ахілла Татія, “Ефесські оповідання” Ксенофонта Ефесського. Філософські у романах маємо і пізньоантичний випадок, і стоїцизм, і платонізм, і скептицизм, і природознавство з географією. Художньо – всі герої-коханці красиві, любов у їх серцях спалахує раптово, але доля розлучає молодих людей, проте в розлуці вони зберігають кохання і залишаються вірними одне одному. У фіналі коханці знаходять одне одного і поєднуються в шлюбному союзі. Грецькі романи – ідеалістичні, незважаючи на те, що написані у простій аттичній стилістиці.