Джерела права інтелектуальної власності

1. Конституція України від 28.06.1996р.

2. Цивільний кодекс України //Офіційний вісник України. — 2003. — №11. — С.461

3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. //Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №25-26. — С.131

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. //Відомості Верховної Ради української РСР.—1971. — №50. — С.375

5. Господарський кодекс України //Офіційний вісник України. — 2003. — №11. — С.462

6. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 11.07.2001р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №43. — Ст.214

7. Про видавничу справу: Закон України від 05.06.97р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №32. — Ст.206

8. Про кінематографію: Закон України від 13.01.98р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — №22. — Ст.114.

9. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25.06.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №33. — Ст.345.

10. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 1.06.2000р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №8. — Ст.37.

11. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №7. — Ст.36.

12. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №8. — Ст.36.

13. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм: Закон України від 23.03.2000р .// Інтелектуальна власність. – 2001. – № 4.

14. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №10. — Ст.43.

15. Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір: Постанова КМУ від 27.12.2001р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52 – Ст. 2369.

16. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав: Постанова КМУ від 18.01.2003р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4 – Ст. 129.

17. Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності: Постанова КМУ від 17.05.2002р.// Урядовий кур’єр. – 2002. – №111.

18. Права інтелектуальної власності в Україні: Авторське право // Збірник систематизованого законодавства. — 2004. — №10.

19. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності: Закон України, 1 лютого 2004 р. // Голос України. — 2004. — 2 березня. — С. 8; Урядовий кур’єр. — 2004. — 2 березня. — С.12.

20. Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”: Закон України 1 червня 2000 р. // Голос України. — 2000. — 11 липня. — С. 4-7.

Тема 2.

Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності

1. Мета і принципи правової охорони.

2. Охорона прав на об’єкти промислової власності.

3. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності.

4. Охорона об’єктів авторського і суміжних прав.

Задача 1

Два автори створили малюнки, які було використано при виробництві хустин. Автори вимагали від адміністрації підприємства укласти з ними договір на використання їх малюнків, посилаючись на те, що на всі твори, у тому числі й створені як службове завдання, авторське право належить авторам.

Адміністрація підприємства відмовила задовольнити вимоги авторів, посилаючись на те, що у трудовому договорі прямо записано, що право на використання всіх творчих результатів праці авторів належить роботодавцю. Крім того, адміністрація вважає, що авторами створено промислові зразки, а не твори, що охороняються авторським правом.

Хто має рацію в цьому спорі? Які права мають автори службових творів за міжнародними та національними нормативними актами? Які твори вважаються виконаними як службове завдання?

Задача 2

Книжкове видавництво уклало з автором Б. договір про видання монографії “История Заполярья”. Рукопис отримав позитивний відгук рецензентів. Але водночас було зроблено зауваження, з якими автор погодився і висловив бажання внести в рукопис відповідні уточнення і доповнення. Видавництво передало автору рукопис на доопрацювання протягом чотирьох місяців. Автор раптово помер. Видавництво звернулося до спадкоємців померлого з пропозицією доручити історику К. доопрацювати рукопис. Спадкоємці погодились.

Кого слід вважати автором виданої доопрацьованої монографії відповідно до міжнародно-правових та національних нормативних актів?

Задача 3

До Патентного відомства України надійшли дві заявки. Заявнику за більш пізньою заявкою було видано свідоцтво на корисну модель “Прилад для розробки пресових з’єднань”. За раніше поданою заявкою на отримання патенту на винахід “Прилад для випресовування зовнішніх кілець” рішення ще не було прийнято. Автори більш ранньої заявки вважають, що технічне рішення, яке охарактеризовано у формулі корисної моделі, на яку вже видано свідоцтво, не є новим, оскільки повторює сукупність істотних ознак їхньої заявки. Відмінність мають лише назви окремих елементів, а не їх сутність. Тому автори звернулись до патентного повіреного по допомогу в підготовці оскарження.

Власник свідоцтва на корисну модель, дізнавшись про те, що готується оскарження виданого йому свідоцтва, у листі до авторів більш ранньої заявки повідомив, що він працював над рішенням самостійно, не ознайомлений з матеріалами їх заявки і тому його свідоцтво не піддягає анулюванню, до того ж тотожність запропонованих ним рішень визначити неможливо, оскільки ним подавалася заявка на корисну модель, а не на винахід.

Проаналізуйте ситуацію з позицій порівняння національних і міжнародно-правових нормативних актів.

В якому порядку можуть бути визнані недійсними видані свідоцтва і патенти? Яке рішення може бути прийнято в розглядуваному випадку безпосередньо при встановленні тотожності обох рішень?

Задача 4

Майстер і технолог розробили і впровадили у виробництво спосіб виготовлення пензликів. Після п’ятимісячного використання запропонованого способу було виявлено його високу ефективність. Автори розробки запропонували адміністрації запатентувати розробку як винахід, але, не отримавши відповіді протягом двох місяців, подали заявку до Патентного відомства на отримання патенту від власного імені. При цьому з метою прискорення отримання виключних прав на створений ними спосіб майстер і технолог вирішили запатентувати його не як винахід, а як корисну модель.

Патентне відомство відмовило у видачі свідоцтва на корисну модель, посилаючись на порушення заявниками чинного законодавства.

Проаналізуйте ситуацію з позицій порівняння національних і міжнародно-правових нормативних актів.

Чи правильне рішення, прийняте щодо заявки?

Якщо заявниками було допущено порушення, вкажіть на них. Чи можна усунути ці порушення?