- •1. Поняття адміністративного права
- •2. Предмет і метод адміністративного права
- •3. Система та джерела адміністративного права
- •4.Адміністративне право як юридична наука і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання, його складові частини
- •6. Поняття, структура та види адміністративно-правових норм
- •7. Форми реалізації адміністративно-правових норм
- •8. Адміністративно-правові відносини, їх особливості та структура
- •9. Реалізація норм ап
- •10. Види реалізації норм ап
- •11. Поняття та види суб’єктів адміністративного права
- •12.Соціальні та юридичні ознаки суб’єкта адміністративного права.
- •13. Адміністративна правосуб’єктність
- •14. Класифікація органів державної виконавчої влади
- •15. Поняття та види законності та дисципліни у державному управлінні
- •16. Види способів забезпечення законності у державному управлінні
- •17. Контроль та нагляд, як засоби забезпечення законності у державному управлінні.
- •18.Принципи забезпечення законності у державному управлінні.
- •19.Адміністративний нагляд міліції.
- •20. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади
- •21. Поняття місцевого самоврядування
- •23.Види підприємств та їх об’єднань.
- •24.Об’єднання громадян, як суб’єкти адміністративного права.
- •25. Поняття державної служби і державного службовця
- •26. Принципи державної служби та її ознаки
- •27. Поняття посади та посадової особи. Класифікація посад та рангів державних службовців
- •28. Порядок проходження державної служби
- •29. Ранги державних службовців
- •30. Відставка державного службовця
- •31. Управління державною службою
- •32. Підстави припинення державної служби
- •33. Відповідальність за скоєння корупційних дій
- •34. Права та обов’язки державних службовців у сфері державного управління
- •35. Поняття і види форм державного управління
- •36. Поняття актів державного управління. Властивості правових актів державного управління
- •37. Поняття методу державної виконавчої влади, його основні характеристики та види.
- •38. Заходи адміністративного попередження і припинення.
- •39.Правові та не правові форми державного управління.
- •40. Правові акти державного управління, як владні дії державних виконавчо-розпорядчих органів
- •41. Переконання, заохочення та примус у діяльності правозастосовчих органів державного управління
- •42. Поняття адміністративного правопорушення
- •43. Склад адміністративного правопорушення, та його юридичний аналіз
- •44. Адміністративна відповідальність та адміністративні стягнення
- •45. Принципи адміністративної відповідальності
- •46. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
- •48. Основні та додаткові адміністративні стягнення
- •49. Особливості адміністративної відповідальності спеціальх суб’єктів
10. Види реалізації норм ап
Реалізація адміністративно-правових норм – це процес практичного втілення у життя приписів, що містяться в адміністративно-правових нормах.
Існує 4 форми реалізації НП:
додержання норм права – це форма реалізації НП, за якої суб’єкт виконує дії чи не виконує дії, які заборонені приписами права.
Виконання норм права - це форми їх реалізації, за якої суб’єкт виконує дії до вчинення яких його зобов’язують приписи права.
Використання норм права – це форма реалізації НП, за якої суб’єкт відповідно до свої інтересів і потреб використання права, надані йому відповідно до приписів правових норм, що знаходять свій вираз у здійсненні ним повноважень.
Застосування (особлива форми реалізації) – застосування норм права – це спрямована на реалізацію норм права і здійснювана у спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організовуюча діяльність державних органів, їх посадових осіб, або уповноважених суб’єктів з метою вирішення конкретної справи видання індивідуальних правових приписів.
11. Поняття та види суб’єктів адміністративного права
Суб’єкти АП – це особа, яка має певні права та обов’язки, сформульовані в нормах АП і може вступати а амін-прав відносини.
Адміністративна правосуб’єктність – це здатність суб’єкта мати і реалізовувати права та виконувати обов’язки, що міститься в нормах АП.
Адміністративна правоздатність – це здатність суб’єкта АП мати права і обов’язки.
Адміністративна дієздатність – це здатність суб’єкта АП самостійно своїми діями реалізовувати надані йому права і виконувати обов’язки.
Чинники:
вік
стать
стан здоров’я
належність до певних соціальних груп.
Адміністративна деліктоздатність – це здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за порушення норм АП.
Адміністративно-правовий статус – це сукупність прав, обов’язків та гарантій їх реалізації закріплених у нормах АП.
Види суб’єктів АП:
- фізичні особи
- юридичні особи
- колективні утворення, що не мають ознак юридичної особи.
Суб’єкти АП:
1) індивідуальні
- громадяни України
- іноземці
- особи без громадянства
2) колективні
- державні (ПУ, органи виконавчої влади, інші державні органи та організації)
- недержавні (органи МС, об’єднання громадян, релігійні об’єднання, інші недержавні органи та організації).
12.Соціальні та юридичні ознаки суб’єкта адміністративного права.
У адміністративному праві під суб’єктом розуміють носія (власника) прав і обов’язків у сфері державного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами, здатного надані права реалізувати, а покладені обов’язки виконувати. З даного визначення випливає, що ”претендент” на статус суб’єкта адміністративного права за своїми особливостями потенційно здатний бути носієм суб’єктивних прав і обов’язків у сфері державного управління, тобто повинен мати комплекс соціальних передумов, що дозволяють надати йому суб’єктивні права і обов’язки. До таких особливостей (соціальних передумов) належать: а) зовнішня відокремленість, яка характеризується наявністю системоутворюючих ознак; б) персоніфікація в суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступ у вигляді єдиної особи — персони; в) здатність виражати і здійснювати або персоніфіковану волю у відносинах з державою, або державну волю у процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. ”Претендент”, який має названі особливості, набуває статусу суб’єкта тільки в тому випадку, якщо держава, використовуючи адміністративно- правові норми, робить його носієм (власником) прав і обов’язків, які реалізуються останнім у сфері державного управління. Таким чином, соціальні особливості спричиняють комплекс передумов, які свідчать про потенційну можливість бути суб’єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, перетворюють ”претендента” на суб’єкта, по-друге, визначають його місце і роль у сфері державного управління.До перших належать норми загальні для усіх суб’єктів адміністративного права (наприклад, норми про право звернення до органів влади з пропозиціями), до других — норми, які реалізуються тільки даним суб’єктом (приміром, норми, що визначають права податкової міліції). Потенційна здатність мати права і обов’язки у сфері державного управління (адміністративна правоздатність), реалізовувати надані права і обов’язки у сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб’єктивних прав і обов’язків у сфері державного управління формує адміністративно-правовий статус суб’єкта, є складовими адміністративної правосуб’єктності.