1. Поняття адміністративного права

Норми адміністративного права сприяють реалізації прав і свобод і законних інтересів громадян у сфері державного управління, гарантують їх захист від можливого порушення, обмеження з боку апарату держави.

Адміністративне право – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі публічного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами життя, а також у процесі забезпечення реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

2. Предмет і метод адміністративного права

Предмет АП – це сукупність суспільних відносин, які регулюються нормами АП, це те, що вивчає АП.

АП охоплює такі суспільні відносини:

1) управлінські, в рамках яких безпосередньо реалізуються повноваження органів виконавчої влади

2) управлінські відносини внутрішньо-організаційного характеру, які виникають у процесі діяльності суб’єктів законодавчої влади, судової влади та органів прокуратури.

3) управлінські відносини з участю органів місцевого самоврядування

4) окремі управлінські відносини, що виникають у сфері «внутрішнього» життя громадянських об’єднань.

Предмет АП – це сукупність відносин, що виникають у процесі:

1) зовнішньо-організаційної управлінської д-ті органів публічної адміністрації

2) внутрішньо-організаційної управлінської д-ті апаратів усіх державних підприємств, установ, організацій

3) публічної д-ті органів публічної адміністрації

4) застосування заходів адміністративної відповідальності

5) реалізації юрисдикції адміністративних судів.

Метод АП – це сукупність правових способів, за допомогою яких здійснюється адміністративно-правове регулювання відповідних суспільних відносин.

Методи є: загальні (імперативний, диспозитивний) та спеціальні (субординація, координація, ре ординація, адміністративний договір).

Імперативний полягає в тому, що за його застосування об’єкт управління повинен діяти лише так, як йому приписано, тобто в нього немає права вибору стосовно поведінки у конкретній ситуації.

Диспозитивний характеризується тим, що об’єкти управління має свободу вибору поведінки у конкретній ситуації.

Субординація – це спеціальний метод, в основі якого лежить підпорядкованість об’єкта управління суб’єктові.

Координація – це спец.метод, в основі якого лежить необхідність узгодження управлінських дій між кількома органами одного структурного рівня для досягнення загальної мети.

Реординація – в основі цього методу лежить право керованого об’єкта вимагати від керівного суб’єкта створення необхідних умов для забезпечення своєї д-ті.

Адміністративний договір – це спец.метод, який є дво- або багатосторонньою угодою, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають з владних, управлінських ф-цій суб’єкта.