3. Система та джерела адміністративного права

Система АП – це обумовлена об’єктивними факторами внутрішня будова галузі, яка відображає розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів.

Система АП складається із загальної та особливої частин.

В загальній частині АП об’єднуються норми, що регулюють:

- загальні засади державного управління

- порядок здійснення адміністративних процедур

- правовий статус суб’єктів АП

- державна служба

- форми і методи публічного управління

- адміністративний примус

- контроль і нагляд управління.

Особлива частина об’єднує норми, що регулюють:

- управління економікою

- управління соціально-економічною сферою

- управління адміністративно-політичною сферою

- міжгалузеве управління.

До системи АП входять підгалузі, правові інститути, тубінститути і норми АП.

Джерела АП поділяються на:

1) міжнародні – міжнародні угоди, міжнародні правові акти, що ратифіковані ВРУ

2) внутрішньодержавні

- КУ

- Закони

- нпа

- адміністративний договір

4.Адміністративне право як юридична наука і навчальна дисципліна.

Адміністративне право як наука - це система знань про сукупність правових норм, що регулюють відносини управлінського характеру у названих сферах суспільства. Як наука адміністративне право має загальнонаукові завдання, а саме: виявлення, опис, пояснення процесів, явищ, закономірностей і формулювання на цьому ґрунті передбачень, прогнозів, рекомендацій щодо вдосконалення й розвитку адміністративної практики. Адміністративне право як навчальна дисципліна - це систематизовані відповідно до типової програми знання щодо предмета регулювання норм цієї галузі права, їх особливостей, встановленого порядку управління в різних галузях державної виконавчої влади та відповідальності у сфері державного управління.

5. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання, його складові частини

Механізм – це сукупність правових засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин у сфері АП.

Складові частини механізму адміністративно-правового регулювання:

1) органічні

Норма права, юридичні факти, правові відносини, акти реалізації норм права

2) функціональні

Правова свідомість суб’єктів АП, законність, акти тлумачення норм права, акти заснування норм права

6. Поняття, структура та види адміністративно-правових норм

Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене державою з метою регулювання суспільних відносин, що входять до предмету АП і забезпечене засобами державного примусу.

Особливості адміністративно-правових норм:

1) у них знаходять своє відображення державний примус

2) мають переважно імперативний характер

3) є регулятором суспільних відносин у багатьох сфера суспільного життя

4) сприяють захисту прав людини від свавілля з боку чиновників.

Структура адміністративно-правової норми – це внутрішня будова, тобто перелік її складових частин: гіпотеза – це частина адміністративно-правової норми, в якій визначаються умови, за яких настає чинність усієї норми права

Диспозиція – це основна частина амін-прав норми, в якій зазначаються права та обов’язки учасників амін-прав відносин.

Санкція – це частина амін-прав норми, в якій зазначаються заходи державного примусу а разі порушення правил поведінки, встановлені цією нормою.

Види амін-прав норм:

1) за предметом правового регулювання:

- матеріальні – юридично закріплюють комплекс обов’язків і прав

- процесуальні – визначати порядок реалізації юридичних обов’язків і прав, встановлені матеріальними нормами

2) за юридичним змістом

- зобов’язуючі – зобов’язують здійснювати певні дії

- забороняючи – забороняють вчинення тих чи інших дій

- уповноважуючи – дозволяють діяти в рамках норм

- стимулюючі – забезпечуються за допомогою засобів матеріального або морального впливу належну поведінку учасників відносин

- рекомендаційні – не мають юридично-обов’язкового характеру

3) від дії в просторі

- загальні – діють на всій території України

- регіональні – на території певного регіону

- місцеві – на території області, міста, району.