40. Правові акти державного управління, як владні дії державних виконавчо-розпорядчих органів

Правовий акт державного управління – це офіційно оформлений результат волевиявлення суб’єкта державного управління, що здійснений в односторонньому порядку і тягне за собою юридичні наслідки.

Ознаки:

1) державно-владний характер

2) переважно імперативний характер

3) під законність

4) видається в межах повноважень державних органів

5) визначена форма і процедура введена в дію.

Визначають декілька критеріїв для класифікації нормативних актів державного управління:

1) за юридичною силою

- нормативні

- індивідуальні

- змішані

2) від суб’єктів видання

- акти ПУ

- акти КМУ

- акти центральних органів виконавчої влади

- акти місцевих органів виконавчої влади

- акти адміністрацій державних п,у,о.

3) за юридичною формою

- укази

- постанови

- розпорядження

- рішення

- накази

- інструкції

4) за формою вираження

- письмові

- усні

- конклюдентні.

Вимоги:

- законність

- доцільність

- відповідність установленій процедурі підготовки і неможливість обмежити чи порушити встановлені законом права, свободи, законні інтереси громадян

- необхідність проходження державної реєстрації в Міністерстві Юстиції.

41. Переконання, заохочення та примус у діяльності правозастосовчих органів державного управління

Переконання – полягає у застосування способів впливу на свідомість і поведінку людей і проявляється у роз’яснювальних і виховних заходах з метою дотримання вимог законодавства.

Заохочення – метод держ. управління, що полягає в застосуванні способів впливу на свідомість та інтерес людей та проявляється у матеріальних і моральних заходах.

Примус – це метод держ. управління, що полягає в застосування від імені держави способів впливу на свідомість і волю з метою попередження та припинення адмін. правопорушення.

Прямий вплив – це метод держ. управління, що полягає в прямому односторонньому, владному впливі на об’єкти управління, тобто це здійснення контролю і нагляду, надання дозволу, чи здійснення реєстрації.

Непрямий вплив – полягає в застосуванні опосередкованого впливу на об’єкти управління через створення механізмів стимулювання.

42. Поняття адміністративного правопорушення

Адміністративне правопорушення – це протиправна, винна дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Ознаки правопорушення:

1) діяння

2) протиправність

3) суспільна небезпечність

4) винність

5) караність

Склад адміністративного правопорушення:

Суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.

43. Склад адміністративного правопорушення, та його юридичний аналіз

Склад адміністративного правопорушення:

Суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона.

Об’єкт – це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративного правопорушення.

Загальний об’єкт – це усі суспільні відносини, врегульовані нормами АП у сфері громадського порядку, власності, прав і свобод громадян.

Родовий об’єкт – це група однорідних суспільних відносин, врегульовані нормами АП.

Безпосередній об’єкт – це конкретні суспільні відносини, врегульовані нормами АП.

Об’єктивна сторона – це зовнішні ознаки та обставини, які характеризують адміністративне правопорушення.

Ознаки:

1) дія або бездіяльність

2) шкідливі наслідки

3) причинний зв’язок між діянням та шкідливим наслідком.

Суб’єкт – це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Суб’єктом може бути особа, яка досягла 16 років та юридична особа, незалежно від форм власності.

Види суб’єктів АП:

• загальні

• спеціальні

Суб’єктивна сторона – це внутрішнє ставлення суб’єкта правопорушення за скоєного діяння.

Ознаки:

1) вина

2) мотив

3) мета.