38. Заходи адміністративного попередження і припинення.

Заходи адміністративного припинення — найчисленніші та найрізноманітніші з усіх адміністративно-примусових заходів — характеризуються насамперед тим, що їх застосування спричиняється реальною протиправною (в тому числі об’єктивно протиправною) ситуацією і починається в момент, коли вона досягла певного розвитку, тобто коли використання запобіжних заходів стає вже неефективним або зовсім марним.Заходи адміністративного припинення не відвертають, а безпосередньо припиняють наявні правопорушення або об’єктивно протиправні діяння, створюють умови для встановлення особи порушника, з’ясування обставин справи і реальної можливості для подальшого застосування до порушника заходів адміністративного або іншого впливу.На відміну від адміністративних стягнень заходи адміністративного припинення не містять елемента покарання особи, до якої вони застосовуються. Виконуючи поряд з виховною каральну функцію, адміністративне стягнення за своєю дією в часі звернене в минуле, є ретроспективним. Заходи ж адміністративного припинення, як правило, спрямовані в сьогодення і тому здатні самостійно і оперативно вирішувати конфліктну ситуацію, зокрема примусово припиняти правопорушення.Заходи адміністративного припинення застосовуються з метою:а) припинення порушень правових норм (адміністративних проступків, злочинів і об’єктивно протиправних діянь);б) запобігання вчиненню нових правопорушень; в) створення умов для подальшого притягнення винних до відповідальності;г) усунення шкідливих наслідків правопорушення; д) відновлення попереднього, правомірного стану.Адміністративно-попереджувальні заходи є самостійним видом примусових заходів, призначення яких - попередження правопорушень та забезпечення громадської безпеки. Адміністративно-попереджувальні заходи мають строго цільовий профілактичнй характер і спрямовані на запобігання створення протиправних і інших, що представляють суспільну небезпеку, сітуацій.Адміністратіно-попереджувальні заходи виступають у виді адміністративних обмежень (наприклад, введення карантину під час епідемій) або у вигляді певних адміністративних дій стосовно тієї чи іншої категорії організацій і осіб (наприклад, митний огляд). Особливу групу складають так звані лікувально-попереджувальні заходи примусу, призначення яких полягає не тільки в забезпеченні суспільної безпеки, але й у лікуванні небезпечних для суспільства душевнохворих, алкоголіків, інфекційних хворих і т.д.

39.Правові та не правові форми державного управління.

Під формою державного управління слід розуміти зовнішньо виражену дію — волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у рамках режиму законності та його компетенції для досягнення управлінської мети. До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юр. ефекту. Зокрема, видання юр. актів, застосування примусових заходів тощо. Такі форми виступають як юр. факти і можуть формувати адм.-правові відносини. До неправових належать форми, які безпосередньо юр. значення не мають і не спричиняють виникнення адм.-правових відносин. Такі форми або передують правовим (проведення ревізії за результатами якої видається юр. акт), або настають за ними (нарада з приводу реалізації юр. акта). Роль: підтримка встановленого порядку; використання в інтересах і цілях державного управління потенціалу недержавних структур і громадян; гласність й урахування громадської думки; зміцнення законності, дисципліни й організованості. Одні й ті самі форми успішно застосовуються в різних галузях і сферах. Максимально регламентовані форми, що пов'язані з реалізацією правозастосовних, правоустановчих і право-похоронних функцій виконавчої влади. Значно менше регламентовані форми, що не спричиняють прямих юридичних наслідків (наради, консультації).