
- •1. Поняття адміністративного права
- •2. Предмет і метод адміністративного права
- •3. Система та джерела адміністративного права
- •4.Адміністративне право як юридична наука і навчальна дисципліна.
- •5. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання, його складові частини
- •6. Поняття, структура та види адміністративно-правових норм
- •7. Форми реалізації адміністративно-правових норм
- •8. Адміністративно-правові відносини, їх особливості та структура
- •9. Реалізація норм ап
- •10. Види реалізації норм ап
- •11. Поняття та види суб’єктів адміністративного права
- •12.Соціальні та юридичні ознаки суб’єкта адміністративного права.
- •13. Адміністративна правосуб’єктність
- •14. Класифікація органів державної виконавчої влади
- •15. Поняття та види законності та дисципліни у державному управлінні
- •16. Види способів забезпечення законності у державному управлінні
- •17. Контроль та нагляд, як засоби забезпечення законності у державному управлінні.
- •18.Принципи забезпечення законності у державному управлінні.
- •19.Адміністративний нагляд міліції.
- •20. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади
- •21. Поняття місцевого самоврядування
- •23.Види підприємств та їх об’єднань.
- •24.Об’єднання громадян, як суб’єкти адміністративного права.
- •25. Поняття державної служби і державного службовця
- •26. Принципи державної служби та її ознаки
- •27. Поняття посади та посадової особи. Класифікація посад та рангів державних службовців
- •28. Порядок проходження державної служби
- •29. Ранги державних службовців
- •30. Відставка державного службовця
- •31. Управління державною службою
- •32. Підстави припинення державної служби
- •33. Відповідальність за скоєння корупційних дій
- •34. Права та обов’язки державних службовців у сфері державного управління
- •35. Поняття і види форм державного управління
- •36. Поняття актів державного управління. Властивості правових актів державного управління
- •37. Поняття методу державної виконавчої влади, його основні характеристики та види.
- •38. Заходи адміністративного попередження і припинення.
- •39.Правові та не правові форми державного управління.
- •40. Правові акти державного управління, як владні дії державних виконавчо-розпорядчих органів
- •41. Переконання, заохочення та примус у діяльності правозастосовчих органів державного управління
- •42. Поняття адміністративного правопорушення
- •43. Склад адміністративного правопорушення, та його юридичний аналіз
- •44. Адміністративна відповідальність та адміністративні стягнення
- •45. Принципи адміністративної відповідальності
- •46. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
- •48. Основні та додаткові адміністративні стягнення
- •49. Особливості адміністративної відповідальності спеціальх суб’єктів
32. Підстави припинення державної служби
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу;
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог,;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби;
4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії;
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги;
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.
Зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.
За державними службовцями, які займали посади першої категорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміною складу органу, де вони працювали, або закінченням терміну повноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробіток на період працевлаштування, але не більше одного року.
33. Відповідальність за скоєння корупційних дій
1. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку. 2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України.
34. Права та обов’язки державних службовців у сфері державного управління
Основними обов'язками державних службовців є:
- додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
- забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;
- недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
- безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;
- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
- постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державні службовці мають право:
- користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;
- брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;
- одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;
- на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;
- вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;
- на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
- безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;
- на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;
- вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;
- на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;
- на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
- захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.