Питання для самоконтролю.

1. Характеристика економічних функцій держави.

2. Податки та їх види.

3. Державний бюджет та його особливості.

4. Монетарне регулювання економіки

Тема 18: Тенденції розвитку світового господарства. План:

1. Характерні риси сучасного світового господарства.

2. Основні форми економічних зв’язків між державами.

3. Місце України у світовому господарстві.

4. Глобальні проблеми сучасності.

Економічні терміни та категорії: світове господарство, інтеграція, міжнародний поділ праці, міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, транснаціональні корпорації, світова ціна, світові гроші, міжнародний товарний обмін, платіжний баланс, торговий баланс, сальдо платіжного балансу.

–1–

Світове господарство являє собою сукупність національних економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що виходять за територіальні межі окремих країн — міжнародних економічних відносин.

У сучасних умовах економічна замкнутість національних господарств не лише нераціональна, а й практично неможлива тенденція дедалі більшої взаємозалежності національних економік до підвищення ролі зовнішніх факторів у процесі відтворення в тій чи іншій країні стала загальною. Тому поняття “світового господарства” не можна зводити до простої суми національних економік. Не меншою мірою його суть визначається тим універсальним зв'язком між національними господарствами, який забезпечує їхню реальну єдність на основі міжнародного поділу праці, науково – технічної і виробничої кооперації, міжнародної торгівлі, валютних і кредитних відносин, тобто міжнародними економічними відносинами.

Міжнародні економічні відносини являють собою систему господарських відносин між різними країнами світу. Важливішими елементами цієї системи є міжнародне науково—технічне, і виробниче співробітництво, вивіз капіталу і міжнародним кредит, світова торгівля, міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. В даній системі всі її елементи тісно пов’язані, взаємно переплетені і впливають один на одного. Отже, міжнародні економічні відносини обслуговують взаємодію національних економік, що входять у світове господарство, і тим самим забезпечують його цілісність.

Міжнародні економічні відносини, що визначають суть світового господарства, похідні і залежать від економічних відносин, що складаються на національних рівнях. Вони не тільки визначаються рівнем зрілості продуктивних сил і виробничих відносин у різних національних господарствах, а й обумовлюються особливостями економічної політики держав.

–2–

Система міжнародних економічних відносин формується на основі інтернаціоналізації продуктивних сил, яка у свою чергу виростає із міжнародного поділу праці (МПП).

Суть міжнародного поділу праці полягає в спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, якими вони обмінюються. Глибина міжнародного поділу праці визначається ступенем розвитку продуктивних сил, міжнародні спеціалізації та кооперування виробництва.

Фактором формування міжнародного поділу праці стає науково-технічний прогрес, стан науки і техніки, іншим напрямком впливу НТП на міжнародний поділ праці є створення спеціалізованих галузей виробництва, органічно вписаних у систему міжнародного поділу праці.

Зворотною стороною міжнародного поділу праці є міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво, кооперація. Так, сьогодні дедалі важливішим напрямком внутрігалузевого поділу праці стає спеціалізація не за кінцевою продукцією, а за деталями, вузлами і комплектуючими виробами.

Міжнародна спеціалізація і кооперація виробництва, всесвітній поділ праці в кінцевому підсумку породжують інші форми міжнародних економічних відносин: міжнародну торгівлю, вивіз товарів і капіталів, міжнародний обмін послугами, міграцію робочої сили, валютно-фінансові відносини, науково-технічне співробітництво і т.ін.

В сучасних умовах відбувається безперервне зростання ролі транснаціональних корпорацій (ТНК) у світовому інтеграційному процесі. Необхідно згадати, що ТНК - це найбільші компанії, національні за капіталом і контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності. їхня відмінність полягає в наявності активів за кордоном, які виникають на базі прямих інвестицій.

–3–

Інтеграція України в систему світового господарства має свої особливості, які обумовлені як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Незважаючи на значні потенційні можливості включення України в систему світового господарства, існує цілий ряд об’єктивних перепон. Це, насамперед, зниження темпів економічного розвитку, як наслідок загальної кризи, що охопила суспільне виробництво в Україні; інтегрування з державами СНД, що зумовлене існуванням традиційних економічних зв’язків між ними та відносно низьким рівнем якості продукції; недосконалістю системи управління зовнішньоекономічними відносинами; відсутністю достатнього досвіду ведення міжнародних економічних відносин і т.ін. Все це потребує формування нових сучасних основ співробітництва, розробки і впровадження на практиці національної геополітичної стратегії. Інтегрування економіки України у світове господарство може відбуватися дише на основі НТП разом зі зміною зовнішньоторговельної політики у напрямі більшої її відкритості, використання нових форм економічних зв'язків і нових інструментів співробітництва.

–4–

Глобальні проблеми сучасності — це комплекс проблем, які вийшли за межі окремих держав і зачіпають інтереси всього людського суспільства. Це– відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільності миру; необхідність подолання екологічної кризи та ефективної й комплексної охорони навколишнього середовища; продовольча, сировинна, енергетична криза; проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гідного майбутнього та ін.

Основна причина загострення глобальних проблем – це демографічний вибух, який супроводжується нерівномірністю зростання населення у слаборозвинутих країнах. Це зумовлює злидні та масовий голод. Важливою причиною загострення глобальних проблем є також непродумане ставлення людини до природи. Так, в результаті екологічної кризи Україна щорічно втрачає 15-20% ВНП.

Тому сутність глобальних проблем сучасності визначається як комплекс зв’язків і відносин між державами та соціальними системами, суспільством і природою у загальнопланетарному масштабі, які торкаються життєвих інтересів народів усіх країн і можуть бути розв'язані шляхом їх взаємодії.

Першочерговою проблемою людства є екологічна криза, яка засвідчила різке загострення суперечностей між людиною і природою. Основними шляхами її розв'язання є швидкий розвиток та використання різноманітних видів відновлювальної енергії (сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергія річок); структурні зміни у використанні існуючих невідновлювальних видів енергії. Всі країни повинні розробити конкретні заходи щодо дотримання екологічних стандартів, вивчити запаси своїх ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР. Країни, що розвиваються, повинні інтенсивніше розвивати власне сировинне господарство, переробні галузі. У комплексі заходів важлива роль відводиться пошуку ефективних важелів управління процесом зростання народонаселення, формування екологічного світогляду, економічного мислення тощо.