1.5. Система економічної безпеки

Здатність соціально-економічної системи протидіяти загрозам залежить в основному від наявності у її складі підсистеми економічної безпеки і її ефективності. У свою чергу вона також, коли розглядається самостійно, відокремлено може визначатися як система.

Система економічної безпеки включає такі складові елементи, суб'єкти і об'єкти безпеки, механізм забезпечення економічної безпеки.

Суб'єктами економічної безпеки суспільства виступають:

держава та її інститути; первинні ланки господарювання (які визначаються як юридичні особи); домогосподарства і окремі фізичні особи.

Кожний суб’єкт економічної безпеки виконує одні і ті ж за сутністю, але різні за змістом і характером функції щодо протидії тим чи іншим загрозам, захищаючи власні економічні інтереси. У свою чергу кожний наведений вище суб’єкт також має власну систему економічної безпеки, яка складається з таких же елементів, які відрізнятимуться своєю специфікою.

Разом з тим у добре сформованій системі економічної безпеки суспільства вони взаємно доповнюють одне одного і підпорядковані згідно з ієрархією суспільного статусу.

Об'єктами економічної безпеки є все те, на що спрямовані дії суб’єкта щодо забезпечення його безпеки. У загальному це економічні інтереси у сфері матеріальних ресурсів, в тому числі природних, інформаційних, фінансових і людських ресурсів та економічних відносин на рівні кожного інституційного рівня: держави, первинної ланки господарювання, особи.

Механізм забезпечення економічної безпеки передбачає формування і реалізацію функцій, засобів, принципів.

Функції – це види діяльності, які випливають із предмету економічної безпеки і виконуються суб’єктами безпеки та тими силами, які ними залучені. Кожний суб’єкт виконує в основному одні і ті ж за змістом функції, але різні за характером та завданнями. Основними з них є:

– збір і аналіз інформації про процеси у сфері економіки, технологій тощо, необхідної для реалізації суб’єктом суспільства власних економічних інтересів.

– виявлення внутрішніх і зовнішніх загроз, їх причин, умов та джерел походження щодо конкретного об’єкта безпеки;

– формування граничних показників (індикаторів) економічної безпеки;

– моніторинг розвитку загроз, оцінка їх можливих наслідків (процесу розвитку і перетворювання загрози у небезпеку та ін.);

– експертиза рішень, що приймаються з точки зору економічної безпеки;

– формування нормативно-правової бази для протидії загрозам (для держави – закони та підзаконні нормативні акти здійснення економічної безпеки, для фірми - це втілення державних нормативних актів у статутні положення, інструкції, нормативи, накази і розпорядження тощо);

– формування організаційних структур здійснення економічної безпеки (для держави – це інституціональні установи – міністерства, відомства, предметом діяльності яких є економічна безпека; для фірм – це служби безпеки або функціональне закріплення обов'язків з економічного захисту за окремими неспеціалізованими структурами фірми);

– формування і здійснення суб'єктом безпеки суспільства моделей захисту економічних інтересів;

– розробка і проведення загальних і спеціальних заходів з економічної безпеки, які реалізуються в усіх напрямах і видах діяльності суб’єкта господарювання (у розробці і виконані загальних заходів з економічної безпеки участь беруть керівники різних рівнів управління та структурних підрозділів, управлінці та рядові працівники, яким це передбачено у посадових обов’язках або є складовою їх роботи, але не є їх основною діяльністю.

Розробкою і реалізацією спеціальних заходів з безпеки займаються працівники, в яких це є предметом діяльності і основною роботою).

В кожному конкретному випадку предмет економічної безпеки визначається характером, станом і розвитком загроз, способами і формами організації діяльності суб'єктів безпеки суспільства щодо протидії цим загрозам.

Засоби – це можливості, які можуть бути використанні суб’єктом в протидії загрозам чи небезпеці. Основними засобами можуть бути: техніко-технологічні, правові, економічні, інформаційні, політичні, ідеологічні, моральні, організаційні, фізичні.

Принципи – це відправні положення, свого роду компас, за яким потрібно звіряти свої рішення під час вибору засобів та формування заходів щодо забезпечення економічної безпеки. Основними з них є:

1. Правомірність. Діяльність суб’єктів безпеки повинна здійснюватися, виходячи з верховенства права в межах діючого законодавства.

2. Системність. В організації економічної безпеки немає «важливих» та «неважливих» елементів. Небезпека, як рідина, проникає в економічну систему через кожну невеличку щілину.

3. Достатність. Застосовувати треба такі засоби і заходи активного і пасивного захисту, які були б достатніми щодо протидії загрозам чи небезпеці. Це мінімізує витрати.

4. Гнучкість. Суб’єкт економічної безпеки повинен застосовувати моделі економічної безпеки залежно від характеру і рівня розвитку загрози чи небезпеки. Це надає мобільності в діяльності сфері безпеки і підвищує її ефективність.

5. Своєчасність. Суб’єкт економічної безпеки повинен діяти на випередження розвитку загрози чи небезпеки, що дозволить уникнути втрат або звести їх до мінімуму.

Питання та завдання

1. Розкрийте сутність поняття «безпека» і його значення для людини, організації та держави.

2. Що таке національна безпека і яка роль економічної безпеки?

3. Обґрунтуйте визначення сутності поняття «економічна безпека».

4. Розкрийте основний зміст економічної безпеки на конкретному прикладі.

5. Доведіть, чому небезпека виникає внаслідок дії загроз, а не навпаки? І чи завжди реалізація загрози викликає небезпеку?

6. Поясніть, як можна виміряти рівень економічної безпеки та зробити висновок про безпеку чи розвиток небезпеки.

7. Що таке система загроз і які основні форми загроз її складають?

8. Доведіть, чому для забезпечення економічної безпеки потрібно використовувати системний підхід? Назвіть основні елементи системи безпеки і розкрийте їх зміст.