43. Основні шляхи реформування вищої освіти в Україні

Вища освіта потребує глибокого системного реформування з метою збереження її потенціалу та обсягу підготовки фахівців, посилення державної підтримки пріоритетних напрямів освіти і науки, приведення у відповідність із найновішими світовими досягненнями сучасної науки. Напрями реформування вищої освіти мають адекватно враховувати процеси реформування ринкових відносин.

Вирішення цього потребує розв'язання таких першочергових завдань:

1. Розробка стратегічних напрямів розвитку вищої освіти (вища школа виконує важливе соціальне замовлення держави: формує інтелектуальний потенціал України, забезпечує висококваліфікованими фахівцями галузі народного господарства, науки, культури.

2. Удосконалення мережі вищих навчальних закладів, структури підготовки спеціалістів та ефективності їх використання (з метою задоволення потреб України у висококваліфікованих кадрах, а також створення реальних можливостей для розвитку як окремої людини, так і суспільства в цілому, в умовах формування ринкової економіки.)

3. Забезпечення якості освітньої діяльності.

4. Фінансова, господарська діяльність вищих навчальних закладів та соціальний захист

учасників навчально-виховного процесу(розробити та запровадити новий механізм фінансування освіти і науки, Запровадити нові підходи у фінансуванні

Та ін.)

5. Фінансове забезпечення заходів щодо реформування вищої освіти

Висновок: Сучасна система освіти є малоефективною через низьку якість фахівців, що випускаються, при великій вартості навчання.

Головними причинами низької ефективності освіти є: відсутність мотивації у студентів до здобуття якісної освіти; відсутність мотивації у викладачів до наукової праці і впровадження її результатів у навчальний процес; обсяг держзамовлення, що перевищує багаторазово потреби держави в підготовці фахівців і не відповідає цим потребам; завдання, розв'язувані науковим сектором вузів, не відповідають науковим завданням, які стоять перед державою, що робить фінансування науки у вузах нецільовим.

Підвищити ефективність системи освіти можна шляхом зміни моделей системи освіти,

фінансування, кафедри для виконання завдань, що ставить держава перед суспільством.

44. Шляхи подальшого вдосконалення самостійної роботи студентів.

Самостійна робота студентів, її організація та впровадження не є чимось новим для

вітчизняної вищої школи. Починаючи із середини XX століття, цій проблемі приділяли

значну увагу науковці вітчизняної та зарубіжної педагогіки: Л. Л. Головко, С. Г. Заскелета,

Н. Г. Сидорук,І. А. Шайдур,В. М. Буринський,Л. М. Журавська,М. І. Сичова,

М. М. Солдатенко. Результати своїх досліджень вони активно впроваджували в навчальний

процес. Проте сучасні соціально-економічні та соціокультурні умови вимагають суттєвого

удосконалення форм та методів організації самостійної роботи студентів. В умовах запровадження системи академічних кредитів передбаченої Болонською декларацією, як ефективного засобу підвищення мобільності студентів при переході з однієї навчальної програми на іншу, актуальним завданням, що постало перед сучасною педагогікою вищої школи, є підвищення ефективності самостійної роботи студентів (СРС).

 З точки зору діяльнісного підходу самостійна робота – це сукупність дій студента у певних умовах, що передбачають відсутність безпосереднього керівництва та допомоги з боку викладача, з використанням наявних індивідуальних рис особистості, спрямованих на отримання продукту, відповідно заданій меті, внаслідок чого має бути сформована самостійність як риса особистості та засвоєна певна сукупність знань, умінь та навичок.

Самостійна робота студентів набуває особливої важливості не тільки своїм підсумковим результатом, але й здатністю виховувати самостійність як рису характеру майбутніх фахівців. Остання проявляється в якостях мислення, у різних видах навчальної, наукової та громадської діяльності студентів та його соціальній поведінці.

Види організації самостійної роботи можуть бути самими різними, однак завжди слід керуватись принципом активізації розумової діяльності, стимулюючи потребу в поглибленні одержаних знань шляхом використання різних видів самостійної роботи.

За характером організації всі види самостійної роботи можна поділити на дві групи: види самостійної роботи у процесі проведення очних занять і види самостійної роботи, що проводяться у позаурочний час. Для того, щоб завдання для самостійної роботи могли виконати студенти, необхідно, щоб ці завдання відповідали таким вимогам: мета завдань повинна бути зрозумілою, містити алгоритм їх виконання, елементи новизни, можливість своєчасного контролю і корекції.

Однією із форм організації самостійної роботи, що присутня безпосередньо на лекції, є конспектування. Змістове конспектування мотивує вивчення навчальної літератури, дозволяє зробити самостійну роботу цілеспрямованою.

На практиці навчальної роботи відзначається невміння студентів правильно конспектувати лекційний матеріал, робити висновки, що негативно впливає на рівень і якість підготовки фахівця.

Для цього необхідно у методичних вказівках на конкретних прикладах показати важливість правильного конспектування, навести поради по організації ефективного конспектування. З метою полегшення сприйняття та конспектування матеріалу можуть використовуватись такі методичні розробки, як:

 - видані раніше конспекти лекцій, що видаються студентам заздалегідь для попереднього ознайомлення з навчальним матеріалом лекції;

 - видача робочих зошитів, конспектів-схем, „опорних конспектів”, які не закінчено.

Студенти в процесі лекції повинні завершити ці схеми, робочі зошити, скласти розділ „опорного конспекту”.

Для активізації розумової діяльності, для перевірки усвідомленого матеріалу наприкінці лекції пропонується застосування опитувальних листів, куди входять питання по матеріалу лекції. Опитувальні листи видаються кожному студенту за 5-6 хвилин до закінчення лекції.

Отже, організація самостійної роботи передбачає здійснення комплексу управлінських рішень, які передбачають безпосередню участь викладачів в самостійній роботі студентів шляхом: відповідного викладання дисципліни, проведення консультацій, інженерних семінарів, розробки науково-методичногозабеспечення та здійснення ефективних контрольних заходів.

Формування високого рівня самостійної роботи студентів сприяє підвищенню самостійності, відповідальності за результати своєї діяльності, що дає можливість створити умови для самореалізації майбутніх фахівців, виявити їх індивідуальні здібності, стимулює творчу роботу, індивідуалізує процес навчання в усіх формах навчальної та виховної діяльності вищого навчального закладу.