2.1. Аналіз попиту

П опит є формою вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Розрізняють індивідуальний (попит окремих економічних суб’єктів) та ринковий (агрегований з попиту окремих суб’єктів) попит. У будь-якому випадку попит формується двома складовими: ціною та кількістю товару чи послуги, яку бажають придбати покупці.

Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Обсяг попиту – це конкретна кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за деякий період часу за певного значення ціни.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обернений зв’язок. Математичним виразом закону попиту є функція попиту: . Графічним відображенням функції попиту є крива попиту, яка звичайно є спадною і у більшості випадків – нелінійною.

Лінійна функція попиту описується рівнянням: .

Важливо розрізняти зміни в обсязі попиту і зміни у попиті, які визначаються різними чинниками. Ціна є основною детермінантою попиту, зміни ціни спричиняють зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої попиту (рис. 2.1).

Нецінові детермінанти попиту спричиняють зміни у попиті, тобто змінюють всю множину співвідношень цін і обсягів благ, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту (рис. 2.2).

Нецінові детермінанти попиту – це смаки та уподобання споживачів; кількість покупців на ринку; доходи споживачів; ціни сполучених товарів; очікування споживачів відносно зміни цін і доходів у майбутньому.

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив на попит. Відповідно до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють:

• нормальні блага – це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів;

• нижчі блага – це товари, попит на які скорочується зі зростанням доходів споживачів.

Ціни сполучених товарів також чинять неоднозначний вплив на попит залежно від характеру взаємозв’язку товарів:

• товари-субститути або взаємозамінники – це пари товарів, для яких підвищення ціни одного викликає зростання попиту на інший, і навпаки.

• товари-комплементи або взаємодоповнювачі – це пари товарів, для яких підвищення ціни одного призводить до зменшення попиту на інший, і навпаки.

З врахуванням нецінових детермінант попиту функція попиту може бути представлена як: Q_D = f(P, N_D) , де N_D – нецінові детермінанти попиту.

2.2. Аналіз пропонування

Пропонування – це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути доставлена на ринок. Розрізняють індивідуальне пропонування (окремої фірми) та ринкове пропонування (сумарний обсяг індивідуального пропонування всіх фірм галузі).

Пропонування – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Обсяг пропонування – це конкретна кількість товару, яку продавці бажають і можуть поставити на ринок за деякий період часу за певного значення ціни.

Закон пропонування твердить, що між ціною і обсягом пропонування існує прямий зв’язок.

Математичний виразом закону пропонування є функція пропонування: . Графічним відображенням функції пропонування є крива пропонування, яка звичайно є висхідною і нелінійною.

Лінійна функція пропонування описується рівнянням: .

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропонування, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої пропонування (рис. 2.3). Нецінові детермінанти спричиняють зміни у пропонуванні, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропонування (рис. 2.4).

Нецінові детермінанти пропонування – це ціни ресурсів; технологія виробництва; кількість продавців на ринку; податки та субсидії; зміни цін інших товарів; очікування відносно зміни цін у майбутньому.

З врахуванням нецінових детермінант функція пропонування може бути представлена рівнянням: Q_S = f(P, N_S), де N_S – нецінові детермінанти пропонування.