5. Поділ понять та види поділу.
Зміст поняття установлюється, як уже відомо, за допомогою визначення. Обсяг поняття розкривається за допомогою поділу. Розкрити обсяг поняття – означає установити, на які види поділу воно поділяється.
Поділ – це розподіл на види (групи) предметів, що входять до обсягу даного поняття.
У поділу розрізнюють поділюване, члени поділу та основа поділу.
Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається поділюваним.
Види предметів, на котрі розподіляється рід, називаються членами поділу.
Ознака, за якою ми розподіляємо поняття на види, називається основою поділу.
Розрізняють такі види поділу: поділ за видотвірною ознакою (простий поділ), дихотомічний поділ і класифікація.
Простий поділ. Це такий поділ, коли обсяг поділяється за якоюсь основою на супідрядні види.
Приклад простого поділу: „Угоди за характером волевиявлення поділяються на односторонні і взаємні”.
Дихотомічний поділ. Полягає в тому, що обсяг поділюваного поняття поділяється на два протилежні поняття, одне з яких стверджує певну ознаку, а друге цю ознаку заперечує.
Приклад: „Війни поділяють на справедливі і несправедливі”; „Договори бувають відплатні і безвідплатні” тощо.
Дихотомічний поділ робить можливим послідовно й швидко звузити коло предметів, серед котрих слід відшукати предмет, який нас цікавить. Тому він досить широко використовується у слідчій практиці, наприклад, при плануванні розслідування, злочинів, висуванні й перевірці версій, обмеженні кола осіб, серед котрих слід шукати злочинця, тощо.
Класифікацією називається поділ предметів на класи, зроблений таким чином, що кожен клас займає стосовно інших класів точно визначене і міцно закріплене місце. Класифікація є такий поділ, у якому рід поділяється на види, види – на підвиди і т.д.
Класифікації бувають природними й допоміжними (штучними).
6. Правила поділу.
У процесі поділу слід дотримуватися таких правил:
1. Поділ має бути сумірним
Це означає, що обсяг членів поділу, разом узятих, мав дорівнювати обсягу поділюваного поняття. Якщо ж обсяг членів поділу не вичерпує обсягу поділюваного поняття, тобто при поділі перелічені не всі види поділюваного і якийсь член поділу пропущений, то такий поділ є неповним.
2. Поділ має відбуватися на одній основі.
Підчас поділу не можна одну основу підміняти другою, тобто поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а другі – за другою.
3. Члени поділу мають виключати один одного.
Поділ має бути таким, щоб кожен окремий предмет, мислимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу. Це правило випливає з другого. Якщо основа поділу одна, то члени поділу виключають один одного, якщо ж поділ проведено не за однією основою, то члени поділу будуть перехрещуватися.
Поділ має бути безперервним.
Це означає, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стрибком у поділі.
5. Основа поділу має бути виразною.
Ознака, за якою поняття поділяється на види, має бути досить точною і виразною (ясною), щоб її не можна було розуміти по-різному. Якщо ознака, взята за основу поділу, є невизначеною, такою, що кожен може тлумачити її по-своєму, то поділ буде невиразним.