76. Схеми з розподілом відповідальності, орієнтовані на зменшення ризику проекту.

Схеми з розділенням відповідальності не припускають від відповідальних

виконавців знання завдань суміжних сфер відповідальності, тим більше методів їх

вирішення в даному проекті за винятком випадків, коли залежності між сферами цьоговимагають (наприклад, якщо результати рішення однієї задачі використовуються длявирішення інших завдань).Знання такого роду розглядаються як порушення проектногорозподілу праці. Зрозуміло, що, якщо слідувати схемі розподілу відповідальності вчистому вигляді, то ступінь ризику проекту зростає. Тому звичайною справою при такійорганізації колективної праці є заходи, спрямовані на зниження ризиків. Досить часто дляцього застосовується так званий перехресний контроль, коли відповідальні виконавцірізних сфер перевіряють рішення один одного, досить глибоко вникаючи в завданнякожної сфери. Популярний метод підвищення надійності схем поділу відповідальності -призначення двох керівних працівників, один з яких стає головним відповідальнимвиконавцем, а інший - дублюючим експертом.

77. Деперсоніфікована схема.

Організація колективу за схемою з поділом відповідальності найкраще показує

себе, коли проект не несе дослідницького характеру, тобто коли на питання що і як

робити, даний конкретний менеджер може отримати відповіді досить простоі однозначно.Це й зрозуміло, оскільки такі випадки легше планувати. Високі або експериментальніпроекти вимагають,перш за все, концентрації «розумових ресурсів», а тому для них більшкращими є деперсоніфікованих схеми. Суть організації колективної праці подеперсоніфікована схемою в тому, що проектні рішення приймаються колективно(звичайно, не шляхом голосування!), Кожен учасник колективувникає в усі ключовізавдання проекту і може кваліфіковано аргументувати вибір прийнятих проектних рішень.В результаті, відповідальність за компоненти проекту поширюється на всі колективнезалежно від авторства компонентів. Зрозуміло, відповідальність за проект в цілому як іраніше лежить на менеджері. Цілком очевидно, що деперсоніфікованих схеми застосовні лише при дотриманні умов спрацьованості колективу, психологічної сумісності працівників, наявності у них загального інтересу і єдиної цільової установки на виконання

проекту з максимально високою якістю. Потрібно, щоб кожен працівник повною мірою

міг розраховувати на всіх інших. Як наслідок, дана схема застосовується тільки для дуже обмежених колективів однодумців, число членів яких дуже невелика (як правило, до десяти осіб).

78. Змішані схеми і планування організації колективної роботи.

Коли умови деперсоніфікована схеми перестають виконуватися, а таке цілком можливо, особливо якщо виникають збої в проекті, вона перестає працювати. Від

менеджера вимагається, по-перше, вчасно встановити наступ цій ситуації, а по-друге, негайно структурувати взаємини в колективі, наприклад, перейти до схеми з розділяється відповідальністю (можливо, не в такій жорсткій формі, як вона була представлена вище). Частіше за все, тут виникає змішана схема організації колективної праці, коли виділяється ядро колективу, що працює деперсоніфікованого, а в підпорядкуванні у цих працівників виявляються групи з будь-якою схемою організацією. Працівник ядра може займати будь-яку з керівних ролей в проекті, але якщо у нього в підпорядкуванні є група, то по відношенню до неї він виступає в ролі менеджера явного чи неявного (неоформленого офіційно) проекта. Взагалі, змішана схема - це ієрархічний розподіл менеджерських завдань за групами виконавців, у яких складається самостійна організація колективної діяльності. З даного визначення випливає, що можливі різні змішані схеми, будь-яка з них відображає деяку ієрархію взаємин в колективі. На рис. 5.4 зображений один з прикладів розподілу відповідальності за змішаною схемою, що відображає дворівневу ієрархію.

ЯЦКІВ