56. Фінансові потреби проекту.

При визначенні фінансових потреб показники, що задаються в ході з'ясування

технічних і кадрових ресурсів, переводяться в грошове вираження. Для кожного з таких

показників повинні бути відомі нормативи перекладу. Це або стандартизовані (зовнішні й

внутрішнфірмові) коефіцієнти, або просто ціни використовуваних у проекті товарів і

послуг. Якщо за якимись причинами точних нормативів перекладу ні, то замість них застосовуються експертні оцінки. Наприклад, при запрошенні для участі в проекті деякого фахівця може виявитися, що вимоги його заробітної плати не відповідають

кваліфікаційній сітці ставок, прийнятої в компанії. Для такого співробітника доводиться вводити індивідуальний норматив перекладу погодинної зайнятості в грошове вираження.

Ціни на товари й послуги також можуть варіюватися. У цьому зв'язку

використання їх як нормативів перекладу означає не точне визначення фінансових потреб,

пов'язаних із придбанням даного товару або з одержанням послуги, а вказівка нижньої й

верхньої границь необхідних коштів. У практиці оцінки фінансових ресурсів для

програмних проектів застосовуються розрахунки наступних видів:

• по мінімальній границі цін,

• по максимальній границі цін,

• по середній величині між максимальною й мінімальною ціною або

• по середньозваженій величині.

Останній варіант використовується для більш точного обчислення, коли вдається

оцінити розподіл імовірності придбання товару або послуги залежно від рівня цін.

Становлячи мінімальну й раціональну схеми розподілу потреб, не слід уважатися,

що в мінімальній схемі витратні характеристики обов'язково повинні будуватися виходячи

з мінімальних цін (хоча й це можливо). Поняття мінімальної схеми відбиває, насамперед,

результативний аспект розгляду замовлення, тобто те, які мінімально необхідні результати

передбачається одержати, а з фінансовими витратами воно зв'язане вже в другу чергу.

Корисно для мінімальної й для раціональної схем визначати як верхню, так і нижню границі фінансових потреб проекту. При використанні цін, як нормативів, не можна плутати варіантність вартості однорідної продукції в різних продавців і ситуації, коли рівень ціни відбиває рівень якість товару або послуги. Приміром, більш досконале обчислювальне встаткування робить поставку дорожче, чим при використанні побутових аналогів, програмна система може працювати як у полегшеної, так і в повній конфігурації встаткування. Усі подібні якісні варіації проекту слід відзначати в документах, відбиваючи їх вплив на обсяг і якість результатів, на строки розробки.

Фінансові потреби проекту розраховуються по-різному для короткострокових і

довгострокових проектів. Це пов'язане з тим, що для тривалих проектів починає

відігравати роль інфляційний фактор, і, як наслідок, доводиться враховувати

дисконтіювання. Іншими словами, обговорюючи проектні розв'язки, необхідно оперувати

інформацією, вираженої в порівнянних цінах.

Приведення пізніх витрат до цін початкового періоду розвитку проекту

здійснюється шляхом уведення поправочного коефіцієнта дисконтіювання:

Дt = (1 + б)t,

де б – дисконт (число з інтервалу 0…1),

t – час платежу, що вказується від початку проекту.

Цей коефіцієнт показує, що сьогоднішня покупка товару за p одиниць еквівалентна

покупці його за (1 + б)t

* p через t років за умови збереження сьогоднішніх грошей у банку з банківським відсотком б протягом t років. Приблизно в такому співвідношенні й відбуваються інфляційні процеси. Величина коефіцієнта дисконтіювання залежить від економічної ситуації, а не умов висновку контракту. Зокрема, із цієї причини неможливо точно сказати, які строки проекту характеризують його як тривалий.

Визначаючи фінансові потреби проекту, треба чітко розмежовувати ситуації, коли

документ пред'являється замовникові й коли він залишається у внутрішнфірмовому

документообігу. Як вказувалося вище, усі зовнішні документи повинні проходити через бухгалтерський контроль, у ході якого вони можуть перетерпіти зміни.