68. Вимірювання.

Для розуміння ходу виконання проекту і досягнення необхідного рівня якості необхідно знати фактори, що впливають на цей процес. Ці фактори повинні бути виражені

у вигляді вимірюваних показників, які оцінюються і використовуються менеджером для відстеження критичних ситуацій. Такого роду вимірювання є істотним моментом

успішного розвитку проекту. Вимірювані показники підрозділяються на чотири категорії:

• показники розміру — характеристики об'ємні параметри, що відбивають, проекту, його складність, а також кількісні дані про виконавців, зайнятих у

проекті. До об'ємних показників ставляться: розміри налагодженого коду і середній розмір модулів, класів і т.п., число модулів і класів. Показники, що характеризують складність, звичайно визначаються як

різні відносини: числа циклічних конструкцій, що й розгалужують, числа описів до операторів. До них відносять глибину і розгалуженість ієрархії класів середній розмір коду (число класів, модулів) на елемент функціональності або інтерфейсу та ін. Дані про виконавців – це число працівників колективу, груп, число і їх кваліфікаційний склад;

• показники продуктивності — характеристики, що відбивають продуктивність праці по категоріях працівників і індивідуальну продуктивність праці. Для кожного виконавця з урахуванням його кваліфікації, а також для кожної групи визначаються об'ємні показники й показники складності, обчислені виходячи з фактично виконаної роботи, і час розробки відповідної до частини робочого продукту ітерації, а також число порушень план-графіка, інші подібні характеристики. Облік кваліфікації ведеться за допомогою поправочних оефіцієнтів, прийнятих для проекту в цілому;

• показники якості — характеристики, пов'язані з якістю конструювання й реалізації робочого продукту. Вони включають як традиційні показники ефективності (швидкість і вимоги до пам'ятей), так і такі показники, які відбивають якість процесу розробки: кількість зафіксовані при тестуванні помилок і трудомісткість їх виправлення, обсяг коду, що листується при налагодженні, співвідношення часів написання й налагодження, інтенсивність використання бібліотек і т.д.;

• показники перевикористання — характеристики, що відбивають можливість незалежного від даної роботи використання її результатів. До них ставляться рівень універсальності надаваних засобів

69. Зв'язки проекту.

Зв'язки в проекті існують завжди. Вони підрозділяються на зовнішні (залежність проекту від поставок, фінансування, використовуваних розробок та ін.), внутрішні (залежність робочих продуктів проекту друг від друга). Обоє виду зв'язків є постійною турботою менеджера, поділюваної з керівництвом фірми, лідером колективу й іншими відповідальними працівниками. Завдання менеджера в частині відстеження зв'язків — вказівка на реально існуючі залежності й використання їх для спрямованого розвитку проекту, своєчасна нейтралізація небажаних впливів і впливів. Для її розв'язку необхідно максимально повно уявляти собі взаємозв'язок процесів проекту, що розбудовується. Найбільш простими з погляду відстеження є зовнішні зв'язки. Вони досить повно визначаються в ході розподілу ресурсів проекту. Щоб якісно відслідковувати їх досить явно фіксувати зв'язки, відбиваючи їх документально в якості матеріалів, що супроводжують сітковому графіку проекту. Здебільшого менеджер не в змозі впливати на матеріальні та інформаційні потоки зовнішніх зв'язків проекту. Це означає, що для критичних ситуацій залежності від зовнішніх зв'язків менеджер повинен передбачати альтернативні шляхи розвитку проекту. Внутрішнпроектні зв'язки можна типізувати в такий спосіб:

• залежності робіт, відбиті в сітковому графіку;

• використання загальних поділюваних ресурсів;

• зв'язки за результатами, одержуваним у ході розвитку проекту.

Це зв'язки робочих продуктів проектування. Слід підрозділяти їх на діючі в межах виконання однієї ітерації, що й поширюються між ітераціями зв'язки.