136 Режим іноземних інвестицій.

Зусилля Української держави інтегруватися у світове товариство відбувається в умовах реформування відносин власності та структурної перебудови економіки всередині країни. Велике значення для стимулювання розвитку ринкових відносин в цих умовах має залучення і оптимальне використання інвестицій, у тому числі іноземних.

Іноземне інвестування має незаперечні переваги перед будь-якими видами іноземної економічної допомоги. Вони зазвичай є додатковим джерелом інвестування вітчизняного виробництва, його модернізації, розробки та запровадження новітніх технологій. При цьому не зростає зовнішній борг країни (як при звичайних видах іноземної допомоги), навпаки - іноземне інвестування сприяє отриманню коштів для його погашення. Крім того, завдяки виробничій і науково-технічній кооперації забезпечується інтеграція вітчизняної економіки у світову.

Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набагато більша, ніж їх фактичне вкладення. Причина - в малопривабливому для іноземних інвесторів інвестиційному кліматі, однією з основних складових якого є нестабільний, далекий від оптимальності та стабільності правовий режим іноземного інвестування в Україні (про це свідчать численні зміни в законодавстві, зокрема, в системі гарантій для іноземних інвесторів).

Національне законодавство, що визначає правовий режим іноземного інвестування, базується на загальних нормативних актах господарського законодавства, в тому числі відповідних положеннях Конституції України (щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України і гарантування захисту прав усіх суб'єктів, у тому числі права власності - ч. 4 ст. 13, права приватної власності - ст. 41, права громадян на підприємницьку діяльність - ст. 42 та ін.).

Спеціальне правове регулювання забезпечується низкою нормативно-правових актів (або спеціальних положень загальних актів господарського законодавства), серед яких:

• кодекси

• закони України

• декрети Уряду

 • укази Президента України

• постанови Кабінету Міністрів України

137. Ризики та обмеження при здійсненні інвестиційної діяльності. Ризик знецінення активів (depreciation risk) - це ризик знецінення інвестицій внаслідок змін на ринку капіталу, обмінних курсів валют, коли зобов'язання страхової компанії оцінюються в іноземній валюті, а також внаслідок неплатоспроможності боржників.

Ризик ліквідності (liquidity risk) - це ризик того, що страховику не вдасться вивільнити розміщені кошти в потрібний момент. Результатом може бути неспроможність страхової компанії виконати свої зобов'язання. Не ліквідність може бути викликана, наприклад, тимчасовою неможливістю продати власність, чи перешкодами у здійсненні платежів між страховиком і його боржниками внаслідок певних правил здійснення грошових переказів.

Ризик невідповідності активів зобов'язанням (matching risk). Активи страхової компанії з урахуванням показників ефективності вкладення, строків та віддачі за ними мають гарантувати достатнє покриття страхових зобов'язань. На ефективність вкладення і прибуток за інвестиціями постійно впливають зовнішні фактори - зміни на ринку капіталу, обмінні курси валют і т. ін., що може загрожувати наявності необхідного покриття страхових зобов'язань. Звідси активи, що беруться на покриття страхових резервів, мають за строками погашення відповідати строкам виконання зобов'язань.

Ризик відсоткових ставок, пов'язаний з інвестуванням (interest rate risk), є ризиком зниження вартості основного капіталу, якщо вартість цінних паперів з фіксованою нормою дохідності в інвестиційному портфелі страхової компанії знизиться внаслідок підвищення відсоткової ставки на ринку. Цей ризик містить ризик зниження відсоткових ставок на ринку, коли інвестиційний портфель включає цінні папери, що забезпечують дохід за ринковою нормою дохідності.

Ризик оцінки інвестицій (evaluation risk) - це ризик завищеної оцінки інвестицій, що може призвести до недостатності коштів для виконання зобов'язань за страховими виплатами.

Ризик участі (participation risk) - це ризик недостатності коштів страхової організації для виконання зобов'язань за страховими виплатами, зумовлений фінансовими труднощами компанії, акціями якої володіє страховик.

Ризик, пов'язаний з використанням похідних фінансових інструментів (risk related to the use of derivative financial instruments). Використання похідних фінансових інструментів також підпадає під певні ринкові та кредитні ризики, а також ризики ліквідності. В основному ризик становлять позабалансові операції, для яких ще не встановлені чіткі правила оцінки, і тому є ймовірність ризику неправильної оцінки вкладень. Особливим ризиком, пов'язаним з використанням похідних фінансових інструментів, є ризик того, що ці операції здійснюються співробітниками страхової компанії, які не мають достатнього досвіду роботи з фінансовими інструментами, що таким чином збільшує вже наявний потенційний ризик від проведення подібних операцій.

Отже, слід зазначити, що використання інвестиційного доходу для виконання страхових зобов'язань ґрунтується на принципі підпорядкування інвестиційної діяльності компанії страховим операціям. Тому при використанні інвестиційного доходу для виконання страхових зобов'язань можна говорити про інвестиційний ризик страховика як про ризик недостатності отриманого інвестиційного доходу для виконання страхових операцій. Наприклад, страхова компанія не отримала інвестиційний дохід, частину якого вона могла б використати для виконання страхових зобов'язань.