6.Види понять

Всі поняття поділяються за різними ознаками на класи. Залежно від кількості термінів, які використовуються для поняття, останні поділяються на прості і складені. Прості поняття називають одним терміном, а складені – двома і більше. Наприклад, поняття “студент” – просте, а поняття “вищий навчальний заклад” – складене.

Залежно від кількості десигнатів поняття поділяються на загальні, одиничні і порожні. Загальні – це такі поняття, які мають більше, ніж один десигнат. Одиничні – це ті поняття, які мають лише один десигнат. Порожні поняття (безпредметні) – це такі поняття, які взагалі не мають десигнатів. Наприклад, поняття “натуральне число”, “планета”, “студент” - загальні, поняття “парне просте натуральне число”, “столиця України”, “природний супутник планети Земля” – одиничні, а поняття “студент-космонавт”, “вічний двигун”, “круглий квадрат” - порожні.

В свою чергу загальні поняття можуть бути реєструючими та нереєструючими. Реєструючі – це поняття, в яких множина елементів піддається обліку, реєструється. Наприклад, поняття “планета”, “учасник світової війни”, чи “учасник ліквідації наслідків Чорнобильської аварії”. Нереєструюче – це поняття, яке стосується невизначеної кількості предметів. Наприклад, поняття “людина”, “указ”, “слідчий” – нереєструючі.

Залежно від того, до чого відносяться поняття, вони поділяються на конкретні і абстрактні. Поняття, в яких відображені предмети чи сукупності предметів, як щось самостійно існуюче, або ж речі, які можливо насправді не існують, але ми їх собі уявляємо, називаються конкретними. Поняття, в яких відображені ознаки предмета чи відношення між предметами, називаються абстрактними. Наприклад, поняття “стіл”, “книжка”, “цвіт папороті”, “русалка”, “німфа” - це конкретні поняття. А поняття “парність числа”, “голубінь”, “поїздка”, “тиша”, “злочин”, “любов”, “паралельність” - це абстрактні поняття.

Абстрактні поняття утворюються шляхом виділення певної ознаки предмета, яка є самостійним об’єктом думки. Наприклад, поняття “голубінь” відображає ознаку, яка не існує сама по собі, відірвано від об’єктів , що нею володіють. А поняття “паралельність” відображає певне відношення між прямими, яке характеризує спосіб їх розташування.

Тому не слід змішувати абстрактні поняття із загальними, так само як і конкретні з одиничними. Наприклад, поняття “парне число” - конкретне, але поняття “парність” - абстрактне.

Поняття поділяються на позитивні і негативні залежно від того, чи їх зміст становлять ознаки, наявні у предметів, чи ознаки - відсутні у предметів. Якщо зміст поняття становлять ознаки, притаманні предмету, то поняття позитивне. Поняття, в змісті яких вказується на відсутність у предмета певних ознак, називаються негативними. Наприклад, поняття “порядок”, “грамотний”, “культурний” є позитивними, а поняття “безпорядок”, “неграмотний”, “безкультурний” - негативні. В українській мові негативні поняття позначаються термінами з негативними префіксами “не” і “без”, а в словах іншомовного походження з негативним префіксом “а”. Наприклад, аморальний, анонімний, асиметрія і інші. Але на відсутність деяких ознак предмета можуть вказувати слова без негативного префікса. Наприклад, “темнота” – відсутність світла, “мовчун” – не балакучий, “тверезий” – не п’яний і т.п. Не слід плутати логічну характеристику позитивних і негативних понять з моральною і юридичною оцінкою тих явищ, які вони відображають. Так, поняття “злочинець”, “алкоголізм”, “наркоман” і ін. є позитивними. Їх зміст становлять ознаки, які належать об’єктам. Однак, явища, відображені в цих поняттях, викликають негативну оцінку.

Поняття також поділяються на співвідносні і неспіввідносні залежно від того, чи в них відображені предмети, які існують окремо чи у відношенні з іншими предметами.

Неспіввідносні - це поняття, в яких відображені предмети, що існують окремо, і можна уявити їх поза відношенням до інших предметів. Наприклад, поняття “трикутник”, “стіл”, “дерево”, “число” - неспіввідносні. Поняття, які вміщують ознаки, що вказують на відношення одного поняття до іншого, називаються співвідносними. Наприклад, поняття “сусід”, “керівник”, “вертикальний кут”, “брат”, “сестра” - співвідносні.

Для того, щоб встановити, до якого виду належить те чи інше поняття, треба дати йому логічну характеристику.

Наприклад, даючи логічну характеристику поняття “директор”, слід вказати, що це поняття загальне, конкретне, позитивне і співвідносне.

Логічна характеристика понять допомагає уточнити їх зміст і обсяг, виробляє навички більш точного вживання понять в процесі міркування.

Зв’язок між видами понять можна проілюструвати схемою: