2.Логічні прийоми утворення понять.

Поняття утворюються з допомогою ряду логічних прийомів: порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування, класифікації, узагальнення. Наприклад, поняття „прямокутник” є абстрактним, оскільки в навколишній дійсності не існує предмета “прямокутник”, але існують конкретні предмети, які мають таку форму. Співставляючи і порівнюючи їх, здійснюючи рух по контуру предмета, виділяється суттєва ознака - форма цих предметів. Абстрагуючись від розмірів предмета, його призначення, матеріалу, з якого він зроблений, створюється поняття, яке реєструється терміном “прямокутник”.

Щоб утворити поняття про предмет треба порівняти його з іншими предметами, знайти схожі і відмінні ознаки, виділити суттєві ознаки.

Логічний прийом, який встановлює схожість чи відмінність предметів називається порівнянням.

Аналіз - мислене розчленування предмета на частини.

Виділення з допомогою аналізу ознак дозволяє відрізнити суттєві ознаки від несуттєвих, відкинувши останні.

Абстрагування - мислене виділення однієї ознаки предмета і відкидання несуттєвих ознак.

Синтез - мислене з’єднання частин предмета, розчленованих аналізом.

Ознаки досліджуваних предметів поширюються на всі схожі предмети. Ця операція називається узагальненням.

Узагальнення - це логічний прийом, який дозволяє окремі предмети об’єднати в групи однорідних предметів на основі притаманних їм властивостей.

Класифікація – це логічний прийом розбиття деякої множини об’єктів на класи за суттєвою ознакою, таких, що не мають спільних елементів, але в об’єднанні становлять дану множину. Наприклад, множину паралелограмів можна розбити на два класи за ознакою рівності сторін - ромби і нерівносторонні паралелограми.

Часто при класифікації в різних науках використовують різні терміни для позначення одного класу, а про інший клас необхідно самому зробити висновок. Наприклад, для позначення рівносторонніх паралелограмів існує термін “ромби”, а для позначення нерівносторонніх паралелограмів спеціального терміна не існує.

3. Поняття і слово.

Поняття виникає на базі слів і не може існувати поза словами.

Слово, що позначає строго визначене поняття науки, техніки називається терміном. Але, будучи нерозривно зв’язаним зі словом, поняття не тотожне йому. Про це свідчить факт, що в різних мовах поняття реєструються і закріплюються різними термінами.

Кожна наука велику увагу приділяє розробці і уточненню термінології, у зв’язку з чим існують термінологічні словники. Наприклад, у словниках з правознавства роз’яснюються відповідні терміни – суд, прокурор, суддя, касаційна інстанція, суд першої інстанції та інші.

В різних національних мовах одне й те саме поняття виражається різними словами, але і в одній мові слово та поняття часто не співпадають, і багато слів мають не одне, а кілька значень. Наприклад, слово „зв’язка” вживається в логіці в розумінні “пропозиціональна зв’язка” (не, або, і та ін.), в анатомії його вживають в розумінні “голосові зв’язки”, “м’язові зв’язки”, в повсякденному житті – “зв’язка книг” чи “зв’язка деяких предметів”.

В будь-якій мові існують синоніми та омоніми.

Омоніми (від гр. homos - однаковий і onyma - ім’я) - це слова, що співпадають за звучанням, формою, але виражають різні поняття. Наприклад, слово „нота” означає дипломатичне звернення однієї держави до іншої та графічне зображення музичного звуку.

Синоніми ( від гр. synonymus – однойменний ) – це слова близькі або тотожні за значенням, які виражають одне й те саме поняття, але відрізняються один від одного відтінком значень чи стилістичним забарвленням. Наприклад, слова “договір”, “угода”, “контракт” – синоніми, які позначають документ про домовленість чи узгодженість сторін з деякого питання.

Слід зауважити, що слова-омоніми та слова-синоніми і полісемія (багатозначність слів) іноді призводять до змішування понять, а отже, до помилок у міркуваннях.