Раціони харчування спортсменів ігрових видів спорту на різних етапах спортивної підготовки

Речовини	Відсотки/грами
	Раціон 1 (4000 ккал)	Раціон 2 (5000 ккал)	Раціон 3 (6000 ккал)	Раціон 4 (7000 ккал)
Білки		17/180	16/200	16/230	15/260
Жири		28/124	28/155	28/186	27/217
Вуглеводи		55/560	56/700	56/840	58/1000

Витрата енергії у баскетболістів становить близько 62 – 64 ккал/кг маси тіла. Рекомендується споживання білків – 2,1 – 2,3 г, жирів – 1,7 – 1,8 г/кг, вуглеводів – 9 – 10 г/кг. На різних етапах підготовки рекомендуються чотири харчові раціони:

- на етапі базової підготовки: для жінок – раціон 1 або 2; для чоловіків – раціон 2 або 3;

- при значних навантаженнях (для чоловіків) – раціон 4;

- на етапі підготовки до змагань і змагання: для жінок – раціон 1 або 2, для чоловіків – раціон 2 або 3;

- на відновному етапі: для жінок – раціон 1, для чоловіків – раціон 2 або 3

(табл. 3.9).

Контрольні запитання

1. Які особливості організації харчування бігунів та стрибунів на різних етапах спортивної підготовки?

2. У чому полягають особливості організації харчування важкоатлетів і плавців на різних етапах спортивної підготовки?

3. Які особливості організації харчування спортсменів циклічних видів спорту (бігунів і ходоків) на різних етапах спортивної підготовки?

4. У чому полягають особливості організації харчування гімнастів на різних етапах спортивної підготовки?

5. У чому полягають особливості організації харчування боксерів і борців на різних етапах спортивної підготовки?

6. Які особливості харчування спортсменів ігрових видів спорту?

Розділ 4

Індивідуалізація харчування спортсменів

Правильне харчування людини передбачає врахування тих чинників зовнішнього середовища, які на сьогодні стають найбільш значущими для здоров'я, високої фізичної працездатності і нервово-емоційного стану. Характер фізичних навантажень, умови тренувань, стан здоров'я, звички, реальна забезпеченість харчовими компонентами і потреба в них, вміст незамінних речовин у продуктах – ось неповний перелік чинників, які потрібно враховувати при складанні індивідуального раціону і режиму харчування спортсмена.

Потрібно знати, що у спортсменів різної кваліфікації при виконанні близької за обсягом і інтенсивністю роботи ефективність використання енергії збільшується із зростанням майстерності. При обстеженні важкоатлетів встановили, що енерговартість однієї і тієї самої роботи знижувалася із зростанням кваліфікації спортсменів. Фізіологічні й біохімічні механізми цього явища пов'язані з тим, що економізуються енерговитрати на всіх рівнях і у всіх системах організму, які активно пристосовуються до виконання даного фізичного навантаження. Різниця в рівні енерговитрат простежується і при порівнянні їх у юних і дорослих спортсменів.

Питання індивідуалізації харчування включають і поняття про біохімічну індивідуалізацію організму. До фахівців з питань харчування людини часто звертаються з проханням про підбір дієти для збільшення м'язової маси, сили або витривалості скелетних м'язів. Але такі фізичні якості, як сила і витривалість скелетних м'язів залежать від співвідношення різних за характером біохімічного обміну волокон в кожному окремому м'язі. Наприклад, більшого успіху у видах спорту на витривалість доб'ється той спортсмен, у якого більше основних працюючих волокон з високою окислювальною здатністю.

Наступний чинник, який вимагає диференційованого підходу до питань харчування, є статева належність. Підвищена схильність (як результат особливого біохімічного статусу) до повноти у жінок спонукає їх до використання різних дієт.

У ряді випадків має місце вимушене звернення спортсмена до фармакологічних засобів (хвороба, відновні процедури, вітамінізація та ін.), що треба враховувати при організації його харчування.

Також потрібно пам'ятати про те, що існують особисті смаки, національна кухня, релігійні заборони, антропоморфометричні особливості організму. Необхідно враховувати навіть емоційний стан спортсмена в конкретний відрізок часу.

Таким чином, принцип індивідуалізації при організації харчування спортсменів вирішує цілий ряд завдань:

1) оцінка стану здоров'я, антропометричних характеристик, складу маси тіла і рівня фізичної підготовки;

2) аналіз фактичного харчування, енергетична вартість їжі, її хімічний склад помилки харчування;

3) біохімічний (фізіологічний) аналіз забезпеченості організму незамінними компонентами їжі й визначення чинника ризику;

4) аналіз середньодобових енерговитрат протягом 3 – 7 днів;

5) складання індивідуальних режимів і раціонів харчування;

6) корекція помилок харчування.

Отже, при організації харчування – як важливого засобу відновлення розумової і фізичної працездатності людини – потрібно враховувати всі численні сторони взаємодії їжі і живого організму.

Аналіз фактичного харчування може бути проведений наближеним, але доступним і швидким методом з використанням лічильника калорій

А.А. Покровського або калькулятора "Раціон" В.І. Воробйова. Якщо їх немає в розпорядженні, слід вести щоденникові спостереження, де детально і можливо точно фіксувати відомості про споживану їжу. Користуючись табличними даними про склад конкретних продуктів або готових страв, можна розрахувати калорійність і склад харчового раціону.

Аналізуючи дані за 3 – 7 днів (обов'язково з урахуванням вихідних), можна отримати досить об'єктивні відомості. Обов'язкова характеристика режиму харчування – час і кратність прийому їжі.

На сьогодні можна використовувати комп'ютерну техніку для полегшення рішення розрахункових завдань при організації харчування.

Найбільш поширеними видами харчової недостатності у спортсменів є залізодефіцитні стани і низька забезпеченість вітамінами С, В₁, В₂, А. Тому при дослідженні адекватності харчування спортсменів доцільна оцінка їх вітамінного статусу й забезпеченості організму залізом.

Для ліквідації та профілактики будь-яких форм дефіциту заліза рекомендується використовувати лікарські препарати або продукти, які збагачені залізом. До перших належать препарати заліза в поєднанні з органічними кислотами, фруктозою (феррокаль, ферроплекс), гемоглобін у капсулах, комплекс заліза з білком, до других – гематоген, збагачений залізом мармелад, кров'яні ковбаси.

Оцінка вітамінного статусу спортсменів проводиться шляхом оцінювання забезпечення організму найважливішими водорозчинними вітамінами: С, В₁, В₂. Основним критерієм вітамінної забезпеченості організму спортсменів є визначення вмісту вітамінів у сечі, зібраній натщесерце за одну годину. Нормальні величини екскреції вітамінів із сечею становлять: С – 0,7 – 1,0 мг/г; В₁ – 15 – 35 мкг/г; В₂ – 14 – 30 мкг/г.

Методика індивідуалізації харчування спортсменів передбачає термінову й неодноразову корекцію раціону, що може бути реалізовано на рівні основного раціону – корекція меню-розкладки за допомогою цілеспрямованих продуктів підвищеної біологічної цінності (ППБЦ) різного хімічного складу, а також полівітамінних комплексів.

Повторні корекції раціону харчування і додаткові аналізи істинної забезпеченості організму незамінними речовинами їжі становлять основу реалізації на практиці принципу індивідуалізації харчування.