Організація туристичної індустрії
Чорненька Н. В.
Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2006.- 264 с.
ВСТУП
Висока ефективність туризму для розвитку країни давно визнана у світі. Туризм заслуговує па увагу, адже може забезпечити значний внесок в економіку держави, сприяє створенню нових робочих місць, знайомить туриста з культурним, історичним надбанням того чи іншого етносу та природним середовищем. Проте ефективний розвиток туристичної індустрії неможливий без залучення до неї висококваліфікованих фахівців, які володіють необхідним багажем знань у цій сфері, на основі яких можна приймати справді професійні рішення.
Розвиток національного ринку туристичних послуг та його сегментації забезпечує індустрія туризму, що полягає у створенні турпродукту та його реалізації через туристичні підприємства того чи іншого функціонального призначення. Успішному функціонуванню туристичної індустрії сприяє ефективна система організації її діяльності, тобто використання комплексного підходу до вирішення проблем організації відпочинку для суб'єкта туризму - туриста.
Туристична індустрія формується на основі узгодження обсягів туристично-ресурсного потенціалу, туристичного господарства, туристичної інфраструктури та туристичних потоків.
Оскільки індустрія туризму охоплює різногалузеві види господарської діяльності, а економічна ефективність її провадження визначається з точки зору попиту, споживання товарів і послуг відвідувачами та витрат, які вони несуть, виникає необхідність її розгляду за окремими секторами.
У посібнику акцентовано увагу на висвітленні організаційних елементів функціонування підприємств готельного господарства, туристичних підприємств, що охоплюють сектор реалізації послуг, умови розвитку підприємств санаторно-курортного комплексу. Логічний виклад навчального матеріалу сприяє актуалізації знань про сучасний стан та особливості функціонування туристичної індустрії в Україні.
Усі шість розділів роботи та додатки дадуть можливість студентам опанувати особливості туристичної індустрії, ознайомитися з принципами формування стратегії та економічними передумовами розвитку туристичної індустрії, її функціонуванням в умовах конкуренції, особливостями діяльності готельного господарства та туристичних фірм, пізнати процеси організації санаторно-курортної діяльності та її змістову специфіку, яка відображає сучасні потреби туриста, пропозиції туристичної інфраструктури України.
Велика кількість опрацьованої літератури збагатила фактичний матеріал посібника, використання якого сприятиме поліпшенню навчальної роботи студентів на аудиторних заняттях, а також у позаурочний час при самостійному опрацюванні матеріалу, допоможе глибше орієнтуватися в системі туристичної індустрії під час навчальних практик.
Метою посібника є надання допомоги студентам як стаціонарної, так і заочної (дистанційної) форм навчання.
Розділ 1 економічні передумови та розвитку туристичної індустрії
1.1. Компонентна структура туристичної індустрії
Індустрія туризму - це міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти потреби населення у проведенні дозвілля, у подорожах, відпочинку та оздоровленні шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення.
Елементами туристичної індустрії є підприємства та установи, мета функціонування яких - задоволення певних туристичних потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності, атракції (притягування) тощо).
У сучасному світовому господарстві туристична індустрія впевнено утримує провідні позиції. Особливо швидкими темпами вона розвивається тоді, коли відсутні або вичерпані природні та соціально-економічні передумови для розвитку промисловості чи сільського господарства.
Туристична індустрія об'єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери. Головною проблемою при віднесенні окремих видів діяльності до туристичної індустрії є вибір класифікаційних ознак. Економічна діяльність, пов'язана з туризмом, традиційно визначається з точки зору попиту, споживання товарів і послуг відвідувачами та витрат, які вони несуть. При такому підході індустрія туризму - збірна сфера, яка охоплює різні види господарської діяльності, оскільки туристи мають витрати у всіх секторах туристичного обслуговування. Доповнення такого підходу критеріями відбору видів економічної діяльності, а саме: масштабом і концентрацією виробництва, спеціалізацією, переважаючим напрямом туристичних витрат, дозволяє точніше окреслити сферу індустрії туризму. При цьому доцільно виокремити такі складові сфери індустрії туризму:
• розміщення;
• перевезення;
• харчування;
• реалізація послуг;
• дозвілля і розваги;
• лікування та оздоровлення.
Рис. 1.1. Структура туристичної індустрії
Компонентна структура туристичної індустрії - це сукупність туристичних галузей, окремих секторів і видів рекреаційної діяльності, які розкривають особливості ЇЇ функціонування і розвитку в межах певного географічного простору.
Станом на 01.01.2004 року в туристичній та курортній галузях налічувалося 8,3 тис. підприємств, у тому числі: 3,9 тис. суб'єктів туристичної діяльності; 1,2 тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання; 3,2 тис. санаторно-курортних закладів. При цьому фактично надавали послуги 7,7 тис. підприємств, зокрема: 3,9 туроператорів і турагентів; 1,2 тис. готелів та інших місць для короткотермінового проживання; 2,6 тис. санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, з яких 1,9 є госпрозрахунковими. Завдяки підвищенню ефективності діяльності підприємств галузі та інтенсифікації праці останніми роками збільшуються обсяги наданих ними послуг.
Готельне господарство - головна складова сектору розміщення туристичної індустрії України. Готельні підприємства перебувають у державній і комунальній, колективній та приватній власності. Переважає колективна форма власності, в якій - майже 60% готелів України. Важливим показником ефективності функціонування готельного господарства є кількість іноземних відвідувачів, що обслуговується, оскільки це - джерело надходження валютних ресурсів.
Україна має одноманітну структуру функціональних типів готельних засобів (модусів) розміщення, в якій домінують класичні готелі та гуртожитки для приїжджих. Окремі типи підприємств, які поширені в інших країнах - мотелі, кемпінги, молодіжні бази, готелі сімейного типу - в Україні достатньо ще не розвинені. Міжнародний досвід свідчить, що саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку готельного господарства і туристичної індустрії в цілому.
Рівень розвитку сектору розміщення туристичної індустрії України має суттєві територіальні диспропорції. На це вказують такі показники, як:
• забезпеченість населення місцями в оздоровчо-рекреаційних закладах;
• загальна місткість модусів розміщення;
• кількість модусів на одиницю площі;
• розподіл об'єктів туристичної інфраструктури за окремими адміністративно-територіальними одиницями.
Санаторно-курортне господарство належить до важливих компонентів туристичної індустрії України. Наша країна посідає одне з провідних місць у Європі щодо забезпеченості курортно-лікувальними ресурсами (понад 3,2 тис. санаторно-курортних закладів різного функціонального призначення). Лікувальний напрям мають 30% з них, решта спеціалізуються на наданні загальнооздоровчих послуг. У державній власності - 25% закладів; у колективній - 58%; комунальній - 8%, а у приватній - 6%.
Щороку в Україні оздоровлюються 3 млн осіб, в тому числі понад З тис. іноземців. Водночас оздоровчий потенціал є значно більшим ~ потужність оздоровчих закладів використовується лише на 30%, основною причиною чого є непристосованість більшості закладів до цілорічного функціонування. Курортні заклади потенційно в змозі прийняти у 2,5-3 рази більше відпочиваючих, а отже, у 2-3 рази підвищити ефективність своєї діяльності, сприяти зайнятості місцевого населення, направляти до бюджету більше відрахувань.
За наявності значного попиту на санаторно-курортні послуги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках щорічний приріст кількості відпочиваючих становить лише один відсоток, одночасно впродовж багатьох років з різних причин не працюють майже 700 закладів, або 20%, це понад 50 тис. ліжко — місць, або 10% загального ліжкового фонду. За функціональним призначенням найбільша частка закладів, що не працюють, припадає на заклади відпочинкового профілю - 85%, в тому числі: 79% - бази відпочинку, понад 5% - пансіонати відпочинку, 0,5% - будинки відпочинку. Найбільш поширеними причинами простоювання є: відсутність коштів на експлуатацію закладу - 57%, перебування па капітальному ремонті -14%, відсутність осіб, які бажають оздоровлюватися - 6%, відсутність дозволу СЕС - 7% тощо.
Переважна більшість санаторно-курортних закладів України надає комплекс послуг, спрямованих лише на організацію рекреаційного процесу, лікувальний напрям мають близько третини санаторно-курортних закладів.
Кожен із функціональних типів має свої особливості просторової локалізації. Бази, пансіонати і будинки відпочинку розташовані на територіях, що відповідають кільком умовам: наявні природні рекреаційно-туристичні ресурси, дво-, тригодинна транспортна доступність до центру зародження рекреаційних потоків. Санаторії й аналогічні їм заклади розміщуються в районах із запасами природних лікувальних ресурсів та сприятливими клімату - терапевтичними характеристиками - комфортні погодо — кліматичні умови, чисте повітря, насичене фітонцидами, ефірними оліями чи іонами солей. Санаторії — профілакторії є структурними підрозділами потужних підприємств та установ, розміщуються в безпосередній близькості від них і приурочені до рекреаційних ландшафтів великих міст чи приміських зон.
Велику роль у динамічному розвитку туризму відіграє сектор транспортних перевезень. Саме він є однією з перших складових при формуванні гостинності й туристичного іміджу країни в цілому.
Сектор розваг в українській індустрії туризму - ще в стані становлення.
Високим рівнем розвитку виділяється музейна справа, оскільки Україна має широко розгалужену мережу музеїв, експозиції яких вміщують численні унікальні історичні експонати і художні шедеври.
Основу розвитку туристичної індустрії формують такі суттєві моменти:
збільшення частки в'їзного туризму;
зменшення диспропорції між ресурсним забезпеченням і ступенем його використання;
пропагування національного туристичного продукту;
державна підтримка вітчизняного туризму.
Індустрія туризму функціонує як міжгалузевий комплекс завдяки налагодженим зв'язкам із чи не усіма державними управліннями та службами України. Зокрема, існують зв'язки з такими структурами, як правова (охоплює законодавчу та нормативну базу, митну та консульську служби), фінансово-економічна (системи оподаткування і страхування, фінансові взаємовідносини), кадрова (підготовка кадрів для туризму, наукові дослідження тощо). Державна політика полягає в стимулюванні потреб населення в послугах туризму, в протекціонізмі туристичної діяльності шляхом створення правових основ та нормативної бази, сприятливого фінансового механізму, проведення фінансово-економічного регулювання, спрощення туристичних формальностей, підготовки кадрів та проведення науково-дослідної роботи у сфері туризму.
Виявом ефективності державної туристичної політики є прибутковість індустрії туризму та її внесок у національну економіку.