Методичні вказівки

На відміну від стародавнього Єгипту, економічна, соціальна та політична історія держав Межиріччя відома набагато більше завдяки десяткам тисяч глиняних табличок (т. зв. таблеток), знайдених в архівах храмів і палаців. Вони містять літописи, юридичні тексти, дипломатичне листування, ділові документи, договори, рахунки, розписки, звіти наглядачів, весільні контракти і т. ін. Крім того, зі Стародавнього Вавілону до нашого часу дійшов єдиний у своєму роді пам’ятник – збірка законів царя Хаммураппі, що дозволяє відтворити багато сторін життя вавілонського суспільства XVIII ст. до н. е.

Розглядаючи перше питання даного семінарського заняття, ознайомтеся з історією археологічного дослідження регіону Межиріччя, звертаючи увагу на розкопки урбаністичних центрів, храмів і палаців. Також охарактеризуйте скульптури і барельєфи як історичне джерело.

При вивченні писемних документів у першу чергу охарактеризуйте шумерську й аккадську клинописні системи письма, визначте особливості матеріалу, що використовувався для письма.

Характеризуючи офіційні документи, опрацюйте кореспонденцію з царського архіву міста Марі [19, с. 183-185], в якій міститься цінна інформація про процедуру набору воїнів до війська, його організаційну структуру і технічну оснащеність, про систему покарань за мародерство й ухиляння від військової повинності. У цьому ж архіві міститься дипломатичне листування правителя Марі Зімриліма з вавилонським царем Хаммураппі, царями і правителями Еламу, Ларси, Ешнуни [13], донесення емісарів Зімриліма при дворі Хаммураппі [14], що проливає світло на міжнародні відносини в передньоазійському реґіоні. Для вивчення зовнішньої політики Ассирії в кінці VІІІ – на початку VІІ ст. до н. е. слід ознайомитись із текстом “анналів” ассирійського правителя Синахерріба (т. зв. “Призма Тейлора”) (691 р. до н. е.) [19, с. 211-218]. Звертає на себе увагу “вавилонська хроніка” [19, с. 219-224], написана в період нововавилонського царства, в якій, зокрема, описується перебіг війни Вавилонії з Ассирією, завойовницькі походи Навуходоносора ІІ тощо. Працюючи з даним видом джерел, врахуйте їхню тенденційність, оскільки укладачі, орієнтуючись на усталену практику, свідомо перебільшували військово-політичні успіхи правителів.

Юридичні джерела представлені кодексами Ісіни і Ларси, архівними даними шумеро-аккадських судових документів з Ура. До числа найбільш цінних джерел, у яких подано широку картину життя древньомесопотамського суспільства ІІ тис. до н. е., є кодекси законів, що відносяться до періоду династій Ісіни (2023 – 1798) і Ларси (2023 – 1961 рр. до н. е.) [20], які правили одночасно. Попри свою фрагментарність, вони зберегли цінні свідчення про шумерське рабовласницьке суспільсьво і вироблені ним юридичні норми.

Доволі змістовні закони Ур-Намму (бл. 2112-2094 рр. до н. е.) [19, с. 146-148], в яких знайшли своє відображення соціально-економічні відносини, особливості сімейно-шлюбних стосунків, система судочинства. Для з’ясування особливостей системи судочинства доречно опрацювати шумерські юридичні документи епохи ІІІ династії Ура [19, с. 148-151], що являють собою судові протоколи про повернення в рабство людей, які оскаржували свій рабський статус, про передачу вдови, дітей і майна убивці, якого вже не було серед живих, у рабство сім’ї убитого, про компенсацію дружині, яку залишив чоловік. Важливим джерелом для вивчення соціальної історії Вавилонії першої половини ІІ тис. до н. е. є закони вже згадуваного вавилонського царя Хаммураппі [5; 19, с. 151-178]. Для кращого вивчення питання про передньоазійське законодавство в першу чергу ознайомтеся з текстом “Середньоассирійських законів” (ХV-ХІ ст. до н. е.) [19, с. 195-207]. Логічним завершенням роботи над даним питанням є порівняльна харктеристика вищеозначених законодавчих пам’яток.

Працюючи з документами господарської, не забувайте, що це в основному розписки, які регулювали надходження або видачу продуктів і товарів, матеріалів, інструментів, худоби й рабів, ділові листи, господарські розпорядження адміністрації та звіти про їх виконання. Такі старовавилонські господарські та юридичні документи [19, с. 178-183], що походять з Південної Вавилонії й датуються ХVІІІ ст. до н. е. Важливим корпусом джерел є юридичні та господарські документи середньоассирійського періоду (ХV – ХІ ст. до н. е.) [19, с. 208-211], що переважно походять з міста Ашшур. Аналіз тексту цих документів розкриває особливості соціально-економічних відносин, як-от: надання грошової позики, “усиновлення”, викуп з кабали, укладення шлюбного договору, купівля-продаж землі тощо.

Цінні свідчення з історії Ассирії та Вавилонії містяться в іноземних джерелах. Це в першу чергу архіви Ебли, Тель-Амарни і Богазкьоя. Важливим джерелом з історії Ассирії є листи і написи єгипетських [15], хеттських, вавилонських і мітаннійських царів, і ті, де Ассирія виступає головною дійовою особою. У цьому відношенні найбільш показовий договір єгипетського фараона Рамсеса ІІ з хеттським царем Хаттусілі ІІІ [19, с. 79-83]. З числа іноземних джерел з історії Ассирії варто згадати й старозавітні твори Біблії. Цінний і об’ємний матеріал містить ІV Книга Царств, з якої можна почерпнути матеріал про військові походи ассирійських царів. Пам’ять про історію і культуру Стародавньої Ассирії збереглась у творах античних авторів. Це праці Ксенофонта “Анабасис” і “Кіропедія” [6-7], у яких зустрічаються описи Межиріччя, народів і звичаїв цього регіону. Однак треба брати до уваги ту обставину, що інформація не завжди достовірна. Так, автор досить часто плутає Ассирію з Вавилонією, зміщує події у часі тощо. Важливим джерелом свідчень про Ассирію є “Географія” Страбона [16], де Месопотамії присвячена ХVI книга. Певне значення для вивчення історії Ассирії має праця Йосифа Флавія “Іудейські старожитності” [17], в якій висвітлюються взаємовідносини Ассирії з державами Палестини, подається яскрава картина розділу “ассирійської спадщини” між Вавилонією та Мідією й зіткнення їхніх інтересів з Єгиптом.

Підсумовуючи заняття визначте, яка з розглянених груп джерел найбільш об’ємна і містить найбільш достовірну інформацію.