46..)) До функцій служби правового забезпечення органу дпс слід віднести:

1) забезпечення правильного використання і діяльності органу ДПС законів та інших нормативних актів, внесення керівництву органу пропозицій щодо вирішення правових питань виробничої та соціально-економічної діяльності;

2) безпосередня участь у підготовці проектів наказів, розпоряджень та інших нормативних актів локального характеру, що врегульовують відносини структурних підрозділів, їх права та від повільність (методичних рекомендацій щодо застосування податкового законодавства);

3) надання правової допомоги структурним підрозділам відповідного органу ДПС щодо підготовки для передачі до підрозділу податкової міліції матеріалів про факти правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність;

4) візування матеріалів за наслідками документальних перевірок, закриття розрахункових рахунків тощо, і передача їх керівникові органу ДПС для прийняття рішень про застосування до порушників податкового законодавства фінансових санкцій і адміністративних стягнень;

5) підготовка правових оцінок при розгляді скарг (апеляцій) платників податків на рішення податкової інспекції, вивчення характеру та причина надходження таких скарг і на цій основі внесення керівництву відповідних пропозицій щодо попередження правопорушень в діяльності органів ДПС (особливо при застосуванні фінансових і адміністративних заходів до платників податків);

6) організація роботи щодо досудового забезпечення погашення зобов’язань платниками податків;

7) організація і ведення претензійно-позовної роботи захист інтересів податкового органу в арбітражних судах та судах загальної юрисдикції;

8) надання методичної допомоги структурним підрозділам державних податкових органів щодо забезпечення правильного застосування норм податкового , трудового, житлового, пенсійного і іншого законодавства, що стосується інтересів своїх працівників;

9) сприяння своєчасному вжиттю відповідних заходів за поданням прокуратури, окремими ухвалами суду, рішеннями інших контролюючих та правоохоронних органів;

10) надання консультативної допомоги платникам податків, а також проведення масової правової роботи щодо роз’яснення податкового законодавства;

11) здійснення контролю за відповідністю чинному законодавству актів, прийнятих керівниками структурних підрозділів, та інформування з цього приводу керівника органу ДПС для вжиття заходів до їх зміни чи скасування;

12) надання висновків стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, розгляд матеріалів про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок винних осіб, що готуються відповідними підрозділами на підставі матеріалів аналізу та перевірок проведених правоохоронними і іншими контролюючими органами.

64..)) Роль керівника органу дпс України в організації правової роботи

Керівники органу ДПС у своїй діяльності використовують різноманітні засоби захисту (в тому числі і правові) інтересів держави, податкового органу, її працівників. Саме керівники органу ДПС наділені правом застосовувати заходи фінансового чи адміністративного впливу до окремих платників податків. Сказане дає підстави про доцільність підпорядкування служби правового забезпечення безпосередньо керівникові органу ДПС, який, як правило, здійснює загальне керівництво цією службою, що прямо передбачено в постанові Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р., № 690. Звичайно, ця обставина зобов’язує керівника органу ДПС володіти відповідною базою правових знань. З іншого боку саме підрозділ правового забезпечення і, в першу чергу, його керівник повинні надавати необхідну допомогу керівникові органу в оволодінні певними юридичними знаннями.

Таким чином, термін “правова робота” в органі ДПС можна застосовувати у вузькому розумінні слова, маючи на увазі роботу підрозділу правового забезпечення (відділу), а можна застосовувати термін “правова робота” органу ДПС і в широкому розумінні, маючи на увазі множинність суб’єктів правової роботи ( інші посадові особи органу, його структурні підрозділи і керівництво органу ДПС) різноманітність форм і методів їх роботи.

Оскільки правова робота в системі органів ДПС є планомірною, і цілеспрямованою на зміцнення законності і розрахунків в діяльності господарюючих суб’єктів, активне використання правових засобів для своєчасної сплати податків, інших платежів то вона і здійснюється обов’язково при безпосередній участі керівника органу ДПС.

26..)) Суб'єктами правової роботи є Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, інші міністерства та центральні відомства, які видають нормативні акти, визначають основні напрямки правової роботи і конкретизують їх, Генеральна прокуратура, що  здійснює контроль за правовою роботою, а також органи, які безпосередньо  здійснюють правову роботу — місцеві ради, адвокатура, арбітражні суди.

Згідно з ГК України, підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади, місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для за­доволення суспільних та особистих потреб шляхом систематич­ного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, ін­шої господарської діяльності в порядку, передбаченому Цивіль­ним і Господарським кодексами України.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення під­приємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Воно є юридичною особою, має відокремлене майно, само­стійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності ГК України виділяє такі види підприємств: приватне підприємство, засноване на приватній вла­сності громадян чи іншого суб'єкта господарювання; підприємс­тво, що діє на основі колективної власності; комунальне підпри­ємство, що діє на основі власності відповідної територіальної гро­мади; державне підприємство, що діє на основі державної власно­сті; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності). В Україні, за Кодек­сом, можуть діяти також інші види підприємств (ст. 63).

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інве­стиція становить не менш як 10% , воно визнається підприємст­вом з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100% , вважається інозем­ним підприємством.

Залежно від обсягу валового доходу від реалізації продук­ції за рік підприємства можуть бути віднесені до малих, серед­ніх або великих.

Малими (незалежно від форм власності) визнаються підпри­ємства з середньообліковою кількістю працюючих за звітний (фі­нансовий) рік, що не перевищує 50 чоловік, а обсяг валового дохо­ду від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не переви­щує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються підприємства, у яких середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, по­слуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн євро за середньо­річним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні та кор­поративні. Унітарне підприємство створюється одним власни­ком, який виділяє необхідне для нього майно, формує статутний фонд, не поділений на частки, паї, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним признача­ється, керує підприємством, формує його трудовий колектив на заса­дах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації