11. Фонди Єдиного державного реєстру і їх призначення

Реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, яка складається з еталонного, страхового, робочого, інформаційного фондів та окремого розділу.

Еталонний фонд Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, призначена для зберігання та обліку еталонних текстів нормативно-правових актів у контрольному стані. Еталонний фонд формується та зберігається в Мін'юсті.

Еталонний текст Реєстру - текст нормативно-правового акта у формі комп'ютерного файла, цілісність якого забезпечується за допомогою спеціальних ознак.

Робочий фонд Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, яка підтримує технологію ведення Реєстру і використовується для підготовки та опрацювання текстів нормативно-правових актів при внесенні їх до еталонного фонду Реєстру.

Страховий фонд Реєстру - архівні копії еталонного фонду Реєстру, які зберігаються в Мін'юсті на електронних носіях і призначені для відновлення в автентичній формі еталонного фонду Реєстру у разі його повної або часткової втрати.

Інформаційний фонд Реєстру - спеціально створена для надання широкому колу користувачів інформації з Реєстру комп'ютерна інформаційна система у формі окремої бази даних, в якій зберігаються копії еталонних текстів нормативно-правових актів.

Копія еталонного тексту Реєстру - копія тексту нормативно-правового акта у формі комп'ютерного файла, який ідентичний відповідному еталонному тексту та зберігає всі спеціальні ознаки, що забезпечують його цілісність.

Окремий розділ Реєстру - комп'ютерна інформаційна система, що використовується для підготовки та накопичення текстів нормативно-правових актів з відповідним грифом секретності. Ведення цього розділу здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Реєстраційний код - система цифрових знаків, що складається з двох частин: порядкового номера, який присвоюється нормативно-правовому акту при прийнятті рішення про включення його до Реєстру, і року прийняття рішення про включення нормативно-правового акта до Реєстру.

58. Участь юридичної служби в перегляді рішень господарських судів

Згідно статті 208 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Статтею 222 ЦПК України встановлено, що копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п’яти днів з дня проголошення рішення.

Після отримання судового рішення його необхідно зареєструвати на підприємстві.

Юридична служба підприємства після отримання рішення суду аналізує зазначене рішення на предмет його відповідності фактичним обставинам справи, відповідності нормам матеріального та процесуального права. Копії рішення у справі юридичною службою направляються зацікавленим структурним підрозділам для підготовки висновків про доцільність оскарження. Висновки про доцільність оскарження подаються в 3-денний термін з дня отримання копії рішення керівнику підприємства для прийняття рішення про оскарження.

Після прийняття рішення про оскарження юридичною службою готується заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга на зазначене рішення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених статтею 294 ЦПК України, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником.

Працівники юридичної служби підприємства представляють інтереси підприємства в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги. При розгляді апеляційної скарги можуть приймати участь і працівники інших зацікавлених підрозділів.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В разі наявності підстав фахівцем юридичної служби готується касаційна скарга.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

За наявності підстав, фахівець підприємства готує скаргу в зв’язку з винятковими обставинами (ст. 353 – 360 ЦПК України) або подає заяву про перегляд справи за ново виявленими обставинами (ст. 361 – 366 ЦПК України).

50. Сутність основних юридичних дій

Юридична практична діяльність складається з певних відносно відокремлених юридичних дій, які здійснюються в процесі виконання професійних функцій різними категоріями юристів. Зокрема, до них доцільно віднести ведення юридичної справи, тлумачення правових текстів, консультування з правових питань, представництво інтересів суб'єктів права.

1.Ведення юридичної справи.

Серед різноманітних дій, що здійснюються в процесі ведення юридичної справи, виділяються юридичною природою ряд логічно взаємопов'язаних дій, зокрема, дії:

¨ щодо встановлення фактичних обставин справи;

¨ що виражають вибір і аналіз юридичних норм;

¨ з яких складається рішення юридичної справи.

1.1.Встановлення фактичних обставин.

1.2. Доказування - складна юридична діяльність, що включає: визначення кола фактів, які підлягають встановленню;

¨ збирання і процесуальне закріплення доказів;

¨ дослідження доказів, включаючи їхню перевірку;

¨ оцінку доказів.

1.3. Вибір і аналіз правових норм.

Дії можуть бути поділені на чотири основні групи:

¨ вибір правової норми, що підлягає застосуванню;

¨ перевірка чинності норми, тобто перевірка її справжності, правомірності акту або договору, що містять цю норму, чинність норми з точки зору часу, простору, розповсюдження на тих чи інших осіб;

¨ перевірка правильності тексту акту або договору, в яких виражена норма або перевірка словесно-документального викладення його змісту;

¨ з'ясування змісту та обсягу нормативного припису.

1.4. Правова кваліфікація виражається в таких діях:

¨ визначення галузі права, норми якої регламентують даний випадок;

¨ визначення загальної юридичної конструкції правовідносин, що призводить до встановлення виду галузевого інституту, що охоплює даний випадок;

¨ встановлення точної норми, що розповсюджується на даний випадок.

За іншим критерієм - на:

¨ упорядкування встановлених фактичних даних і виділення в них юридично значущих ознак;

¨ виявлення всіх можливих правових конструкцій, що відповідають фактичному матеріалу;

¨ визначення суміжних складів;

¨ вибір одного складу, ознаки якого відповідають діянню.