Доповідь на тему: «Глиняна поезія Месопотамії»
Зміст
Історія
Значення терміну клинопис. Клинописне письмо.
Використання клинопису
Дешифрування клинопису
Поезія
Висновок
Джерела
1. Історія
Месопотамія (грецька назва - Межиріччя) - одна з найдавніших цивілізацій світу. Саме в Шумері наприкінці IV тис. до н. е. людство вперше вийшло із стадії первісності, започаткувавши цивілізаційну історію людства.
Одним з найбільших культурних досягнень шумерів стала писемність. З її появою з´явилися нові форми збереження та передавання інформації, в тому числі й наукової. Винайдення шумерами клинопису, який налічував понад 600 знаків, відкрило нову сторінку в історії месопотамської цивілізації та визначило обличчя всієї Передньої Азії у старовину. Навіть за умов занепаду політичної могутності Вавилона в другій половині II тис. до н.е. він залишався єдиним засобом міжнародного спілкування на Близькому Сході, що свідчило про великий престиж месопотамської культури.
Месопотамська література бере свій початок ще з шумерської доби. Свого розквіту література Месопотамії досягла за вавилонської доби.
Вавилонці багато запозичили з літературних надбань шумерів, на їхньому підгрунті виростили власну літературу, яка вражає своєю художньою довершеністю. Вавилонська література, як і шумерська, пройнята релігійним звучанням, хоча не позбавлена й світських, ба навіть вільнодумних, мотивів. їй притаманна особлива філософська глибина.
Зараз уже прочитано тисячі табличок найрізноманітнішого змісту: царські накази, господарські записи, учнівські зошити, наукові трактати, релігійні гімни, художні твори. В Ніневії була зроблена виключна знахідка – перша в історії людства бібліотека. Її створили за наказом асірійського царя Ашшурбаніпала. Бібліотека була блискуче організована: внизу кожної таблички – повна назва книги і номер “сторінки”, ящики розміщалися на полицях відповідно до тем, у кожної полиці – номер.
У бібліотеці Ашшурбаніпала збереглася перша з відомих у світовій літературі епічна поема.
Образи і сюжети шумерської, вавілонської, асірійської міфології збереглися після загибелі цієї цивілізації. Наприклад, міфи про створення світу і людей з глини, про вмираючого і воскресаючого бога Тамуза. Семиденний тиждень склався в асірійців і вавілонян, які поклонялися семи головним богам.
2.Значення терміну клинопис. Клинописне письмо
Клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії, перша система письма, винайдена людством.
Для письма використовували глину – найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі. З ретельно очищеної глини виготовляли табличку, напис наносили паличкою або металевим стержнем. За формою клиноподібних рисок писемність отримала свою назву – клинопис. Готову табличку обпалювали у спеціальних печах.
Письмо у своєму розвитку пройшло три послідовні стадії: піктограму, ідеограму та фонограму (в Месопотамії — окремі символи відповідали складам слова). Спершу клинописне письмо було дуже громіздким, налічувало близько 2000 знаків. Поступово вавилонці та ассирійці зменшили кількість знаків до 350 — 400. При цьому окремі клинописні ідеограми слугували детермінативами , тобто вказували як слід читати й розуміти сусідні знаки. Спочатку з'явилося малюнкове письмо – піктографія. Поступово окремими знаками почали позначати вже не слово, а склади і звуки, а малюнки змінили свій вигляд.
В епоху Середньовавилонського царства клинопис став міжнародним дипломатичним письмом на Близькому Сході. Тому його іноді образно називають «латиницею Стародавнього Сходу». Ассиріологи вважають, що клинописне письмо поступилося місцем алфавітному не стільки тому, що останнє простіше і зручніше, скільки у наслідок поширення на Близькому Сході арамейської мови.Система клинопису була у використанні більше 35 століть, пройшла через кілька стадій еволюції, від 34-го століття до н.е. до 1 століття нашої ери. Він був повністю замінений алфавітним письмом в ході римської епохи .
Система складається з поєднання знаків для слів і складових знаків. Клинописні знаки зазнали значних змін протягом більш ніж двох тисячоліть.
На початку І тис. до н. е. у Месопотамії глиняні таблички змінюються дерев’яними, вкритими воском. Такі дерев’яні таблички потім зшивались в книги — ширми за допомогою шнурка. Користуватися ними було зручніше, ніж важкими і крихкими глиняними табличками.