Тема 1. Основи електронної комерції.
План
Історія електронної комерції
Сутність електронної комерції. Основні перспективні напрями, бізнес-моделі і класифікація електронної комерції
Розвиток електронної комерції на Україні.
1. Історія електронної комерції
Історія електронної комерції налічує всього близько двох десятиліть інтенсивного розвитку, що в порівнянні з історією інших галузей економіки здається малозначним проміжком часу. Своїм народженням перші системи і методи електронної комерції зобов'язані появі технологій автоматизації продажу авіаквитків, банківських операцій, пластикових карт і побудові автоматизованих систем управління ресурсами підприємств.
Початком епохи електронної комерції можна вважати 1960 р., коли компанії American Airlines і IBM приступили до створення системи автоматизації процедури резервування місць на авіарейси – SABRE (Semi-Automatic Business Research Environment – напівавтоматичне устаткування для комерційних досліджень). Система SABRE зробила повітряні перельоти доступнішими для пересічних громадян, допомагаючи їм орієнтуватися в тарифах і рейсах, число яких постійно зростало. За рахунок автоматизації процесу розрахунку тарифів при резервуванні місць знижувалася вартість послуг. Ця система могла виконувати комплексне управління прибутковістю, дозволяючи авіакомпаніям добиватися максимального прибутку за рахунок маніпуляцій з цінами з урахуванням наявності вільних місць. У 1964 р. в день система могла резервувати місця для 26 тис. пасажирів. Термінали American Airlines, підключені до SABRE по телефонних лініях, знаходилися більш ніж в півсотні міст.
У 1988 р. SABRE перетворилася в GDS (Global Distribution System – глобальну розподільну систему), призначену для надання мандрівникам інформаційних послуг, резервування місць і обробки транзакцій (докладніше див. п. 3.2.1). Система зв'язувала більше 30 тис. агентів туристичних бюро і 3 млн. інтерактивних клієнтів з 400 авіакомпаніями, 50 фірмами по прокату автомобілів, 35 тис. готелів і десятками залізничних і туристичних компаній, зокрема, транспортних засобів, що займаються перегоном, і організацією круїзів.
Початок 60-х рр. У США почалися роботи по створенню методик і програмного забезпечення для автоматизації управління запасами. В результаті активного зростання великосерійного і масового виробництва товарів народного споживання і торгівлі після Другої світової війни стало очевидне, що використання математичних моделей планування попиту і управління запасами веде до істотної економії засобів, іммобілізованних («заморожених») у вигляді запасів і незавершеного виробництва. Було встановлено, що вибір оптимального об'єму партії замовлення – одна з найважливіших умов підвищення ефективності торгово-закупівельної діяльності підприємства, оскільки недостатній об'єм партії веде до зростання трансакцонних витрат при повторних замовленнях, а надмірний – до заморожування засобів.
Середина 60-х рр. Вперше з'явилися кредитні карти, виготовлені з пластика з нанесеною на них магнітною смугою (магнітні карти), що забезпечило можливість автоматизації фінансово-розрахункових операцій.
1968 р. У Великобританії для обслуговування комерційного безготівкового обороту створена електронна система перекладів і клірингу BACS (від англ. Bankers Automated Clearing Services). Подібна система в США (CHIPS, від англ. Clearing House Interbank Payment System) була заснована Нью-йоркською асоціацією клірингових палат в 1970 р. для переходу від розрахунків на основі паперових чеків до електронних розрахунків.
Кінець 60-х рр. У публікаціях Олівера Уайта (Oliver Wight) і Американської спілки по управлінню запасами і виробництвом (APICS) були сформульовані алгоритми планування, відомі як Managment Resource Planing (MRP). Олівер Уайт запропонував розглядати в комплексі виробничі, постачальницькі і збутові процеси. Практична реалізація даного підходу на основі застосування обчислювальної техніки вперше дозволила оперативно коректувати планові завдання в процесі виробництва (при зміні потреб, коректуванні замовлень, недоліку ресурсів, відмовах устаткування і т.п.). Два творці глобальних американських систем обслуговування пластикових карт: Bank of America і Interbank Cards Association організували сумісну розсилку пластикових карт поштою, що призвела за собою стрімке зростання числа утримувачів карт. Одночасно росло і число фірм, що працюють з даними картами. Ця акція вимусила американські банки, що мають власні локальні карткові системи, приєднатися до однієї з існуючих глобальних систем.
1970 р. American Express (карткова програма Bank of America) стає лідером в індустрії туризму і розваг по числу клієнтів, перевершивши своїх конкурентів Diners Club і Carte Blanche у декілька разів.
1971 р. У США утворена біржа цінних паперів NASDAQ (Автоматизовані котирування Національної асоціації професійних учасників ринку цінних паперів). Вона спочатку не мала традиційного біржового майданчика. Всі ділери NASDAQ були сполучені між собою електронною мережею.
1972 р. в США вперше в світі створена централізована електронна мережа обліку банківських чеків. Комп'ютери стали основою системи соціального забезпечення США. Підраховано, що через недосконалість програмного забезпечення (ПЗ) за період з 1972 по 1995 рік комп'ютери обрахували 695 тис. одержувачів соціальної допомоги в цілому на 850 млн. дол.
Федеральна резервна система США стала першою установою, регулюючою індустрію пластикових карт. Джек Найллс (Jack Nilles, США) запропонував концепцію організації праці, названу ним телекоммьютінг (від англ. telecommuting – теледоступ). Найллс помітив, що у ряді випадків дешевше і зручніше доставити роботу до працівника, ніж працівника до місця роботи. Надалі з'явився термін телеработа. 1973 р. У США прийнятий закон, що забезпечує захист власників пластикових карт від несанкціонованого використання рахунків і інформації по картах. Середина 70-х рр. Вперше почали використовувати засоби для електронного обміну даними (EDI – Electronic Data Interchange) і електронного переказу фінансових коштів (EFT – Electronic Funds Transfer). Недолік перших систем полягав в їх високій вартості і нестандартності програмних і апаратних компонентів. Значні початкові витрати на придбання устаткування і експлуатацію приватних мереж могли дозволити собі лише небагато банків і крупні підприємства. 1975 р. Француз Ролан Моренно (Roland Moreno) винайшов і запатентував електронну карту пам'яті. На основі цього винаходу на початку 80-х років компанія Bull (Франція) розробила і запатентувала смарт-карту з вбудованим мікропроцесором. 1976 р. Карткова програма Bank of America, з метою полегшення процесу проникнення на міжнародний ринок, міняє свою назву з національно-орієнтованого – «Americard» на Visa International. У статті двох молодих американських математиків із Стендфордського університету Уїтфілда Діффі (Whitfield Diffie) і Мартіна Хеллмана (Martin Hellman) була сформульована ідея цифрового підпису як законного засобу підтвердження достовірності і авторства електронного документа. Висловлені авторами принципи заклали основи електронної аутентифікації, електронного висновку операцій і електронних грошей. 9 травня 1977 р. Відбулося офіційне відкриття міжбанківської мережі передачі фінансових повідомлень SWIFT (Society for World-wide Interbank Financial Telecommunication – Суспільство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій). На початку існування мережі до неї увійшли 239 банків з 15 країн Європи і Північної Америки, забезпечуючи щоденний трафік об'ємом близько 500 тис. повідомлень. Система SWIFT, що замінила телетайп, стала першою міжнародною системою такого роду. В даний час до складу SWIFT входять більше 7600 найбільших кредитних і фінансових установ з 202 країн світу, щоденний об'єм трафіку SWIFT складає більше 10 млн. повідомлень на суму більше 6 трлн. дол. Кінець 70-х рр. Олівер Уайт і Джордж Плосл сформулювали концепцію MRP II, в якій за допомогою математичних методів моделювання разом з плануванням матеріальних ресурсів, через опис технології виробництва, здійснюється планування потреб у виробничих потужностях і розраховуються початкові дані для формування фінансових планів і бюджетів. 1980 р. З аналогічних причин, що і у разі «Americard» (полегшення процесу проникнення на міжнародний ринок) MasterCharge стає MasterCard International. Починаючи з даного моменту і до теперішнього часу платіжні системи «VISA» і «MasterCard» є домінуючими у сфері електронних платіжних систем на основі пластикових карт. Початок 1980-х рр. У США з'являються перші системи проведення банківських операцій клієнтів в закритих електронних мережах за допомогою спеціального ПЗ. Кінець 1984 р. Ситібанк запустив першу систему «Клієнт-Банк» (вона називалася «Home Base»). Цією послугою могли користуватися тільки жителі Нью-Йорка. Середина 1980-х рр. З'явився міжнародний стандарт EDIFACT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport – електронний обмін даними в управлінні, комерції і транспорті), прийнятий ISO (ISO 9735). Використовування стандарту істотно спростило процеси ведення комерційної діяльності з використанням засобів електронних телекомунікацій. У 90-е роки аналітиками EDI, що усвідомили переваги розвитку електронної комерції в Інтернеті, був створений стандарт EDIINT (EDIFACT over Internet). 1985 р. Американська Комісія по цінних паперах упровадила на ринку NASDAQ Систему виконання малих ордерів (SOES). Це дозволило дрібним інвесторам дістати доступ до біржових торгів на ринку цінних паперів. Слід зазначити, що нововведення було вельми до речі – американський фондовий ринок у той час знаходився в стані стагнації. 1989 р. До Нью-Джерси з'явився перший прообраз сучасного ділінгового залу, де не було ні брокерів, ні екрану з котируваннями – тільки комп'ютери. За комп'ютерами сиділи трейдери і передавали через електронний термінал ордера (доручення на здійснення покупки або продажі акцій) брокерам. Брокери вводили ордери в робочу станцію NASDAQ. 1990 р. До 1990 року комерційне використовування Інтернету було заборонене відповідним регламентом, який визначався Національним науковим фондом США (National Science Foundation, NSF). Проте в 1990 році до підтримки і використовування Інтернету були допущені крупні приватні корпорації. Надалі уряд США передав функції адміністративного управління Інтернетом, що знаходилися у розпорядженні федеральних структур, в руки приватних осіб. Це сприяло розширенню круга комерційних постачальників і споживачів послуг Інтернету, який незабаром зв'язав між собою мільйони комп'ютерів і сотні мільйонів людей у всьому світі. Початок 1990-х рр. З'являються перші Enterprise Resource Planning System (ERP-системи) – системи планування ресурсів підприємства. 1992 р. Конгрес США схвалив комерціалізацію мережі Інтернет. 1993 р. голландським математиком Девідом Чаумом були винайдені механізми практичної реалізації електронних грошей. 26 жовтня 1993 р. У Меморандумі Президента США для Глав Виконавських Органів Влади і Президентської Ради «Раціоналізація процесу закупівель за допомогою електронної торгівлі» вперше було поставлене питання про створення електронної системи закупівель продукції для державних потреб. 1994 р. на сервері Infoseek вперше запропонували можливість розміщення пошукової реклами. Надалі на цей вид реклами припаде значна частина обороту ринку інтернет-реклами і вона стане основним джерелом доходу пошукових систем. Аспіранти Стенфордського університету Джері Янг (Jerry Yang) і Девід Філо (David Filo) створили каталог ресурсів Інтернету «Yahoo!». Донині зручних засобів пошуку і класифікації ресурсів Інтернету не існувало. Спочатку сайт містив близько сотні посилань на інші веб-ресурси і знаходився на комп'ютері, що стояв в трейлері у дворі Стенфордського університету. До кінця 1994 року Yahoo! став безумовним лідером серед каталогів з ієрархічною організацією. В день випуску акцій Yahoo! на фондовий ринок (12 квітня 1996 року) їх ціна досягла 33 дол. при номінальній ціні в 12 дол. за штуку. В даний час ринкова капіталізація Yahoo! складає десятки млрд. дол. Джеф Бізос (Jeff Bezos), що починав свою кар'єру на посаді програміста, заснував компанію Amazon. 16 липня 1995 р. інтернет-магазин Amazon відкрив свій веб-сайт. На початку роботи Бізосу самому доводилося сколочувати книжкові полиці і пакувати книги, які купували через його магазин, столами для комплектації замовлень служили двері, що лежать на двох дошках. Оборот магазина за перший тиждень роботи склав 5 тис. дол., через місяць на Amazon.com купували книги не тільки американці, але і жителі ще 45 країн світу, а до Різдва об'єм продажів досяг 1 млн. дол. Активна маркетингова політика (створення технологій персоналізації, спрощення процесу покупки і т.д.) дозволила підприємству зайняти лідируючі позиції в даному сегменті ринку, забезпечуючи річне зростання обороту на декілька порядків. До справжнього моменту Amazon є найкрупнішим інтернет-магазином в світі. Почала пропонувати свої послуги з оплати товару компанія First Virtual – перша електронна платіжна система в Інтернеті. З'явилася перша дебетова електронна платіжна система – NetCash. 1995 р. На ринку FOREX з'являються системи інтернет-трейдінга. Ці системи працюють круглосуточно і, забезпечуючи інтернет-брокерам зниження накладних витрат на обслуговування приватних інвесторів, викликають різке зростання інвестицій від приватних осіб. В даний час добовий світовий оборот таких електронних торгів досягає 3–4 трильйонів дол. 90% всіх банківських платежів в США проводилося в електронній формі: за підрахунками National Automated Clearing House Association, в електронній формі скоювалося транзакцій на $533 трлн., 73 трлн. дол. – чеками і лише 2,2 трлн. дол. – готівкою. У США відкритий перший інтернет-банк Security First Network Bank. Протягом першого року існування його активи досягли 110 млн. доларів, щомісячний приріст капіталу перевищив 20%. 1 лютого 1996 р. Найбільші платіжні системи на основі технології пластикових карт Visa International і MasterCard International спільно з рядом технологічних компаній оголосили про розробку єдиного відкритого стандарту захищених інтернет-платежів з використанням пластикових карт – SET. В даний час надійність стандарту SET для організації захищених платежів в Інтернеті загальновизнана. 1996 р. Американський бізнесмен Біл Гросс заснував перший інтернет-інкубатор «idealab!». Для розвитку своїх ідей і забезпечення «idealab!» передовою технологією Гросс запросив групу з п'ятнадцяти програмістів. В даний час ринкова вартість компанії складає 220 млн. дол., штат налічує майже п'ятисот чоловік, а одночасно «інкубується» біля півсотні проектів. 1997 р. Одним з проектів Біла Гросса стала компанія Overture, що надає послуги з розміщення посилань і рекламних блоків в результатах пошуку. Через п'ять років ринкова капіталізація даної компанії склала більше 1,2 млрд. дол. Overture обслуговує такі портали, як Yahoo, Cnet, Lycos, MSN, Altavista. 1998 р. Всесвітня торгова організація ухвалила рішення звільнити від обкладення митним збором дані і програмні продукти, придбані і доставлені за допомогою Інтернету. Деякі країни створили власні спеціальні програми стимулювання розвитку інтернет-комерції. Наприклад, в США відносно продажів через Інтернет введений мораторій на вилучення податку з продажів, який при звичній торгівлі складає 5-10% від ціни товару. У Росії починає працювати перша система інтернет-банкинга «Інтернет Сервіс Банк», розроблена автобанком. В США створена система PayPal, що дозволяє користувачам комп'ютерів пересилати один одному гроші по електронній пошті. У Європі створена платіжна система PhonePaid, що дозволяє проводити транзакції за допомогою мобільних телефонів. На російському ринку фінансових послуг з'явився перший віртуальний банк – IMTB. Платіжною системою «КиберПлат» (використовуючої технологію електронних чеків) була проведена перша в Росії операція поповнення особового рахунку абонента в біллінге оператора мобільного зв'язку з рахунку пластикової карти. У квітні 2005 р. сукупний об'єм платежів через систему «КиберПлат» від абонентів операторів мобільного зв'язку, супутникового і кабельного телебачення і провайдерів інтернет-послуг склав один мільярд доларів. Випускниками Стенфордського університету Сергієм Бріном (Sergey Brin) і Ларрі Пейджем (Larry Page) була створена пошукова система Google. Свого часу, працюючи над учбовим проектом по ідентифікації смислових елементів в структурі веб-посилань, вони були вражені великим значенням так званих «зворотних посилань» (сторінок, що посилаються на шукану сторінку). С. Брін і Л. Пейдж зрозуміли, що зворотні посилання можна використовувати для того, щоб створити ефективнішу пошукову систему. Свою історію пошукова система Google почала в гаражі. Через три роки пошукова машина Google вже обслуговувала більшість пошукових запитів в Інтернеті. На сьогоднішній день штат Google перевищив 1000 чоловік, які живуть в 15 країнах світу. Щодня Google обробляє приблизно 200 мільйонів запитів на 80 мовах миру. Капіталізація компанії зараз складає десятки млрд. дол., журнал «Financial Times» привласнив її засновникам щорічний титул «Чоловік 2005 року». В російській системі взаєморозрахунків на основі технології електронних грошей WebMoney була здійснена перша офіційна транзакція, а 24 листопаду опублікований прес-реліз про офіційний початок її роботи. Першій тисячі зареєстрованих користувачів на електронний гаманець нараховувалося по 30 WMZ (електронні одиниці, курс яких рівний 1 долару США), а першим магазинам, що підключилися, - по 100 WMZ. За привернутого користувача виплачувалося 3 WMZ. У вересні 2004 кількість користувачів системи WebMoney перевищила мільйон. Щодня реєструється близько 2 тисяч нових користувачів. У 2005 році оборот у валюті склав більше 506 млн. WMZ, що припали на 4,5 млн. операцій. Показник обігу «електронних рублів» (одиниця WMR) знаходиться на рівні 3 млрд. WMR, а кількість трансакцій перевищила 3 млн. Передсвяткові покупки онлайна американців «перенесли» Amazon через бар'єр в 1 млрд. дол. річного обороту, а AOL одержав 1.2 млрд. дол. доходу за 10 тижнів передсвяткової торгівлі.
1999 р. Шон Фанінг (Shawn Fanning, США), засновник компанії Napster, повідомив пресу, що число користувачів цієї системи обміну онлайна музичними записами за тиждень збільшилося в п'ять разів.
Московська
міжбанківська валютна біржа (ММВБ)
створила автоматичний інтернет-шлюз –
могутній термінал, здатний обробляти
одночасно велике число заявок на покупку
і продаж якого-небудь виду цінних
паперів. При цьому час з моменту подачі
клієнтом заявки до її реєстрації
скоротився до декількох секунд, оскільки
багато операцій, наприклад, перевірка
платоспроможності клієнта, стали
оброблятися не уручну, а автоматично.
З
цієї миті почалася історія російського
інтернет-трейдінга. Тільки за перші два
роки існування шлюзу частка ринку
інтернет-брокерів на ММВБ виросла до
50%, а частка операцій, що укладаються
через шлюз, – до 63%. До торгової системи
ММВБ підключилися більше двох сотень
брокерських компаній. За даними на
жовтень 2003 р., 83,8% по числу операцій і
52,8% обороту фондового ринку ММВБ
забезпечують електронні брокерські
системи. Протягом років 78% платежів
федеральних органів США були здійснені
електронним чином.
2000
р. AOL і Time Warner (найбільша
медіа-імперія) повідомили про намір
укласти операцію про злиття, оцінену в
350 млрд. дол. Можливості AOL, з її 24 млн.
користувачів, якими вона може поставляти
контент від Time Warner, величезні, вони
підвищили присутність цієї компанії
на ринку електронної комерції.
Продовжено
мораторій на оподаткування інтернет-комерції
в Америці. Палата представників
американського парламенту проголосувала
за продовження мораторію на введення
спеціальних податків для інтернет-комерції
ще на п'ять років.
18
травня, 2000 р. Збанкрутіла
компанія Boo.com. В кінці 1999 р. англійський
торговець модним одягом дебютував,
маючи 120 млн. дол. початкового капіталу.
Через шість місяців Boo.Com збанкрутів і
став символом крупної економічної
кризи, яку пережила галузь електронної
комерції в 2000 р.
Створення об'єднання
провідних світових фінансових організацій
і виробників стільникових телефонів
«Mobey Forum», першим що провів успішні
випробування двухчипової технології
мобільних платежів.
Компанія
«France Telecom» представила систему мобільних
платежів «Paiement CB sur mobile», засновану на
оплаті за допомогою використання
мобільного телефону разом з пластиковою
картою.
2001
р. Всесвітній банк
розповсюдив проект документа «Електронні
державні закупівлі» покликаний
стимулювати широку дискусію про шляхи
і форми розвитку електронних державних
закупівель.
2002
р. На складах компанії
Tesco упровадили технологію радіочастотної
ідентифікації (Radio Frequency IDentification, RFID), а
влітку 2003 роки почалося оснащення
відповідним устаткуванням магазинів
компанії. Паралельно про роботи по
підготовці до переходу на дані технології
заявили інші найбільші підприємства
роздрібної торгівлі: Wal-Mart, Marks & Spencer,
Metro AG.
2003 р.
Почав роботу інтернет-магазин iTunes,
торгуючий музичними записами. Для
музичних файлів була призначена ціна
в 99 центів. За перші вісім місяців
користувачі викачали 25 мільйонів
композицій. За рік роботи їх було продано
вже більше 70 мільйонів, а об'єми збуту
досягли 600 тис. файлів в тиждень.
Інтернет-магазин
Amazon закінчив 4 квартал із зростанням
прибутку (що склала 73,2 млн. дол.). 2003 рік
став найприбутковішим в історії Amazon і
багатьох інших інтернет-магазтнов, що
ознаменувало припинення негативних
тенденцій, викликаних кризою 2000 р.
2004
р. 22 мільйони чоловік
використовують онлайн банкинг 10
найбільших американських банків. Цей
показник зріс на 29% в порівнянні з
попереднім роком. Wells Fargo (США) через
Інтернет обслуговується 4.2 млн. чоловік,
Swedbank (Швеція) - 1.5 млн., Nordia (Фінляндія) -
1.2 млн., First direct (Великобританія) - більше
1 млн. ING Direct (Нідерланди) при виході на
ринок Великобританії за 6 місяців придбав
250 тис. нових клієнтів.
Сумарний
дохід найбільшого в світі інтернет-магазина
Amazon склав 6,92 млрд. дол. Прибуток за 2004
р. склав 588 млн. дол.
Навіть такий
короткий виклад, що не включив появу
систем електронних грошей, виникнення
крупних віртуальних підприємств і
віртуальних співтовариств і т.п.,
відображає той динамізм і масштаб подій,
які приводять до корінної перебудови
існуючих форм суспільного виробництва,
розподілу і споживання.
2.
Сутність електронної комерції. Основні
перспективні напрями, бізнес-моделі і
класифікація електронної комерції
В
загальному випадку електронна комерція
передбачає:
- подання інформації
про товари та послуги компанії;
-
замовлення товарів чи послуг через
мережу;
- он-лайн оплата замовлення.
Із
поширенням електронної комерції у
вживання все частіше почав входити
термін "віртуальний". Так,
магазини які продають товари через
Інтернет - електронні магазини, або
віртуальні.
Банківські послуги
через мережу Інтернет назвали
інтернет-банкінгом. А банки, створені
за допомогою засобів інформаційної
мережі (які не мають фізичних відділень
для роботи з клієнтами, всі банківські
операції відбуваються винятково через
Інтернет) - віртуальними банками.
З’явились
віртуальні брокерські контори, страхові
компанії, біржі, рекламні агенції,
проектні організації, університети та
ін.
Використання терміну "віртуальний"
в даному випадку означає, що та чи інша
компанія "розміщена" в Інтернет,
тобто у деякому віртуальному просторі.
На сьогоднішній день багато компаній
використовують глобальні мережі значно
ширше, ніж це передбачається електронною
комерцією.
Так, на основі глобальних
мереж будуються системи взаємодії з
партнерами, постачальниками і клієнтами,
і навіть організовують виробничі
процеси. З’явилося більш широке поняття
- "електронний бізнес".
Електронний
бізнес (e-business) - будь-яка
ділова активність, що використовує
можливості глобальних інформаційних
мереж для перетворення внутрішніх і
зовнішніх зв'язків компанії з метою
створення прибутку. Таким чином, якщо
провести аналогії, "електронна
комерція" відповідає процесам
здійснення продажів товарів та послуг,
а "електронний бізнес" - бізнесу
взагалі.
Класифікація
систем електронної комерції
Звичайно
класифікацію систем електронної комерції
здійснюють за об’єктами і суб’єктами,
за місцем системи електронної комерції
на підприємстві, за ступенем новини
діяльності або за послугами, що надаються
системою, за відношенням підпріємтсва
до системи ЕК. Виділяють 4 основні групи
суб’єктів електронної комерції:
–
споживачі (С-consumer) — фізичні особи.
–
бізнесові організації (В-business).
–
державні органи (G-government, деколи
A-administ¬ration).
– фінансові установи, що
забезпечують розрахунки між іншими
суб’єктами електронної комерції.
Відповідно
до того, як здійснюється взаємодія
суб’єктів, виділяють різні напрями
електронної комерції (рис. 1):
Рис.
1.1. Напрями електронної комерції
За
об’єктами і суб’єктами системи ЕК
підрозділяються на:
– B2B (бізнес
— бізнесу), B2G (бізнес — державі);
–
B2C (бізнес — клієнту), C2C (клієнт-клієнту);
–
G2B (держава — бізнесу).
Дані
види ЕК, крім того, є сновними напрямами
електронної комерції. Але при цьому
існують ще різновиди:
– B2A (бізнес
— адміністрації);
– A2B (адміністрація
— бізнесу) — це відповідно рівно B2G і
G2B.
B2B
Бізнес
для бізнесу (business-to-business) — термін, що
означає що-небудь, зв'язане або призначене
для ділових відносин між корпоративними
партнерами. Іншими словами, В2В - це
відношення між виробниками, що пропонують
бізнесменам свою продукцію/услуги
оптом. А бізнесмени, у свою чергу,
пропонують свою продукцію кінцевим
покупцям (B2C). Звичайно мається на увазі
B2B маркетинг, на відміну від B2C маркетингу,
орієнтованого на роздрібний ринок, а
також системи електронної комерції, в
яких як суб'єкти процесів продажу і
покупки виступають юридичні особи
(підприємства, організації). Основна
задача систем В2В — підвищення ефективності
взаємодії компаній на ринку.
B2B
системами називається апаратно-програмні
комплекси, що дозволяють підтримувати
бізнес-відносини між підприємствами
перш за все у області збуту і
матеріально-технічного обслуговування.
B2B
системи можна розділити на наступні
типи:
1) корпоративний сайт компанії
призначений для спілкування з партнерами
і контрагентами, містить інформацію
про компанію, персонал, керівництво,
продукцію, опис послуг.
2) on-line магазин
призначений для збуту продукції, може
бути вбудований в корпоративний сайт.
Він дозволяє розміщувати замовлення,
проводити електронні платежі, забезпечувати
доставку.
3) служба закупівель
постачання - шукає постачальників,
одержує комерційні пропозиції, здійснює
електронні платежі, контролює виконання
замовлень.
4) інформаційний сайт
призначений для розміщення інформації
про галузь, що входять в неї компаній,
параметрів стану ринку, галузевих
стандартів.
5) брокерські сайти
виконують роль посередників між покупцями
і продавцями.
6) електронні торгові
майданчики (ЕТМ) призначені для
безпосередньої організації on-line
діяльності фахівців, служби збуту і
постачання. ЕТМ, як правило, виконується
у вигляді окремого сайту, і на них
створюються робочі місця для надання
користувачу цілого ряду послуг.
B2G
B2G
(business-to-government) — відносини між бізнесом
і державою. Звичайно термін використовується
для класифікації систем електронної
комерції. Прикладом B2G-систем можуть
служити системи електронних
держзакупівель.
B2C
Business-To-Consumers
(B2C, Бізнес для клієнтів) є однією з ланок
в ланцюжку сучасних бізнес-процесів, і
ця ланка будує бізнес-відносини наступного
плану взаємодій: "Бізнес-клієнт".
B2C
- це концепція побудови бізнес-процесів
підприємства і комплекс інтернет-технологій
і інструментів, що забезпечують підвищення
прозорості підприємства і полегшують
його взаємодію з клієнтами. Один з
найпопулярніших інструментів B2C -
інтернет-магазин.
B2C (Business-to-Consumer) -
термін, що позначає комерційні
взаємостосунки між організацією
(Business) і приватним, так званим, "кінцевим"
споживачем (Consumer). Часто використовується
для опису діяльності, яку веде підприємство,
тобто, в даному випадку, - продаж товарів
і послуг безпосередньо призначених для
кінцевого використовування. Разом з
цим терміном існують і інші, що також
позначають різні види відносин, як
комерційного, так і некомерційного
характеру, наприклад: B2B (Business-to-Business) -
"взаємостосунки між комерційними
організаціями", C2C (Customer-to-Customer) -
"взаємостосунки між споживачами",
B2G (Business-to-Government) - "взаємостосунки між
організацією і урядом" і т.д. Ці терміни
широко застосовуються в англомовному
середовищі, як в теоретичних працях на
тему ділового адміністрування, так і в
повсякденному діловому спілкуванні.
C2C
C2C,
«Споживач для Споживача» — форма
електронної торгівлі, яка полягає в
продажу товарів і послуг між споживачами.
В даному випадку сайт виступає в ролі
посередника між покупцем і продавцем.
Як приклад можна привести www.molotok.ru —
один з провідних російських аукціонів,
де кожен охочий може продати або
купити.
Згідно статистичним
дослідженням у мережі сьогодні напрям
B2B займає перше місце серед інших, з 70%
від загальної кількості усіх правочинів,
що здійснюються у Internet. Починаючи з
великих корпорацій, таких, як Cisco Systems,
прагнення збільшити обіг коштів через
глобальну мережу у галузі business-to-business
поступово розповсюджується й на дрібні
фірми, котрі бажають поширити свою
діяльність з меншими витратами часу і
матеріальних ресурсів.
Але пересічним
користувачам більш відомі компанії, що
торгують в Internet товарами і послугами
для кінцевих користувачів, тобто
представники напряму В2С. Хрестоматійним
прикладом тут може бути Amazon.com –
найвідоміша у світі електронна крамниця
з торгівлі книжками, компактами тощо.
Дуже
перспективними вважаються напрями B2A
і C2A. Держава є значним постачальником
послуг для громадян і підприємств. Вони
сплачують державі податки за комплекс
певних послуг у сфері безпеки і суспільного
порядку, освіти, охорони здоров’я тощо.
Все більша кількість місцевих і
центральних органів влади в різних
країнах надає послуги своїм громадянам
через Internet. Пілотним проектом для всього
світу у цій галузі може слугувати
державний портал Сінгапура eCitizen Centre,
на який перенесено практично усе
спілкування громадян з владою.
За
місцем системи ЕК на підпріємтсві вони
підрозділяються на наступні:
–
система ЕК, як елемент у кожному підрозділу
підпріємтсва;
– система ЕК, як окремий
підрозділ підпріємтсва;
– система
ЕК, як філіал або дочірня компанія;
–
система ЕК, як послуга сторонних
організацій (аутсорсинг).
За
ступенем новини діяльності або за
послугами, що надаються системою ЕК
підрозділяються:
– повністю новий,
не існувавшій раніше вид діяльності;
–
новий вид діяльности;
– реорганізований
попередній вид діяльності;
– попередній
вид діяльності з використанням нових,
додаткових можливостей систем ЕК.
За
відношенням підпріємтсва до системи
ЕК:
– система ЕК як основний засіб
ведення бізнесу;
– система ЕК як нове
явище, як доповнення до попередніх форм
ведення бізнесу;
– система ЕК як
результат реінжінірінга існуючих
способів і методів ведення
бізнесу.
Електронний бізнес можна
умовно розмежувати на дві великі сфери
– інформатизацію зовнішніх взаємовідносин
компанії й автоматизацію її бізнес-процесів,
починаючи з закупівлі необхідних
матеріалів, завершуючи дистрибуцією
готових виробів. До інформатизації
взаємовідносин можна віднести моделі
електронної комерційної взаємодії
бізнес-установ з кінцевими споживачами
усіх різновидів, в тому числі, з державою,
і між собою (табл. 1).
Таблиця
1.
В матеріалах Європейської Комісії в ESPRIT (www.cordis.lu/esprit/home.html) наводяться визначення і опис одинадцяти моделей електронної комерції. Серед них: – електронна крамниця; – електронний каталог-довідник; – електронний аукціон; – електронний торговельний центр; – віртуальне співтовариство; – віртуальний центр розробки; – інформаційний брокер; – провайдер бізнес-операцій; – інтегратор бізнес-операцій тощо. Розглянемо детальніше властивості тих моделей E-commerce, які насамперед використовують саме Internet-технології. Електронна крамниця — це завжди Internet-крамниця, тобто спеціалізований Web-сайт, що належить фірмі-виробнику або торговій фірмі і призначений для просування товарів на ринок, збільшення обсягу продажів, приваблення нових покупців. Звичайно на таких сайтах є можливість вибрати товари, оформити замовлення і зробити оплату через мережу. Є також додаткова можливість оформити документи в режимі “online” для проведення оплати звичайним образом і відслідкувати доставку. Електронний довідник-каталог — спеціалізований Web-сайт для проведення тендерів серед постачальників. Зазвичай реалізується у вигляді каталогу-довідника, з допомогою якого клієнт може зробити вибір постачальників товарів для проведення подальших переговорів з ними. Відбір робиться, виходячи з характеристик товарів, цін, умов постачання, номенклатури або будь-яких інших специфічних умов. Електронні довідники-каталоги застосовуються компаніями для полегшення участі в тендерах, для просування своєї торгової марки і зниження витрат по маркетингу. Електронний аукціон цілком відображає процедуру торгів по лотах на звичайному аукціоні. “Господар” такої Web-системи заробляє на відсотках від трансакцій, а також на продажах програмного забезпечення для участі в торгах. Вдалий приклад такого Internet-аукціону – www.ebay.com. Електронний торговельний центр (E-mall, електронний мол) уявляє собою Web-сайт, що містить безліч електронних крамниць і каталогів, об'єднаних загальним місцем розташування, інколи - під відомою маркою, які спільно використовують додаткові функції, наприклад, систему проведення захищених платіжних транcакцій. Інші моделі електронної комерції (за класифікацією Європейської Комісії в ESPRIT) пов'язані з інтенсифікацією обміну інформацією і процесами спільного виробництва. Переваги електронної комерції у порівнянні з традиційними видами ділової активності достатньо значні. Використання нових електронних форм комунікації дозволяє істотно знизити витрати на організацію і підтримку всієї інфраструктури бізнесу. Можливості E-комерції дозволяють також перепроектувати стратегію ведення бізнесу. Фундаментальне переосмислення і радикальна зміна бізнес-процесів може помітно покращити такі найважливіші характеристики, як витрати, якість, сервіс і швидкість обслуговування. Впровадження E-комерції, можливо, стане саме тим економічним важелем, який зможе змінити ідеологію, засоби і принципи традиційного бізнесу. Розвиток потенціалу електронної комерції призведе до створення нових ринкових моделей і відносин. Сплав сучасних обчислювальних і комунікаційних технологій вивертає світ, в якому ми живемо, “навиворіт”. Змінюється усе: форми людського спілкування, суспільні інституції зміни йдуть "вглиб" масиву сукупного людського досвіду, осягаючи простір "структур повсякденності". Що ж отримує бізнесмен, який підключився до Internet і вирішив стати активним учасником, гравцем на полі віртуального бізнесу? Неперевершене знаряддя для проведення маркетингу і здійснення продажів; найкращу на сьогодні систему комунікацій, яка дозволяє встановлювати і підтримувати постійний зв'язок з будь-яким абонентом у світі (за умови його підключення до мережі); можливість підвищення рівня обслуговування клієнтів; найпотужніший інструмент управління; корисне джерело інформації для наукових і практичних розробок. Internet забезпечує отримання і аналіз реакції споживачів на будь-які дії компанії, причому миттєво. У бізнесменів і їх менеджерів є можливість отримання від відвідувачів Web-сайту компанії докладної і різноманітної “зворотної” інформації. У мережі є можливість цільової розсилки електронних повідомлень різним клієнтам, які зареєструвалися на комерційному сайті. Але взагалі зловживати цим не треба - можна викликати хвилю електронних листів обурених непотрібною інформацією користувачів Internet. Можна вибрати електронні інформаційні видання, певні Web-вузли, які відвідуються потрібною аудиторією, і розташувати на них свою рекламу. Це надасть можливість здійснити цільове охоплення певної аудиторії. Можна відкрити свою власну електронну крамницю для безпосередніх продажів в мережі. Але слід пам'ятати, що за статистикою 70-80% крамниць, які відкриваються, є збитковими і незабаром після відкриття ганебно закриваються. Тому є низка причин, і однією з головних є непрофесійність розробників такої крамниці. Маркетингові дослідження в Internet по охопленню аудиторії, швидкості обробки результатів, повноті інформації, яка надається, не мають аналогів. Багато керівників західних компаній вважають, що підключатися до Internet доцільно хоча б заради цих досліджень. До послуг бізнесменів – найпотужніші комунікації Internet. В лічені хвилини електронні листи доходять до адресата у будь-якій точці світу.
Переваги і недоліки електронної комерції надано у табл. 3.
Таблиця
3.
Розвиток електронної комерції на Україні. Все ще невисокий рівень проникнення Інтернету і комп'ютерів в сім'ї позначаються на розвитку Uanet в цілому і онлайн-торгівлі – зокрема. Хоча продажі в Мережі тієї ж комп'ютерної техніки, електроніки і ПЗ щорічно ростуть на 40–50%, на цей сектор як і раніше доводиться менше 10% всього збуту такої продукції в країні. Згідно різним оцінкам в столиці сьогодні працює близько 200 онлайн-вітрин, що пропонують ИТ-товари (портативну техніку, комплектуючі, ПЗ і т. п.), а їх сумарне число в регіонах і того менше. Крупними продавцями можна рахувати лише 20–25 інтернет-магазинів, що мають свій офіс, склад і декілька десятків постійних співробітників. Інші – по суті, приватні особи, що нерідко працюють з дому, а деколи навіть одноосібно. Примітно, що всі торговці мають свою спеціалізацію, хай навіть достатньо широку (наприклад, споживацькі ІТ-товари), а майданчиків з великим різноплановим асортиментом (від ноутбуків до книг, від CD до одягу) на зразок всесвітньо відомого Amazon.com у нас поки немає. Як вважають експерти – з вже вказаної вище причини малого попиту. Найбільшою популярністю, за даними постачальників, в інтернет-магазинах користуються цифрові фотоапарати (особливо дзеркальні), стільникові телефони, ноутбуки і інша портативна електроніка. Варто також відзначити, що все частіше українці придбавають їх в онлайні не через привабливішу ціну, ніж в офлайнових магазинах, а зважаючи на зручність дистанційної покупки. Часто такі споживачі вже зупинили свій вибір на конкретному товарі і витрачати час на поїздку в звичний магазин не бажають. За оцінками експертів, продажі електроніки через інтернет-магазини на Україні за рік виросли в рази. Причому, наприклад, по об'ємах збуту ноутбуків і цифрової фототехніки деякі інтернет-магазини вже наблизилися до крупних супермаркетів побутової електроніки. Вивчаючі ІТ-ринок аналітичні агентства не володіють точною інформацією про об'єми реалізації комп'ютерної техніки, електроніки і ПО через Інтернет. Оцінки самих учасників сильно різняться – від 150 до 300 млн. дол., але всі вони сходяться на думці, що популярність покупок в онлайні росте як мінімум на 50% в рік. Стимулюють цей процес і продажі ПК в приватний сектор, і зростання кількості широкосмугових підключень, зокрема в невеликих містах, і рекламні кампанії самих інтернет-магазинів, принаймні, тих з них, які відносяться до цього бізнесу як до основного. Сьогодні однією з найактуальніших проблем інтернет-бізнесу на Україні є демпінг. Контролювати цінову політику в даній сфері – достатньо важка задача, але без активних дій онлайн-магазини не будуть навіть середнеприбутковим. Низькі доходи зараз не дозволяють утриматися на плаву багатьом гравцям, внаслідок чого страждають споживачі, яким стає нікуди звертатися по гарантії і сервісу. Скількох же коштує створення і підтримка інтернет-магазина? На розробку онлайн-вітрини (веб-сайта) сьогодні потрібно не менше 10 тис. дол., магазини ж, що працюють не перший рік, оцінюють свої витрати на це в рази більше, оскільки, як показує їх практика, постійно доводиться щось міняти і допрацьовувати. Звичайно, можна скористатися готовими рішеннями, у тому числі і безкоштовними, проте їх настройка і подальша підтримка – річ теж не дешева. Крім того, необхідно домовитися і автоматизувати обробку платіжних банківських карт і електронних грошей, а на ПЗ для роботи з складом, обробки прайс-листів, ведення бухгалтерії потрібно буде витратити мінімум парі тис. дол. Крім перерахованого, будь-який інтернет-магазин вимушений інвестувати в маркетинг і інтернет-рекламу для залучення клієнтів. Найефективніші методи – контекстні оголошення і розміщення в прайс-листах онлайна, таких як hotline.ua. Мінімальний поріг витрат на це – 2–3 тис. дол. щомісячно, але для повноцінної конкуренції потрібно близько 10 тис. Кажучи про організацію роботи, важливо розуміти, що ніякий нормально працюючий інтернет-магазин сьогодні не може обходитися без офісу, а у деяких гравців він навіть не один. Є також власні склади і служба логістики. Остання є, по суті, одним з ключових підрозділів, оскільки саме терміни і час доставки критичні для клієнтів – транспортні затори в місті лише збільшуються, витрати на бензин і зарплати кур'єрів також ростуть. До слова, кадрова проблема стоїть досить гостро, співробітників в крупних містах знайти дуже складно, а просто піший кур'єр в Києві вимагає $400–500 в місяць (з власним транспортом – набагато більше). Тому кожен магазин прагне оптимізувати розробку маршрутів руху, для чого, до слова, деколи доводиться виділяти додатковий персонал. Популярні українські інтернет-магазини электроники* 1 Rozetka.ua 2 Mobitrade.ua 3 Sokol.ua 4 Matrix.ua 5 Allo.ua 6 Foto.ua 7 Foxtrot.com.ua 8 Fotomag.com.ua 9 Kpiservice.com.ua 10 Rix.com.ua
та інші