2. Основні показники ліквідності підприємства – порядок їх розрахунку та методи оцінки

 Ліквідність активів – характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства.

 З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи.

До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства:

• грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення;

• дебіторська заборгованість;

• запаси.

До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства.

Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових зобов'язаннях поточними активами.

 Показники ліквідності балансу є обмежуючими чинниками для ефективності. Отже, ріст ефективності діяльності компанії часто відбувається при зниженні загального рівня ліквідності і навпаки. Необхідно контролювати, зіставляти і керувати значеннями цих показників, виходячи з поточних умов і політики розвитку бізнесу.

 Аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі даних балансу і може бути проведений шляхом співставлення безпосередньо балансових показників активів і пасивів, а також шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

У бухгалтерському балансі активи групуються за ступенем зростання їх ліквідності, а зобов’язання розміщені в міру скорочення термінів їх погашення.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, згрупованих за рівнем їхнього ліквідності із зобов’язаннями, згрупованими за строками їхнього погашення. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на групи:

• високоліквідні активи ( А₁) – сума за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточні фінансові інвестиції (рядок 220, 230, 240 активу балансу).

• швидколіквідні активи ( А₂) – активи, для перетворення яких у горошові кошти потрібний певний час. Сюди включається дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються протягом дванадцяти місяців після звітної дати ( рядок 150 – 210 активу балансу).

• повільноліквідні активи ( А₃) – це найменш ліквідні оборотні активи: запаси, інші оборотні активи, витрати майбутніх періодів (рядок 100 -140, 250,270 активу балансу).

• важколіквідні активи ( А₄) – це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду. В цю групу включаються усі статті розділу активу балансу.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

• термінові пасиви ( П₁) – це кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги та поточні зобов”язання за розрахунками ( рядок 530 – 610 пасиву балансу).

• короткострокові пасиви (П₂) – короткострокові кредити банків та інші поточні зобов”язання, що підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу ( рядок 500– 520 пасивубалансу).

• довгострокові пасиви ( П₃) – всі довгострокові зобов”язання підприємства – підсумок розділу 3 пасиву балансу.

• постійні пасиви (П₄) – власний капітал підприємства, забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів ( рядок 380, 430,630 пасиву балансу).

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1 П1

А2 П2

А3 П3

А4 П4

Необхідною умовою абсолютної ліквідності є виконнання перших трьох нерівностей. Четверта нерівність має так званий балансуючий характер; її виконнання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів. Зіставлення активу і пасиву А₁- П₁ та А₂ - П₂ дає змогу виявити так звану поточну ліквідність підприємства, яка свідчить про поточну його платоспроможність.

Порівняння А₃ з П₃ відображає перспективну платоспроможність підприємства. На її основі прогнозується його довгострокова орієнтовна платоспроможність [11].

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів):

 Коефіцієнт покриття або коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувані платоспроможність підприємства за період, який рівний середній тривалості одного обороту всіх його оборотних активів.

Значення цього показника в зарубіжній практиці вважають нормальним в межах від 1,0 -2,0. Згідно з розробленими в Україні методиками аналізу фінансового стану:

• значення коефіцієнта покриття в межах 1,0 -1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно повертає борги;

• критичне значення коефіцієнта покриття прийняте на рівні 1,0;

• при значенні коефіцієнта покриття меншому за 1,0 підприємство має неліквідний баланс.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт дає змогу оцінити можливість погашення підприємством поточних зобов”язань в разі критичного його стану. Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта, що рівне 1,0.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низько ліквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно проаналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.

Ріст величини власних оборотних коштів разом з тим може викликатися збільшенням обсягів неліквідних запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини власних оборотних коштів, крім погіршення ліквідності, може говорити про ріст потреби в коштах.

Аналіз ліквідності балансу підприємства наведено в табл. 1.1, дані якої свідчать про те, що в цілому по підприємству поточні активи перевищують його поточні пасиви як на початок (на 23 868 грн.), так і на кінець періоду (на 19 623 грн.). Що стосується зіставлень по окремих групах, то по параметрах А₂  П₂, а також А₃  П₃ баланс відповідає критеріям абсолютної ліквідності. По параметру А₁  П₁ має місце платіжна нестача, яка до кінця досліджуваного періоду зростає на 1283 грн.: з 4624 грн. на початок до 5907 грн. на кінець періоду.

У результаті уповільнення надходжень коштів від покупців за реалізовану продукцію збільшується величина поточних боргів, які потребують негайного погашення. Разом з тим відбувається зростання величини виробничих запасів, сформованих за рахунок залучених коштів, а також дебіторської заборгованості. Водночас збільшення розмірів груп А₂ і А₃, а також П₂ і П₃ не впливає на знаки в цих нерівностях і ситуація, коли очікувані надходження від дебіторів перевищують величину короткострокових пасивів, а величина запасів — тобто довгострокові зобов’язання, продовжує зберігатися.

Наявний платіжний надлишок по цих групах, як зазначалося вище, теоретично можна спрямувати на покриття нестачі коштів для погашення найбільш строкових зобов’язань. Однак на практиці без додаткового аналітичного обстеження поточних активів цього зробити не можна. Основна причина полягає в тому, що до складу дебіторської заборгованості та виробничих запасів входять також низьколіквідні їх елементи, такі як сумнівна дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси. Урівноважити ж активи групи 1 з пасивами аналогічної групи можна лише за рахунок дебіторської заборгованості підприємств зі стій­ким фінансовим станом, а також тих елементів виробничих запасів, які легко реалізуються.

Коефіцієнт поточної заборгованості – який визначається як відношення поточних зобов'язань до загальних зобов'язань підприємства. Характеризує частку поточних зобов'язань в загальній сумі зобов'язань.

Коефіцієнт довгострокових зобов’язань який визначається як відношення довгострокових зобов'язань до суми довгострокових зобов'язань і зобов'язань перед акціонерами. Характеризує частку довгострокових. зобов'язань в сумі довгострокових зобов'язань і зобов'язань перед акціонерами.

Індекс ліквідності, який визначається як відношення суми добутків дебіторської заборгованості і запасів на терміни їх перетворення в готівку до суми поточних активів. Характеризує середній період протягом якого підприємство реалізувати свої поточні активи.

Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків і довгострокових зобов’язань кредиторам – даний показник свідчить про можливість підприємством забезпечувати поточну діяльність а також виконувати свої зобов’язаннями перед кредиторами. Тенденційне зростання даного показника варто розцінювати позитивно. Визначається як відношення довгострокових зобов'язань до суми довгострокових зобов'язань і зобов'язань перед акціонерами. Характеризує частку довгострокових. зобов'язань в сумі довгострокових зобов'язань і зобов'язань перед акціонерами.

Коефіцієнт співвідношення вхідних грошових потоків і зобов’язань акціонерам – характеризує чи спроможне підприємство виконувати свої зобов’язання перед акціонерами, аналогічно до попереднього показника позитивним є його зростання. Визначається як відношення вхідних грошових потоків до заборгованості акціонерам. Характеризує здатність погасити зобов'язання перед акціонерами за рахунок можливих надходжень грошових коштів.

Коефіцієнт співвідношення пасивів і зобов’язань акціонерам - даний показник дозволяє оцінити ризик вкладання коштів у підприємство. Визначається як відношення підсумку пасиву балансу до зобов'язань перед акціонерами. Характеризує суму коштів, що припадає на одиницю зобов'язань перед акціонерами.

Ліквідність балансу тісно пов'язана з його платоспроможністю. Ознаками платоспроможності є наявність грошей в касі і на рахунках в банку, а також відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Однак сама по собі відсутність залишків грошових коштів не означає однозначно відсутність платоспроможності на певний момент часу, так як через декілька днів гроші можуть надійти на рахунок.