Практичні здібності дошкільників

Важливу роль у житті людини відіграють здібності до практичної діяльності. До цієї категорії зараховують організаторські і конструктивно-технічні здібності.

Зачатки організаторських здібностей дитини можна спостерігати уже наприкінці раннього віку. Особливо яскраво вони проявляються та інтенсивно розвиваються під час ігрової діяльності. Діти з такими здібностями частіше за інших виступають ініціаторами ігор, допомагають знайти кожному роль, спостережливі, практичні, комунікабельні . Вони не завжди виконують у грі головні ролі, але за будь-яких обставин керують діями своїх партнерів. Під час ігор діти з організаторськими здібностями частіше за інших помічають недоліки у виконанні ігрових правил ровесниками, проявляють самостійність, своєю активністю зацікавлюють інших дітей.

Дошкільний вік - сприятливий період для розвитку таких практичних здібностей як конструктивно-технічні. До них належать просторове бачення, просторова уява, уміння уявляти предмет загалом та частинами згідно з планом, схемою, описом. Дитяче конструювання являє собою процес створення конструкцій, побудов, у яких передбачається взаємне розташування частин та елементів, способи їх поєднання. Успішності конструктивно-технічної діяльності сприяє практична спрямованість розуму дитини, просторова уява, розвинена технічна спостережливість, раціональний підхід до розв'язання завдань.

З допомогою конструктивно-технічних здібностей у подальшому діти успішно засвоюють такі шкільні предмети, як креслення, геометрія, фізика, хімія, де необхідно уявляти сутність процесу, побудову механізмів та ін. Великі можливості для розвитку цих здібностей у дошкільному віці створює конструювання із різних матеріалів, конструкторів, використання технічних іграшок.

Спеціальні здібності дошкільників

Дошкільне дитинство створює сприятливі умови для формування спеціальних здібностей, передусім художніх. На цьому етапі життя дитину залучають до різних художніх видів діяльності (співів, танців, ліплення, малювання), У неї розвиваються естетична чутливість, естетичне сприймання тощо.

Дуже рано починають розвиватися у дітей музичні здібності. Вони виявляються насамперед у високій музикальності, яка включає в себе як відчуття ладу (здатність емоційно відгукуватися на музику), так і тонке диференційоване сприймання музики (слуховий компонент музичності). Музичні здібності дитини виявляються і в слуховому уявленні. Музично-репродуктивна здатність дитини у поєднанні з ладовим відчуттям є, на думку російського психолога Бориса Теплова (1896-1965), основою гармонійного відчуття. Високорозвинене музично-ритмічне відчуття виявляється у здатності активно переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно його відтворювати, що також є показником музичних здібностей. Музична обдарованість не вичерпується музикальністю. У неї можуть бути включені й інші якості, такі, як багатство уяви, особливості пам'яті, уваги, життєвий досвід та ін.

Музичні здібності багатогранні: активно розвиваються у дошкільному віці музично-рухові здібності, різноманітними є прояви обдарованості в цій галузі. До них належить і здібність сприймати музику, відчувати виразність, безпосередньо й емоційно відгукуватися на неї, оцінювати красиве в музиці і русі, ритмічну виразність, виявляти музичний смак у межах можливостей цього віку. Особливої уваги заслуговує здібність дітей виразно, невимушено, ритмічно рухатися під музику. Вона, за даними Н. Ветлугіної (вивчала її прояви у музичних іграх дошкільників), виявляється у: 1) захопленні рухом під музику, радісній готовності виконувати поставлені завдання, пов'язані з музикою; 2) безпосередньому, істинному передаванні ігрового образу, спробах втілитися в нього, пошуках точних рухів, що відповідають характеру музики і сюжету гри; 3) довільності рухів (умінні підкорити їх ритму музики, "вкладати" в часі і у просторі, колективі і виявляти при цьому швидку реакцію, ініціативу, кмітливість); 4) ритмічності рухів, що свідчить про правильні відчуття метроритмічної пульсації, акцентів сильних долей метра; 5) прояві творчої ініціативи, вигадки, що виявляються у придумуванні, "творенні" окремих елементів музичної гри.

Здібності до зображувальної діяльності виявляються також рано. Улюбленим заняттям дошкільників, як правило, є малювання. Навіть якщо ці здібності яскраво виражені, потрібно продовжувати розвивати їх у дітей. Малюван ня є такою діяльністю, без якої неможливий повноцінний розвиток особистості. Зображувальна діяльність допоможе глибше та повніше пізнати довкілля, його красу.

На думку психологів, зображувальні здібності утворюють складний комплекс, який включає у свою структуру низку необхідних і специфічних здібностей. Серед них насамперед виділяють "гостроту бачення", цілісне сприймання, яскраву уяву, зорову пам'ять, точні (узгоджені) рухи рук. У малюнку, ліпленні, аплікації дитина відображає навколишню дійсність своє ставлення до неї. Це пояснює те, що розвиток зображувальних здібностей передбачає активний розвиток не тільки ока та руки, а й емоційної чутливості дитини.

У найбільш здібних дітей уже в дошкільні роки швидко розвивається гострота і точність спостереження, уміння аналізувати предмет, що сприймається. Розвитку здібностей до зображувальної діяльності значно сприяють розглядання предметів, спостереження за явищами природи. Сприймання художніх картин, малюнків талановитих художників формує у дітей поняття "гарний малюнок", яким вони починають користуватися як мірилом, ідеалом у своїй подальшій зображувальній діяльності.

Серед спеціальних здібностей виділяють і літературні здібності, бони є складним видом здібностей, що визначають успіх у літературній діяльності, особливу роль відіграє поетичне сприймання дійсності, спостережливість, образне мислення, творча уява, образна пам'ять, точна і виразна мова. Активний розвиток літературних здібностей належить до пізнішого періоду (шкільний вік). Однак перші прояви їх спостерігаються вже у середньому і старшому дошкільному віці у словесній творчості дітей, елементи якої іноді проявляються в більш ранній період, як правило, в ігровій діяльності дітей.

Іншим видом дитячої словесної творчості є складені ними казки, продовження історій, розповідей. Перші дитячі розповіді, казки, вірші як за формою, так і за змістом здебільшого примітивні, наслідувальні, але вони мають величезне значення для розвитку психіки дитини загалом.

Розвиток словесної творчості передбачає вдосконалення всіх компонентів літературних здібностей. У перші роки життя - у ранньому і дошкільному дитинстві - особливе значення, на думку спеціалістів, має розвиток у дитини здібності адекватно сприймати вірші, уміння насолоджуватися художньою літературою. Це, у свою чергу, розвиває поетичний слух, наявність якого допомагає краще відчувати красу і багатство мовлення, що є важливою передумовою для розвитку художніх здібностей (Б. Теплов, О. Запорожець, П. Якобсон та ін.).

Зароджуються в дошкільному віці також театральні здібності. Діти, що виявляють її, володіють високою художньо-образною виразністю, живою уявою, емоційною чутливістю та пам'яттю. Театральні здібності дошкільників розвиваються у різних видах театрально-ігрової діяльності (ігри-драматизації, ляльковий театр та ін.). Цьому сприяють і спеціальні вправи, заняття з дітьми, спрямовані на розвиток інтонації, міміки, жестів, пози і ходи.

Будь-яка спеціальна здібність включає основні складові: певний рівень розвитку пізнавальних процесів, технічних умінь, а також емоційної чутливості і сприйнятливості, які у художніх здібностях виступають на перший план.

2. Умови розвитку здібностей у дошкільному віці

Головне завдання дошкільного закладу, педагогів, психолога та батьків - створити сприятливі умови для прояву й розвитку здібностей малят, для їхнього всебічного гармонійного розвитку, подбати про можливість подальшого вибору - осмисленого й виваженого.

Необхідно також допомогти батькам усвідомити свою підвищену відповідальність за формування неординарної особистості, пояснити їм особливості проявів здібностей їхньої дитини, можливі проблеми й ускладнення у її розвитку, підказати, на що варто звернути увагу, як змінити стиль спілкування з нею.

У вихованні обдарованих дітей батьки часто припускаються типових помилок:

- переобтяжують їх заняттями музикою, танцями, малюванням тощо за рахунок ігор та прогулянок;

- сприймають здібності сина чи доньки як засіб реалізації власних уподобань та нереалізованих прагнень і вимагають від дитини більшого, ніж вона здатна сприйняти, зробити;

- висувають не завжди достовірні гіпотези: скажімо, вважають, що соціально-комунікативні можливості розумово обдарованої дитини такі ж високі, як і інтелектуальні;

- відводять дитині привілейоване становище у родині, що негативно позначається і на ній самій, і на її братах і сестрах;

- залучають малюка до розв'язання родинних проблем, для яких діти ще не дозріли, чим завдають шкоди їх емоційному розвитку;

- купують забагато інтелектуальних ігор, ігноруючи спортивні знаряддя, необхідність фізкультурних занять;

- не завжди знаходять правильний підхід до дитини, ставлять до неї вимоги, як до дорослої, не вміють досягти взаєморозуміння, встановити щирі, товариські взаємини.

Психолог дошкільного закладу має організувати педагогічну просвіту батьків на семінарах, "круглих столах", тренінгах з метою вироблення правильного стилю спілкування, стратегії і тактики виховання дитини.

Вагомою є допомога практичного психолога педагогам у правильному розвиткові здібностей своїх вихованців. Він доводить, що не слід поділяти дітей на "математиків" і "митців", "розумних" і "дурних", оскільки ці характеристики дуже несталі, тимчасові, - все залежить від розвивальної роботи, яка проводиться з дитиною.

Серед основних напрямів діяльності психолога з метою створення умов для стимулювання здібностей у дошкільників виділяють:

- розроблення разом з вихователями індивідуальних програм розвитку дітей, які виявляють здібності;

- консультування вихователів щодо організації роботи з обдарованими дітьми, добору завдань, вправ та ігор;

- сприяння організації роботи гуртків за уподобаннями (музичні, художні, танцювальні, з розвитку логічного мислення, комп'ютерні, з вивчення іноземних мов тощо);

- забезпечення обладнанням у групових кімнатах куточків діяльності за уподобанням (центрів);

- упроваджування елементів теорії розв'язання винахідницьких завдань для активізації мислительної діяльності і творчих можливостей дошкільнят;

- залучення розумово обдарованих дітей до спеціальних занять для розвитку у них комунікабельності та зняття тривожності, страхів, запобігання неврозам;

- створення умов для проведення профілактичних і оздоровчих заходів;

- забезпечення гнучкого режиму дня для профілактики психологічного дискомфорту, здійснення індивідуального підходу до кожної дитини, врахування інтересів сім'ї;

Для ефективної реалізації здібностей дітей дорослі повинні створити сприятливі умови у сім'ї і дошкільному закладі, запевнити дитину у її здібностях та обдаруваннях. Скепсис або надмірне захоплення дитячими здібностями гальмують "її. Від працьовитості, самостійності, прагнення до саморозвитку, пізнавальної активності та інших психологічних якостей залежать потенційні можливості дитини у майбутньому.

3. Робота з обдарованими дошкільниками

Прояви обдарованості характеризуються індивідуалізованістю, що виявляється у своєрідному поєднанні різних сфер психіки у обдарованої людини.

Вона не залежить від матеріального та соціального статусу сім'ї. Якщо у родині умови сприятливі, робиться усе можливе для всебічного розвитку дитини, її обдарованість можуть рано виявити і розвивати. Якщо раніше вважали, що обдаровані діти фізично слабші, що вони не цікавляться спілкуванням або спортом, то дослідження доводять, що такі діти мають значні переваги над своїми ровесниками у різних галузях знань.

Обдарованість - якісно своєрідне поєднання здібностей, яке обумовлює діапазон Інтелектуальних можливостей людини, своєрідність її діяльності І розвивається протягом усього її життя.

Обдаровані діти проявляють свої здібності вже в дошкільному віці, про що свідчить швидке оволодіння малюком мовою і великий його обсяг словникового запасу. Такі діти характеризуються надзвичайною невгамовною пізнавальною активністю, дослідницьким інтересом, постійною вимогою до дорослих давати їм відповіді на численні запитання, здатністю простежувати причинно-наслідкові зв'язки, відмінною пам'яттю, самостійністю і творчістю, підвищеною концентрацією уваги. Цікаво, що вже у 3 роки вони можуть одночасно стежити за двома або декількома об'єктами, у 3-4 роки - вже читають, рахують, багато чим захоплюються, цікавляться географічними картами тощо. Така підвищена розумова активність дитини не повинна залишатися поза увагою дорослих.

Обдаровані діти - діти, які відрізняються високим рівнем розвитку загальних та спеціальних здібностей, мають визначні досягнення або внутрішні задатки для них у певному (кількох) виді діяльності.

Вони раніше починають ходити і говорити, вирізняються серед ровесників кращим фізичним розвитком, досить комунікативні, мають різноманітні інтереси, яскраві вподобання, високу пізнавальну активність, зосереджені на пізнанні. Процес навчання проходить інакше, ніж у звичайних дітей: швидше і легше сприймають нову інформацію, ставлять багато питань і більше запам'ятовують з того, що вивчили. Багато хто з них самостійно навчається читати, легко засвоює нові відомості, швидко помічає взаємозв'язки між окремими явищами і робить висновки.

H. Лейтес пропонує розрізняти три групи обдарованих дітей.

I. Діти з прискореним розумовим розвитком, ранніми проявами інтелектуальних здібностей, високою пізнавальною активністю. їх приваблюють інтелектуальні ігри та заняття, вони рано починають читати, рахувати, писати, прагнуть спілкуватися зі старшими дітьми або з дорослими, яким ставлять досить складні запитання. Мала рухова активність часто негативно позначається на їхньому загальному фізичному розвитку, у розумовому ж розвитку ці діти випереджають своїх однолітків.

2. Діти з ранньою розумовою спеціалізацією, у яких спостерігаються яскраві прояви здібностей до певної галузі знань або до певної діяльності. Це може бути нахил до музичної, образотворчої діяльності, любов до природи, техніки, підвищений інтерес до розв'язання логічних завдань, читання, конструювання тощо. У шкільному віці діти цієї групи демонструють високу обізнаність з окремих предметів або дисциплін. Загалом же вони випереджають однолітків лише в тій галузі знань або діяльності, до якої найбільше здібні.

3. Діти з окремими ознаками незвичайних здібностей, потенційними ознаками обдарованості, добре розвиненими пізнавальними психічними процесами - мисленням, пам'яттю, увагою, уявою, мовленням. Вони не випереджають інших у загальному психічному розвитку, але вирізняються певною неординарністю суджень, думок, запитань, оригінальністю виробів і малюнків, більшою самостійністю. Цікавляться багатьма явищами життя, тому часто успіхи у тій чи іншій галузі досить поверхові. Таким дітям усе дається легко, варто тільки зосередитися. Типовою для них є проблема формування працьовитості.

Вік від 3-х до 5-ти років не підходить для діагностики, чи є дитина вундеркіндом. Оскільки при такій діагностиці можливі й помилки, які можуть завдати шкоди у майбутньому. Проте в межах навіть цього віку в дитини може спостерігатися схильність до певної практичної діяльності, більші досягнення порівняно з іншими у якійсь конкретній роботі, помітні інтелектуальні переваги, прагнення до лідерства чи надзвичайно розвинена моторика. Виховання такої дитини вимагає спеціального індивідуального підходу тобто створення для цього належних умов, відповідних зусиль як батьків, так і вихователів.

Якщо у малюка проявляться інтелектуальні чи математичні, моторні або образотворчі здібності тощо, то вихователь має звернути на це увагу батьків, порадити їм, як створити умови для їх розвитку. Наприклад, підібрати індивідуально посилену програму навчання, відповідну літературу, порадити цілеспрямовано поглиблювати знання дитини, її інтереси. Проте значні успіхи та переваги в інтелектуальному розвитку ще не свідчать про готовність до школи. Приймаючи обдарованих дітей до школи, необхідно враховувати не лише їхні інтелектуальні досягнення, а й рівень соціального та емоційного розвитку. Не можна ігнорувати й фізичне здоров'я малюків, наявність адаптивних механізмів, забувати, що обдарованість - це таке неперед-бачуване явище, з яким треба бути особливо обережним.

У дошкільному віці обдарована дитина може вражати дорослих високою обізнаністю, кмітливістю, певними успіхами в засвоєнні знань, випереджаючи в цьому своїх ровесників. У процесі шкільного навчання вона може дуже швидко зрівнятися з рештою учнів. Інша дитина, навпаки, у дошкільні і ранні шкільні роки не відрізняється особливими успіхами, інколи навіть відстає від ровесників у навчальних досягненнях, а на якомусь з етапів розвитку починає швидко наздоганяти однокласників, а згодом і перевершує їх.

Отже, характерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, що виходить за межі вікових особливостей; багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, розвинене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість; їм властивий високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність.

4. Психологічна готовність дитини до школи

Психологічна готовність дитини до школи - здатність дитини виконувати навчальні завдання і шкільні обов'язки, зумовлена рівнем її загального розумового розвитку.

Важливим показником такої готовності є позитивне ставлення дошкільника до навчання, здатність коригувати свою поведінку, докладати вольові зусилля для розв'язання завдань, які ставлять дорослі, навички мовного спілкування, розвиток риторики, рухової координації. Особливо сладним цей період є для 6-річних дітей, оскільки вони переживають у своєму розвитку кризу, яка характеризується складними фізичними і психологічними змінами.