Визначення ступеня вертикальної стійкості атмосфери за даними прогнозу

Швидкість вітру, м/сек.	Ніч		Ранок		День		Вечір
	Ясно, перемінна хмарність	Суцільна хмарність	Ясно, перемінна хмарність	Суцільна хмарність	Ясно, перемінна хмарність	Суцільна хмарність	Ясно, перемінна хмарність	Суцільна хмарність
<2	Інв.	Із.	Із. (ін.)	Із.	К (Із.)	Із.	Із.	Із.
2-3,9	Інв.	Із.	Із. (ін.)	Із.	Із.	Із.	Із.(ін.)	Із.
>4	Із.	Із.	Із.	Із.	Із.	Із.	Із.	Із.

Примітка.

1. Позначення: інв. – інверсія, із. – ізотермія, к. – конвекція.

2. Під терміном „ранок” розуміють період часу протягом 2 год. після сходу сонця, під терміном „вечір” – протягом 2 год. після заходу сонця. Період від сходу до заходу сонця за вирахуванням 2 ранкових годин – „день”, період від заходу до сходу за вирахуванням 2 вечірніх годин – „ніч”.

3. Швидкість вітру і ступінь вертикальної стійкості атмосфери розраховується на момент аварії.

При аваріях на сховищах стиснутого газу:

Q₀= d ·W_X

d – щільність СДОР, т/м³;

W_X – об’єм ємності, м³ .

При аваріях на газопроводі:

Q₀ = п · d ·W / 100

де п – кількість СДОР в природному газі, %;

d – щільність СДОР, т/м³;

W – об'єм секції газопроводу між автоматичними відсікачами, м³.

Визначаючи Q_е для стиснутих газів, що не ввійшли у додаток 1, значення К₇= 1,

К₁= C_p · ΔT / ΔH_вип.

(C_p – кДж /кг °С)

де ΔТ – різниця температури рідкої СДОР до і після ємності, °С;

ΔН_вип. – питома теплота випаровування рідинної СДОР при температурі випаровування, кДж/кг).

Визначення еквівалентної кількості СДОР (Q_екв.) у вторинній хмарі

Визначення еквівалентної кількості СДОР (Q_екв.) у вторинній хмарі, тонн, проводиться за формулою:

Q_екв. = (1-К₁) · К₂ ·К₃ ·К₄ ·К₅ ·К₆ ·К₇· , [т]

де К₂ – коефіцієнт, що залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (додаток 1);

К₄ – коефіцієнт, що враховує швидкість вітру (за табл.2);

К₆ – коефіцієнт, що залежить від часу N. який пройшов після аварії.

Таблиця 2.

Значення коефіцієнту к4 залежно від швидкості вітру

Швидкість вітру, м/сек.	1	1,5	2	3	4	5	6	7	8	9	10	15
Значення К4	1	1,18	1,33	1,67	2,0	2,34	2,67	3,0	3,34	3,67	4,0	5,68

Примітки:

1. К₆ визначається після розрахунку тривалості випаровування СДОР (т)

При N < T; K ₆ = N ^0,8

При N ≥ T; K ₆ = N ^0,8

При T <1 год.; K ₆ приймається для 1 години.

2. Для речовин, що не ввійшли в додаток 1 значення K ₇ =1, K ₂ – визначається за формулою:

K ₂ = 8,1 · 10^-6 · Р · ,

де М – молекулярна вага речовин;

Р – тиск насиченого пару речовини при заданій температурі повітря, мм рт. стп.

Визначення глибини зони зараження при аварії на ХНО

Максимальне значення глибини зони зараження первинною (Г₁) чи вторинною (Г₂) хмарами СДОР за додатком 1. Повна глибина зараження (Г, км) визначається:

де Г' — найбільший, а Г"— найменший із розмірів Г₁ і Г₂.

Отримане значення порівнюється з максимально можливим значенням

глибини переносу повітряних мас Г_n , що визначається за формулою:

Г_п = t · V

де t — час від початку аварії, год.;

V — швидкість переносу фронту зараженого повітря при даній швидкості вітру і ступеня вертикальної стійкості повітря, км/год.

За кінцеву величину приймається найменше із двох порівнюваних значень.

При руйнуванні ХНО рекомендовано проводити визначення глибини зони зараження з розрахунку сумарного викиду запасів СДОР на об'єкті і за наступними метеорологічними умовами: інверсія, швидкість вітру 1 м/сек. Тоді Q_с визначається за формулою:

Q_с = 20 · К₄ ·К₅ · { К_2j ·К_3j ·К_6j · К_7j ·( Q_j / d_j) },

де коефіцієнти розраховуються, як для вторинної хмари зараженого повітря. За отриманою Q_е з додатку 2 знаходимо значення глибини зони ураження (Г), порівнюємо його з максимально можливим значенням глибини переносу повітря­них мас (Г_п), яке розраховується за вище наведеною формулою. За кінцеву величину приймають найменше з двох порівнювальних значень.

Визначення площі зони зараження СДОР

Площу зони зараження (S₃) для первинної (вториннної) хмари СДОР

визначають: S₃ =8,72 · 10^-3 ·Г ² φ,

де Г – глибина зони можливого зараження, км;

φ – кутові розміри зони можливого зараження залежно від швидкості вітру (табл.3).

Таблиця 3