6. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу

Економічні результати відображаються в обсязі, структурі, якості та техніко-технологічному рівні вироблених товарів і послуг. Узагальненою характеристикою економічних результатів є ВВП, національний дохід, їхня структура та динаміка. Окрім того, в якості показників економічних ре­зультатів можуть виступати фізичні обсяги виробництва окремих видів то­варів, визнаних на даному історичному етапі найважливішими, рівень жит­тя населення тощо (див. табл. 2.3).

Таблиця2.3

Окремі соціально-економічні показники розвитку економіки України

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Валовий внутрішній продукт (у фактич- них цінах), млн. грн.,	170070	204190	225810	267344	345113	441452	537667
у розрахунку на одну особу, грн.	3436	4195	4685	5591	7273	9372	11492
Доходи населення, млн грн.	128736	157996	185073	215672	274241	381404	479309
Індекс споживчих цін (до грудня попе- реднього року), %
	125,8	106,1	99,4	108,2	112,3	110,3	111,6
Обсяг реалізованої продукції промисло- вості (у фактичних цінах), млрд. грн.	182,7	210,8	229,6	289,1	400,8	486,6	551,7
Природний приріст, скорочення ( -) насе- лення, тис. чол.	-373,0	-369,5	364,2	-356,8	-334,0	-355,9	-297,7

Вищеназвані показники економічного потенціалу широко застосову­ються у практиці міжнародних співставлень. Найчастіше динаміку розвит­ку окремих країн аналізують за допомогою співставлення рівнів зростання їхнього валового внутрішнього продукту.

Однією із основних проблем економічної теорії є ефективність вико­ристання економічного потенціалу. Суть її полягає у визначенні шляхів і способів досягнення найбільшого задоволення суспільних потреб в умовах дефіциту та обмеженості ресурсів. Проблема ефективності суспільного виробництва має два аспекти — цільовий (задоволення потреб) і ресурс­ний (використання обмежених ресурсів).

Цільова ефективність являє собою якісну характеристику суспіль­ного виробництва з точки зору рівня розвитку і ступеня задоволення по­треб суспільства.

Ресурсна ефективність відображає раціональність організації суспі­льного виробництва, комбінації факторів виробництва, застосування наяв­них ресурсів.

Цільовий і ресурсний аспекти ефективності тісно взаємопов'язані. Ці­льова ефективність змінюється прямо пропорційно ресурсній, а також об­сягу і якості використовуваних ресурсів. При підвищенні цільової ефекти­вності на основі зростання ефективності використання кожної одиниці на­явних ресурсів говорять про інтенсивну форму функціонування економіч­ного потенціалу суспільства. Підвищення цільової ефективності за рахунок залучення в суспільне виробництво додаткових ресурсів називають екстен­сивною формою функціонування потенціалу.

Для кількісної оцінки ефективності використання економічного поте­нціалу суспільства застосовується система показників, що складається із двох підсистем: підсистем: показників цільової ефективності й підсистеми показників ресурсної ефективності.

Показники цільової ефективності:

• ВВП на душу населення;

• Рівень споживання окремих товарів на душу населення;

• Кількість студентів на 10 тис. населення;

• показники рівня та якості життя.

Показники ресурсної ефективності:

• Фондовіддача;

• Продуктивність праці;

• Матеріаломісткість;

• Фондоємність.

До першої підсистеми відносяться показники економічних результатів суспільного виробництва у співставленні з чисельністю населення: ВВП, ВНД на душу населення, а також показники обсягу накопичених матеріа­льних цінностей на душу населення. У підсистему показників ресурсної ефективності входять співвідношення між величиною отриманих результа­тів і масою ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача тощо).

Найважливішим національним ринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозв´язків між суб´єктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану є макроекономічні показники ефективності використання економічного потенціалу країни, які, відповідно до СНР (системи національних рахунків), охоплюють такі:

валовий внутрішній продукт валовий національний доход чистий внутрішній продукт національний дохід особистий дохід особистий дохід у розпорядженні

─ ─ ─ ─ ─ ─

ВВП (GDP); ВНД (GNI); ЧВП (PDP); ВНД P(NI); ВОД P(PI); ОДР (PDI).

Валовий внутрішній продукт – показник сукупного обсягу діяльності суб’єктів господарювання, який на відміну від валового випуску не включає виробниче (проміжне) споживання. ВВП – це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, яка вироблена резидентами країни за рік.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

На основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макропоказників. Перший з них – валовий національний дохід (ВНД), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

S

_п.д. = D_отр. – D_спл.

S_п.д. 0

.

(3.1)

Наступним макропоказником є чистий внутрішній продукт (PDP), який за економічним змістом являє різницю між ВВП та амортизацією:

(3.2)

де А – амортизація.

Можна аналізувати структуру ЧВП за доходами і витратами:

(3.3)

де PDP_i – чистий внутрішній продукт за доходами;

T – чисті податки (податки мінус субсидії);

W – заробітна плата з нарахуваннями на неї;

RT – рентні доходи;

INT – процент, який одержують власники грошового капіталу;

D_C – прибуток корпорацій (крупних підприємств);

D_P – змішаний дохід (некорпоративний прибуток).

(3.4)

де PDP_е – чистий внутрішній продукт за витратами;

С – споживчі витрати;

I_n – чисті інвестиції;

G – державні закупки;

NХ – чистий експорт.

Національний дохід (NI) – це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, котрий не відбиває поточний внесок економічних ресурсів, є чисті непрямі податки (Т). тому національний дохід визначається за доходами і має структуру:

(3.5)

Особистий дохід (PI) – це отриманий дохід. Частка заробленого працею доходу, а саме: внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємств, нерозподілений прибуток підприємств, — домогосподарства фактично не одержують. Але домашні господарства одержують трансфертні платежі (TR), які не є результатом праці. Отже, особистий дохід має структуру:

або

(3.6)

де W_n – заробітна плата без нарахувань на неї;

DV – дивіденти власникам акцій;

TR – соціальні трансферти.

Особистий дохід у розпорядженні (PDI) – це дохід після сплати особистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (С) та заощадження (S):

(3.7) (3.8)

де T_P – особисті податки.

По кожному з макроекономічних показників аналізується (наприклад по ВВП):

• абсолютний приріст:

	(3.9)
темпи росту відносно попереднього року: або темпи росту по відношенню до базового року: темпи приросту:	(3.10) (3.11)

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників в цілому та в розрізі їх складових дозволяє зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це, в свою чергу, зумовлює структурні зрушення в економіці.