6. Терміни та професіоналізми у професійному мовленні.

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які й складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську термінологію, називають термінознавством.

Умовно сучасні терміни класифікуємо за:

1) походженням:

– терміни, створені засобами власної мови: білки, вид, жири, клітина, зав’язь;

– запозичені (іншомовного походження): інфекція, модифікація, нейрон;

• «сконструйовані» з власних і запозичених складників: вегетативне розмноження, життєвий цикл;

2) значенням:

– терміни, що позначають абстрактні поняття;

– терміни, що позначають конкретні особи, предмети, речовини тощо;

3) структурою:

– прості (однослівні): клон, комахи, імунітет;

– складні (композити): макроеволюція, мікробіологія, квітконіжка;

– складені (словосполучення): генетичний код, життєвий цикл, нервова система, нуклеїнові кислоти, обмін речовин;

4) галуззю використання:

– загальнонаукові – найменування предметів, якостей, ознак, дій, які набули значного поширення і однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових паперах, законодавстві тощо (ідея, гіпотеза, формула);

– вузькоспеціальні (спеціальні) – позначають поняття, які відображають специфіку певної галузі науки.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

1) системність терміна – зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);

2) понятійність – закріплення кожного терміна за спеціальним поняттям (відображення явища об’єктивної дійсності в його найістотніших ознаках; думка, яка виражає суть явища); термін не творить поняття, а лише виражає його у знаковій формі: поняття існує завжди, натомість воно не завжди може бути закріплено термінологічно; термін – це символ поняття; поняття може змінюватись, а термін залишається;

3) адекватність відображення змісту поняття і наявність дефініції (коротке логічне визначення, яке встановлює істотні відмінні ознаки предмета чи значення поняття, тобто його зміст) в більшості термінів;

• моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

• стилістична нейтральність; відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.

Аналіз термінів за походженням дав змогу мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у різногалузевих системах – слова, запозичені з інших мов. Багато термінів – слова інтернаціональної лексики з грецькими і латинськими коренями. З грецької мови прийшла значна частина медичних, природничих, суспільно-політичних термінів, хімічні назви, терміни астрономії та географії, математики і фізики, мовознавства і літературознавства: біологія, бактерія, йод, озон, політика, галактика, клімат, теорема, метафора, драма. Запозичення з латинської мови також пов’язані з медициною, біологією, філософією, соціально-економічними науками, технікою, мовознавством, напр.: вакуум, гербарій, еволюція, інфекція, мотор, кримінал, інфінітив, трансляція, оренда. Запозичення із західноєвропейських мов можна узагальнити так:

а) з німецької – слова на позначення військових понять, торгівлі, виробництва, техніки: штаб, солдат, офіцер; шахта, бухгалтер, агент, маклер, верстат;

б) з французької – терміни суспільно-політичного життя: парламент, депутат, бюро; мистецтва: сюжет, п’єса, режисер, ансамбль; військової галузі: армія, екіпаж, десант, парашут; техніки: шасі, зонд, реле;

в) з англійської – слова на позначення понять з мореплавства: шхуна, мічман; спорту: фініш, футбол, бейсбол, нокаут; техніки: трамвай, комбайн, тролейбус; економіки: менеджер, спонсор, бюджет, бартер; інформаційних технологій: драйвер, модем, файл, сканер, інтерфейс;

г) з голландської – морські терміни: боцман, трап, каюта, матрос, шкіпер;

д) з італійської – слова-терміни музичного мистецтва: віолончель, тенор, піаніно, адажіо, опера, сопрано, соло.

Чужоземні слова українська мова засвоює по-різному: одні пристосовує відповідно до своїх правил, інші – залишає незмінними. Узагалі всі історія українського термінотворення пов’язана з вирішенням проблеми відбору національної чи чужомовної назви для того, щоб позначити конкретне наукове поняття. Вимоги творити терміни в дусі народної мови, зрозумілі, доступні, звучали ще наприкінці ХІХ ст. Один із авторів журналу «Основа» (1861) М. Левченко пропонував словничок кількох десятків інтернаціональних слів та їх україномовний переклад, напр.: арифметика – щотниця, астрономія – зірниця, автомат – самодрук, амплітуда – розмах.

Однак існувала й інша думка, що пора на власні мовні ресурси не може відбуватися ізольовано від міжнародної практики термінотворення, чий вплив є закономірним і неодмінним для кожної природно сформованої мови.

У 1918 році українська мова стояла перед сумним фактором впливу російської мови. В умілих руках русифікаторів вона ставала часто макаронічною у науковій термінології та фразеології. Як відповідь на русифікацію виникає пуризм – російська слова замінюють на питомо українські, напр.: контрабанда – перемитництво, в діаметрі – поперечно, конус – стіжок, атом – неділка, масштаб – мірило, піраміда – гостриця, фільтр – цідило, басейн – водозбір. Тільки завдяки вагомим здобуткам наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. 20-30-ті рр. ХХ ст. стали «золотим десятиріччям» українського словникарства.

Романтичні спроби утвердження власне української наукової лексики у словниках 20-30-х років підлягають суворому більшовицькому осуду, їх називають «самостійницькими проявами» і націоналістичними перекрученнями.

Десятиліття українська науково-технічна інтелігенція перебувала в поняттєвому полі близькоспорідненої російської мови. Ця мова настільки увійшла в свідомість українців, що розмежувати українські та російські форми може часом лише фахівець.

Сьогодні скрупульозно зібрані з багатьох словників та інших джерел українські відповідники до запозичених слів-термінів з різних галузей є яскравим мовознавчим матеріалом, що засвідчує багатство українського мовного генофонду, напр.: реклама – вихвала, таблетка – пігулка, комп’ютер – зачислячка, бокс – стусан, волейбол – відбиванка, хокей – гаківка, баскетбол – кошиківка, трамплін – польотопристрій, басейн – спортивна водойма.

Утворення наукових термінів здійснюється за рахунок використання префіксів чи суфіксів, які додаються до кореневої частини слова. Знання змісту тих або інших префіксів та суфіксів допоможе зрозуміти значення всього слова. Найчастіше в біологічній науці широко використовуються грецькі та латинські префікси і суфікси.

Префікси, які використовуються у біологічнічій термінології:

А – (перед голосними Ан-) – виражає заперечення або відсутність певної якості: анабіоз, анаероби.

Авто – відповідає за значенням словам “свій”, “власний”, “само”: автогамія, автоматизм, авторегуляція, автохорія.

Ало – відповідає словам “інший”, “сторонній” і виражає відмінність або існування різних типів: алогамія, алометрія, алохорія.

Амфі – «подвійність»: амфібластула, амфігаструла, амфігенез, амфімутація, амфіспора.

Анти – означає протилежність або ворожість чомусь і відповідає слову “проти”: антибіотики, антигени, антикодон.

Апо – означає видалення, заперечення, втрату, відсутність чогось: апогамія, апокарпія, апоміксис, апоспорія.

Бі – «подвійність»: бідистилят, білатеральність, біполярність, біспора.

Гіпер – вказує на перевищення норми: гіперглікемія, гіпертонія, гіпертрофія, гіперфункція.

Гіпо – вказує на знаходження чогось нижче, а також на пониження норми: гіпокотіль, гіпотонія, гіпоморфоз.

Еври – вказує на обширність, різноманітність: еврибіонти, евритерми, еврифагія.

Екзо – означає зовнішній зв’язок з навколишнім середовищем: екзогенні, екзодерма, екзокарпій.

Екто – означає “зовнішній”: ектогенез, ектодерма, ектоплазма.

Ендо – означає всередині чогось чи когось: ендопласт, ендотелій.

Енто – означає “внутрішній”: ентобласт, ентодерма, ентодонт.

Епі – означає знаходження зверху, перед або біля чогось: епібласт, епігенез, епідерміс, епінастія, епіфіти.

Ім‑/ін- – «вказівка на проникнення в щось»: імплантація, інбридинг, інвагінація, інкапсуляція, інспермація.

Макро – вказує на більшу величину чогось: макроеволюція, макроелементи, макромери, макрофаги.

Мега – вказує на великі розміри: мегаспора, мегатерій.

Мезо – вказує на положення всередині: мезоглея, мезодерма, мезокарпій.

Мікро – вказує на меншу частину чогось: мікроеволюція, мікроелементи, мікропіле, мікроскопія.

Нео – відповідає за значенням слову “новий”: неодарвінізм, неоонтологія.

Оо – вказує на відношення до яйця, яйцеклітини: оогамія, овуляція, ооцит.

Пара – означає знаходження поруч, а також відхилення або порушення чого-небудь: парабіоз, паразит, параплазма.

Полі – вказує на велику кількість або різноманітний склад чогось: полігамія, поліембріологія, полівітаміни.

Пре – «передування»: преадаптація, прекапіляр, преклімакс, прередукція, преформація.

Ре – означає відновлення або повторення дії, протилежну дію чи протидію: реакліматизація, регенерація, регрес, рекомбінація.

Ультра – «вищий ступінь вияву ознаки»: ультравірус, ультрамікроб, ультрамікроелемент, ультрапланктон, ультраструктура.

Значення деяких частин іншомовних слів.

Агро – частина складних слів, що відповідають за значенням словам “поле”: агроном, агробіоценоз, агротехніка.

Аеро – відповідає за змістом слову “повітря”: аеробіоз, аероби, аерофіти.

Андро – «зв’язок із чоловічою статтю»: андрогамета, андроген, андрогермафродит, андросома, андроспора.

Анемо – складова частина слів, що відповідає за значенням слову “вітер”: анемофілія, анемохорія.

Антропо – частина слів, що означає відношення до людини: антропологія, антропогенез, антропічні, антропоморфізм,

Архео – відповідає за значенням слову “давній” або вказує на відношення до древності: архегоній, археологія.

… гамія – частина складних слів, що означає відношення між статями, статевий процес, запліднення: автогамія, оогамія.

… генез – частина складних слів, що означає походження, процес утворення: антропогенез, онтогенез, філогенез.

Гемо / гемато – частина складних слів, що означає їх відношення до крові: гемолімфа, гемоглобін; гематогенез.

Гетеро – означає різнорідність, чужорідність: гетерозигота, гетеротрофи.

Гідро – частина складних слів, що вказує на відношення до води: гідробіонти, гідросфера.

Гісто – «зв’язок із тканинами живого організму»: гістогенез, гістофізіологія, гістохімія;

Гомео – відповідає за значенням словам “подібний”, “той же”: гомеостаз, гомеопатія.

Гомо – частина складних слів, що означає рівність, однорідність, єдність: гомозигота, гомогамія.

Дендро – «зв’язок із деревами»: дендробіонт, дендроутворення, дендрофаза.

Ентомо – «зв’язок із комахами»: ентомопаразитологія, ентомоспоріоз, ентомофауна.

Зиго – «парність»: зигомікоз, зигосома, зигоспора.

Зоо – частина складних слів, що означає відношення до тварин чи тваринного світу: зоологія, зоопарк, зооспора.

Ізо – означає рівність, подібність: ізогамети, ізомерія.

Каріо – частина складних слів, що вказує на їх відношення до клітинного ядра: каріоплазма, каріотип.

…лізо… – частина складних слів, що означає розпад, розчинення: лізіс, гідроліз.

… логія – частина складних слів, що означає вчення, наука, знання: біологія, гістологія.

Міко – частина складних слів, що вказує на відношення до грибів: мікобіонт, мікологія.

Мікро – «мала величина»: мікрогамета, мікроелемент, мікроорганізм, мікропланктон, мікроспора.

Мета – частина складних слів, що означає проміжний стан, перехід до чогось іншого, зміну стану, перетворення: метаморфоз.

Нуклео – «зв’язок із ядром»: нуклеоплазма, нуклеопротеїди, нуклесома.

Палео – вказує на зв’язок з давністю: палеонтологія.

Псевдо – «несправжність»: псевдовакуоля, псевдопаразит, псевдоспора, псевдотканина, псевдощитівкові.

Ризо – «зв’язок із корінням»: ризобактерія, ризодерма, ризосфера.

Трихо – «зв’язок із волоссям»: трихобактерія, триходерма, трихоспора.

Трофо – «зв’язок із їжею, харчуванням»: трофодинаміка, трофоморфоз, трофоплазма, трофотаксис, трофохроматин.

Фаго – частина складних слів, що означає поїдання, поглинання: фагоцит, фагоцитоз.

…філ, філія – частина складних слів, що означає любов, нахил: гідрофілія, кріофіти, хлорофіл.

Філо – частина складних слів, що означає відношення до листків, схожість на листки: філодій, філокладій, філотаксис.

Фіто – «зв’язок із рослинами»: фітогормони, фітопаразит, фітопланктон, фітосередовище, фітосфера.

Фото – вказує на відношення до світла, дії світла: фотони, фотоперіодизм, фототропізм.

…хор, хорія – частина складних слів, що означає місце поширення: антропохорія, зоохорія.

Хромо, … хромо… – вказує на відношення до кольору, забарвлення, а також відношення до хімічного елементу хрому та його сполук: хроматин, хроматофор, хромопласти.

Цито – вказує на відношення до клітини: цитологія, цитоплазма.

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.

Професійна лексика

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жарґонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

• слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок – кухар; камбуз – кухня; кубрик – кімната відпочинку екіпажу; бак – носова частина корабля; чалитися – приставати до берега; ходити в море – плавати тощо;

• професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу; підбити, прикинути баланс.

• назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке та ін.

• професіоналізми користувачів ПК: мама – материнська плата; клава – клавіатура; скинути інформацію – переписати; вінт – вінчестер (жорсткий диск накопичення інформації).

• професіоналізми музикантів: фанера – фонограма; ремікс – стара мелодія з новою обробкою; розкрутити (пісню, ім’я) – розрекламувати.

Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

Професіоналізми використовують також літератори з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах. В офіційно-діловому стилі професіоналізми використовують із певними застереженнями.

Отже, професійна лексика тісно пов’язана зі спеціальною термінологією окремих галузей науки, техніки, мистецтва і має певну кількість спільних з нею елементів. Проте між ними є істотні відмінності.

1. У професійній лексиці при детальній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видових понять немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій, а кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольована від інших. Тоді як у термінології слова, що означають близькі поняття, становлять утворення від однакових коренів.

2. Професіоналізми виникають стихійно на власній мовній основі, а галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з використанням іншомовних слів та словотворчих засобів, що зумовлює експресивно-емоційне забарвлення професіоналізмів і нейтральність терміна.

3. На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення, не становлять цілісної системи і не функціонують на міжгалузевому рівні.

4. Термін – це цілком офіційна, узаконена назва певного поняття, а професіоналізм – напівофіційне слово, сферою використання якого є усне мовлення.