Тема: Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному мовленні

1. Типи прізвищ та особливості їх словозміни. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові.

2. Правопис та відмінювання числівників. Написання відчислівникових слів.

3. Відмінювання географічних назв. [самостійно].

4. Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні. Іменники на позначення статусу, професій, посад, звань. Кличний відмінок. Основні формули звертань.

5. Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.

6. Дієслівні форми у професійному мовленні.

7. Особливості використання службових слів у професійному мовленні.

Морфологічні норми – регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами.

Морфологічні форми ОДС та наукового стилів є суворо нормативними, а відступи від норм вважаються порушенням стильової однорідності

1. Типи прізвищ та особливості їх словозміни. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові.

Прізвища.

Прізвища іменникового типу відмінюються за зразком іменників І (закінчення -а/-я) або ІІ відміни (на приголосний або -о) і групи. Приклади.

Жіночі прізвища іменникового типу з кінцевим приголосним та на –о не змінюються.

1. Прізвища, що закінчуються на -р, належать до твердої, м’якої та мішаної груп. За типом твердої групи відмінюються всі прізвища, крім тих, що мають у своєму складі -ар/-яр: Вихор, Кушнір, Снігур, Сокур, Тур і под.

До м’якої групи належить частина прізвищ із суфіксом –ар: боднар, Кобзар, Крамар, Пушкар, Свічкар тощо.

До мішаної групи – прізвища із суфіксом -яр: Дігтяр, Золяр, Козяр і под., але прізвища Гайдар, Гончар відмінюються за типом твердої, а не мішаної чи м’якої групи (хоча гончар – гончаря, гончареві, гончарем, гончарю).

2. За типом ІІ відміни змінюються чоловічі прізвища на зразок Піч, Рись, Розкіш – Пічем, Рисем, Розкошем, хоч утворені вони від іменників жіночого роду ІІІ відміни.

3. На відміну від однозвучних загальних назв, що мають у Р.в. одн. закінчення -у/-ю, прізвища в цьому відмінку закінчуються на -а/-я: Борщ – Борща, Гай – Гая, Грім – Грома, Сніг – Сніга, Холод – Холода.

4. До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать прізвища із суфіксом -ин, що означали національну приналежність: Волошин, Грузин, Литвин, Русин, Сербин, Турчин. Орудний відмінок одн. в чоловічих прізвищах цього типу має закінчення -ом (а не -им): Волошином, Грузином, Литвином та ін.

Прізвища прикметникового походження мають закінчення прикметників чоловічого чи жіночого роду відповідної групи – твердої або м’якої. Приклади.

Прізвища, що походять від коротких форм якісних та відносних прикметників (Глух, Куц, Молод) та дієприкметників (Бажан, Кохан, Продан, Рубан), утратили граматичні ознаки першооснови й відмінюються як іменники.

Прізвища, що мають форму присвійних прикметників із суфіксами -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин(-їн): Кирчів, Зеров, Домчин, Ільїн та прізвища на -ишин (-їшин): Гнатишин, Андріїшин відмінюються так: Приклади.

У прізвищах на -ів звук і чергується у відкритому складі з о тільки після твердих приголосних (Степанів – Степанову, бо Степан; Якимів – Якимовим, бо Яким), і з е тільки після м’яких та шиплячих приголосних (Іванців – Іванцева, бо Іванець; Лукашів – Лукашевим, бо Лукаш).

Нормативним є також відмінювання прізвищ на -ів/-їв за таким зразком: Михайлів – Михайліву, Стеців – Стеціва (без чергування), що зумовлено традицією різних територій, а не фонетичними правилами.

Існують паралельні форми прізвищ прикметникового типу і відповідно відмінюються:

Задорожний – Задорожній, Зарудний – Зарудній, Гродний – Городній.

Відмінюються обидві частини подвійних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Нечуй- і под.

Не відмінюються: Бонч-, Дольд-, Кос-, Кара- і под.

Імена.

Імена, що змінюються за зразком іменників І відміни (-а/-я): Ганна, Марина, Тетяна; Микола, Олекса, Ілля, Лука.

Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у Д. і М. .в перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: Ольга – Ользі, Палажка – Палажці – Явдоха – Явдосі.

Чоловічі імена, що змінюються за зразком іменників ІІ відміни (на приголосний, -о):

1. Імена, що в Н.в. закінчуються на -р, у Р.в. мають закінчення -а: Віктора, Олександра, Володимира, але Ігоря, Лазаря.

2. В іменах типу Антін, Прокіп, Нестір, Сидір, Федір, Тиміш у непрямих відмінках відбувається чергування і – о: Антона, Прокопа, Нестора, Сидора, Федора, Тимоша.

Жіночі імена, що змінюються за зразком іменників ІІІ відміни (на приголосний): Любов, Нінель.

Кличний відмінок: І відміна: ­-о, -е/-є, ю; ІІ відміна: -у/-ю, -е.

Імена по батькові.

Творення імен по батькові.

Від імен Лука, Ілля, Лев – Лукич, Ілліч, Львович.

Деякі імена по батькові мають рівнозначні паралельні форми: Савич і Савович, Хомич і Хомович, Кузьмич і Кузьмович, Лукич і Лукович.

Імена по батькові від імен Микола та Григорій мають форми Миколайович, Миколаївна, Григорович, Григорівна; іноді вживаються форми з розмовним відтінком: Миколович, Миколівна, Григорійович, Григорівна.

При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Антін – Антонович, Антонівна; Нестір – Несторович, Несторівна; Федір – Федорович, Федорівна.

Зразки відмінювання.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму Кл.в. має як перше слово, так і друге: добродію бригадире, пане лейтенанте.

У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Миколо, панно Катерино.

У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: колего Іванчук, студенте Максименко.

У звертаннях, що складаються з двох власних назв – імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка.