7. Особливості використання службових слів у професійному мовленні.

Прийменники – це службові слова, які виражають певне значення тільки у зв’язку з відмінковими формами повнозначних слів, тому і стилістичні функції прийменників залежать від повнозначних слів (у, в, з, за, при, по...).

Багато прийменниково-відмінкових конструкцій набули книжного забарвлення і закріпились як типові мовні звороти ОДС: на час відсутності, відповідач у справі, на певний термін, із збереженням заробітної плати.

Прийменники використовують також і в дієслівних конструкціях, де вони беруть участь у реалізації об’єктних відношень. В ОДС дієслівні словосполучення із сталим прийменником функціонують активно: залучити до роботи, ухилятися від відповідальності.

Не вживають в текстах наукового та ОДС прийменники насупроти, проз, проміж, побіч, сфера функціонування яких – розмовний і художній стилі.

Типовими є помилки, пов’язані із вживанням прийменники по і зумовлені впливом російських конструкцій. У багатьох випадках використання цього прийменника неправильне, замість нього потрібно вживати інші прийменники або взагалі безприйменникову конструкцію:

Отже, заміняти:

1) прийменником з: лекції з біохімії, а не по;

2) прийменником за: за вказівкою декана, а не по;

3) прийменником на: називати на ім’я, а не по;

4) прийменником у: у службових справах, а не по;

5) прийменником через: через хворобу, а не по;

6) прийменником щодо: рекомендації щодо поліпшення, а не по;

7) прийменником після: після закінчення університету, а не по;

8) без прийменника: щовівторка (а не по вівторках), містом (а не по місту).

Часто вживається за російським зразком прийменник при. В українській мові він має відповідники з прийменниками:

за життя ученого; під час зустрічі; зі мною (а не при мені); у мене квиток (а не при мені квиток).

8. Синтаксичні особливості професійних текстів.

Завдяки дотриманню синтаксичних норм досягається стрункості викладу, чіткості і логічності тексту. Основні синтаксичні норми – це прямий порядок слів, правильна побудова однорідних членів речення, точність у поєднанні словосполучень зв’язком керування, правильна координація присудка з підметом, нормативне вживання дієприслівникових зворотів, непрямої мови.

Порядок слів – це властиве мові взаємне розміщення членів речення при певній смислові структурі висловлювання.

Однією з особливостей побудови речення в ОДС та науковому стилі мови є прямий порядок слів. Він вживається у таких позиціях головних і другорядних членів речення:

• підмет стоїть перед присудком: договір діє;

• узгоджене означення – перед означуваним словом: державний іспит;

• неузгоджене означення – відразу після означуваного слова: чинники успіху, бажання працювати;

• додаток – після слова, яке ним керує: одержати листа;

• обставини вживаються довільно.

Чи змінюється зміст речення зі зміною порядку слів? До прикладу вільно поміняємо місцями члени речення: Я розповім вам усе. Усе я вам розповім. Вам я все розповім.

Інверсований (непрямий) порядок слів використовують для того, щоб виділити щось, наголосити на чомусь: Не підлягають знесенню будинки, які становлять історичний інтерес.

Складні випадки керування.

Керування – синтаксичний зв’язок слів, у якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово.

Типові порушення в побудові словосполучень, пов’язаних зв’язком керування, є результатом низького мовно-культурного рівня, недостатнього знання української мови. Складними випадками керування, що можуть призвести до помилок, є:

1) близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків:

оволодіти (чим?) англійською мовою – опанувати (що?) англійську мову; сповнений (чого?) – наповнений (чим?);

2) слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування:

повстати (на що? проти чого?) на боротьбу – постати (перед чим?) перед очима;

3) нерозрізнення керування в українській та російській мовах: однакове зазначення дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм:

дякувати (кому?) – благодарить (кого?)

повідомити (кого?) – сообщить (кому?)

набути (чого?) досвіду – приобрести (что?) опыт;

4) неправильне використання прийменників. Вони можуть бути зайві:

майте про це на увазі – треба майте це на увазі

немає сумнівів про те, що... – треба немає сумнівів, що

або, навпаки, правильними будуть конструкції з прийменниками:

хворий грипом – треба хворий на грип.

5) причиною порушення синтаксичних норм може бути ситуація, коли біля дієслів, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток: Він любить (що?) і захоплюється (чим?) футболом.

Дотримання синтаксичних норм керування сприяє чіткості формулювання, точності викладу, а отже, зрозумілості, дохідливості ділового чи наукового стилю.