6. Дієслівні форми у професійному мовленні.

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, добирається, домінувати, дрейфуючи, знаменувати, подається, регламентувати, символізувати, формулюючи й т. ін.).

2. Уникати умовного способу: Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо ..., а не „Підприємства змогли б виконати замовлення, якби...”

3. Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте в наказовому способі. Обійтися без неї можна й за допомогою додаткових слів: проголосуємо, є пропозиція почати (пропоную почати), прошу привітати нашу гостю.

Дієслово давайте вживається лише у своєму прямому значенні, коли ця форма заохоти поєднується з іменником, що означає певні предмети: Давайте Ваші посвідчення; Розрахунки і креслення давайте мені.

Хоча й у цих випадках інтонаційно та за допомогою невербальних засобів (жесту) можна спонукати до дії: Ваші посвідчення, будь ласка; Прошу розрахунки і креслення.

4. Існує дві рівнозначні форми написання дієслів із числівниками:

• Шість бригад не виконало (не виконали) план. Але за непрямого порядку слів лише – Не виконало план шість бригад;

• Двоє студентів пішло до їдальні (сумісна дія – пішли разом); Двоє студентів пішли до їдальні (роз’єднана дія – кожен пішов окремо).

5. Слід уникати лінгвістично необґрунтованого вживання частки -ся, -сь: Роботу аналізують за такими вимогами, а не „Робота аналізується за такими вимогами”.

Дієслово „вибачаюсь(-ся)” має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе – я, порівняйте: збираюся (я збираю себе), умиваюся (я вмиваю себе). Отже: Вибачте мені (пробачте, даруйте, перепрошую), а не „вибачаюсь (-ся)”.

Дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні.

Дієприкметник – це особлива форма дієслова, що виражає динамічну ознаку предмета за дією, яку він сам виконує (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники).

Активні дієприкметники бувають теперішнього та минулого часу, утворюються відповідно від основ теперішнього часу дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-/-юч- або -ач-/-яч- (контролюючий, терплячий) та від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- (зів’ялий).

У сучасній українській літературній мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене.

Пасивні дієприкметники утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів, як правило, доконаного, рідше недоконаного виду за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: прочитаний, запрошений, доглянутий.

Пасивні дієприкметники використовують для лаконічного вираження думки (часто вони замінюють ціле підрядне речення). Вони відзначаються вищою частотою вживання в науковому та діловому стилях порівняно з активними. Пасивні дієприкметники уточнюють, конкретизують зміст означуваного ним слова: Домашнє завдання, задане на сьогодні, студенти виконали добре.

Щоб уникнути помилок при вживанні дієприкметників, варто пам’ятати про різні засоби української мови, якими можна замінити відповідні граматичні форми та конструкції, а саме: підрядні речення, прикметники, займенники, іменники, прикметниково-іменникові словосполучення: інформуючий – той, що інформує; слідуючий – наступний, подальший, такий; діючий (закон) – чинний; знеболюючий (засіб) – знеболювальний; завідуючий (кафедрою) – завідувач; оточуюче (середовище) – довкілля, навколишнє; зростаюча (інфляція) – щораз більша інфляція; лікуючі (властивості) – лікувальні.

Сфера використання активних дієприкметників – в основному термінологічна лексика: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі речовини, резонуюча камера, діючий вулкан, несуча поверхня крила, працюючий двигун, планеруючий літак, лімітуючий режим.

Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, яка виражає супровідну до основної дію (завершену або незавершену).

Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов’язково мають виконуватися одним суб’єктом: Замовляючи проспекти у видавництві „Майдан”, ви заплатите за них на 30% менше, а не „Замовляючи проспекти у видавництві „Майдан”, вони вам коштуватимуть на 30% дешевше”.

Предикативні форми на -но, -то – це незмінні форми дієслова, що виступають головним членом у безособових речення (зроблено, здобуто).

За своєю семантикою та використанням форми на -но, -то становлять специфіку української мови, яка вирізняє її з-поміж інших слов’янських мова.

За характером своєї семантики виражають дію перехідну, минулу, пасивну. Однак можуть передавати значення майбутньої дії за допомогою допоміжного дієслова бути: Роботу буде зроблено вчасно.

Як правило, безособові дієслівні форми на -но, -то вживають у значення «хтось щось зробив»: Роботу завершено (хтось завершив); Лист відправлено (хтось відправив). Рідко їх використовують стосовно явищ природи: Поля затоплено (вода затопила).

Слід пам’ятати, що форми на -но, -то в українській мові є безособовими і не можуть мати при собі навіть пасивного суб’єкта, вираженого формою орудного відмінка: У роботі проаналізовано, а не Нами проаналізовано.