Тема: Гігієна води.

ПЛАН:

1. Гігієнічне та епідеміологічне значення води.

2. Забруднення і самоочищення водойм.

3. Санітарна охорона водойм від забруднення.

4. Система водопостачання населених міст.

1. Гігієнічне та епідеміологічне значення води.

Здоров'я людини великою мірою залежить від одного із найважливіших чинників навколишнього середови­ща — води. В нашій країні, як і в усьому світі, постійно зростає об'єм водоспоживання, що зумовлено, зокрема, концентрацією населення в містах. В житлових будин­ках, які забезпечені санітарно-технічним обладнанням і гарячим водопостачанням, витрата води на одну люди­ну досягає 250—350 л на добу. При цьому вода витра­чається на такі потреби: підтримування чистоти тіла, в тому числі гігієнічний душ (120—150 л), прання білиз­ни, приготування їжі і миття посуду (близько 100 л), прибирання житла, вилучення нечистот за допомогою ка­налізації і т. ін.

Вода потрібна для підтримування чистоти у громад­ських будівлях (школах, клубах), поливання вулиць І зелених насаджень, проведення масових оздоровчих за­ходів (плавальні басейни) тощо. Великої кількості води потребує сільське господарство. Для вирощування 1 т пшениці потрібно 1500т, рису — 4000 т, бавовнику — 1000 т води.

Вода необхідна для побудови багатьох структурних елементів організму людини, тварин і рослин. Кількість води у тілі людини становить пересічно 70 % його маси. Основна кількість води знаходиться у клітинах тканин і тільки 18—20 % припадає на частку позаклітинної води. Вміст води у різних тканинах і органах різний. Так, у скелеті міститься 22 %, у печінці, м'язах, мозку, серці та в інших органах — 70—80 %, в плазмі крові — близь­ко 90 %, у поті і слині — 99,5 % води.

Вода потрібна людині для забезпечення нормального функціонального стану організму, оскільки вона є се­редовищем, в якому чиняться обмінні процеси. З водою кінцеві продукти обміну вилучаються з організму через нирки, легені, кишки, шкіру. Причому вода протягом доби втрачається в таких об'ємах: із сечею виділяється пересічно 1,5 л, шляхом потовиділення — близько 0,5 л, через легені з видихуваним повітрям — 350 мл, з ка­лом — 100—150 мл води.

В осіб, що працюють у гарячих цехах, або в жарку пору року втрата води організмом за рахунок підсиле­ного потовиділення може досягати 6—10 л. Велика кіль­кість води може виділятися з організму при деяких за­хворюваннях (діабеті, харчових отруєннях).

Організм людини не може виносити зневоднення. У разі витрати 1—1,5 л води виникає спрага, яка є сигна­лом для відновлення водного балансу. За звичайних температури і вологості навколишнього середовища вод­ний баланс дорослої людини становить 2,2—2,8 л. Втра­та води в об'ємі 20—25 % маси тіла за температури по­вітря ЗО °С або вищій може призвести до смерті.

Добова потреба у воді покривається за рахунок ріди­ни, яка вводиться в організм (питна вода, чай та інші напої, рідкі страви — 1,5 л), за рахунок води, яка міс­титься в харчових продуктах (600—900 мл), і тієї, що утворюється в тканинах під час окислення харчових ре­човин (300—400 мл). Відомо, що під час окислення 100 г білків утворюється 41 г води, внаслідок окислення жи­рів — 107 г, крохмалю — 55 г.

Отже, потреба у воді визначається не тільки нормаль­ним перебігом фізіологічних процесів, а й витратою її на гігієнічні, господарсько-побутові і виробничі потреби.

Середньодобові норми водоспоживання на одного мешканця використовують, проек­туючи централізоване водопостачання населених пунктів з різним ступенем благоустрою. Для неканалізованих районів житлової забудови, в яких населення користуєть­ся водою з водорозбірних колонок, норма витрати води на одного мешканця становить 30—50 л на добу.

Велике значення має хімічний склад води, оскільки він може впливати на перебіг захворювань, зокрема, ви­кликаних надмірним або недостатнім надходженням в організм людини мікроелементів. Відомо, що разом з во­дою в організм надходять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, які відіграють велику роль в обміні речовин. Розподіл мікроелементів у природі не­рівномірний, тому можлива як нестача, так і надмірна кількість їх в їжі та воді, внаслідок чого у людей можуть розвиватися захворювання — геохімічні ендемії. Як пра­вило, вони охоплюють велику кількість людей і харак­терні для певної місцевості, де у мінеральному складі ґрунту і води відсутні або, навпаки, присутні у надмір­ній кількості ті чи інші мікроелементи.

Так, за відсутності достатньої кількості йоду у воді та їжі порушуються функції щитовидної залози і розви­ток організму, виникає ендемічний зоб. Щоб за­побігти цьому захворюванню, у районах, ендемічних щодо зоба (захід України), люди повинні споживати сіль з додаванням йодиду калію (йодована сіль).

Велике гігієнічне значення має присутність у воді такого мікроелемента, як фтор, який вимивається водою з ґрунту і гірських порід. Вміст фтору у воді 1 мг/л сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зу­бів. Надходження в організм підвищеної кількості фтору викликає захворювання — флюороз. Воно проявля­ється в ураженні емалі зубів у вигляді пігментних жов­тих або брунатних плям. Якщо вміст фтору у воді пере­вищує 5 мг/л, то уражається і кістково-суглобовий апа­рат. Нестача фтору у воді (менше 0,7 мг/л) призводить до розвитку іншого захворювання зубів — карієсу. В зв'язку з тим що у більшості джерел водопостачання міститься мало фтору, водогінну воду в деяких містах збагачують фтором, тобто фторують. Фторування прова­дять фторидом або кремнефторидом натрію.

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціа­ноз (метгемоглобінемія). Це захворювання розвиваєть­ся в разі споживання води з підвищеною концентрацією солей азотної кислоти — нітратів. Частіше хворіють діти, якщо молочні суміші для них готують на воді з вмістом нітратів понад 45 мг/л. Нітрати у травному каналі дітей за допомогою мікрофлори відновлюються у нітрити, які в крові поєднуються з оксигемоглобіном і утворюють метгемоглобін, неспроможний переносити кисень. Таким чином, знижується рівень кисню в крові. Все це прояв­ляється ціанозом слизової оболонки очей, губ і шкіри. Патологічні явища поширюються на кишки, серцево-судинну систему.

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захво­рювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит та ін. Збудники цих захворювань з'являються у воді в разі попадання в неї виділень хворих і бактеріоносіїв. Це може статися під час масових купань у водоймі, у разі забруднення нечистотами території, яка оточує водойму, або скидання їх у водойму суднами тощо. Збуд­ники інфекційних захворювань можуть потрапляти у під­земні води з неправильно влаштованої вигрібної ями, а в колодязну воду — із забрудненими відрами. Багато збудників інфекційних захворювань, що потрапили у во­ду, можуть тривалий час зберігати життєздатність.

Крім патогенних мікроорганізмів у воді можуть зна­ходитися яйця гельмінтів. Через воду передаються і зоонозні інфекції. Так, з сечею хворих на лептоспіроз гризу­нів, свиней, корів у водойму можуть потрапити лепто­спіри, які викликають захворювання в людини. В орга­нізм людини лептоспіри надходять з питною водою, за­брудненою лептоспірами, а також крізь слизову оболонку і ушкоджену шкіру. Збудники туляремії, бруцельозу, сибірки можуть потрапляти у водойму не тільки з виді­леннями хворих тварин, а й з їх трупами.

Отже, постачання достатньої кількості доброякісної води є найважливішим оздоровчим заходом і одним із неповних елементів благоустрою населених місць.