1. Гігієнічне значення забруднення атмосферного повітря і повітря закритих приміщень.

Усі складники природного середовища можуть за­бруднюватися. Атмосфера — один із найважливіших ком­понентів довкілля: без повітря людина може існувати не більше 5 хв. За день людина вдихає 9 кг повітря (може з'їсти 1,24 кг їжі, випити близько 2 л води) і змушена вдихати те повітря, яке її оточує.

Атмосферне повітря завжди містить певну кількість пилу і мікроорганізмів. Вміст пилу має широкий діапа­зон: від 0,01 мг/м³ до декількох десятків міліграмів в 1 м³. Джерелом його є грунтові частинки, які підніма­ються вітром або транспортом, що рухається. Крім того, в атмосфері завжди міститься космічний пил. Відоме, що на 1 км² поверхні Землі за рік випадає близько 70 г космічного пилу. Виверження вулканів збільшують кіль­кість пилу в повітрі. Ще потужнішими джерелами за­бруднення повітря пилом є дим від спалювання вугілля, торфу й інших видів палива, значне пилоутворення під час виробництва продукції на промислових підприєм­ствах.

Пил відносять до аеродисперсних систем: частинки пилу (дисперсна фаза) розподілені у повітрі (дисперсій­не середовище). В цих системах частинки пилу набу­вають здатності знаходитися в завислому стані, що зумовлено значним здрібненням речовин і малими роз­мірами частинок, які утворюються. Як правило, їхній діаметр не перевищує 100 мкм (від 0,01 до 100 мкм).

Тверда речовина, переходячи у дисперсний стан, на­буває нових властивостей внаслідок збільшення її пито­мої поверхні і поверхні сили. Тому в аеродисперсних си­стемах легко розвиваються процеси коагуляції (згортан­ня, згущення) і адсорбції частинок речовини.

Дисперсність, тобто ступінь здрібнення пилових час­тинок, має велике гігієнічне значення, оскільки вона ви­значає тривалість перебування частинок пилу в повітрі та їхню дію на організм. Чим менші розміри пилових частинок, тим триваліше вони знаходяться у повітрі в за­вислому стані, тим далі пересуваються від джерела ви­кидання. Крім того, дуже дрібні частинки пилу можуть викликати ураження бронхів і легень, тоді як великі час­тинки затримуються у верхніх дихальних шляхах.

Вміст пилу в повітрі коливається залежно від часу доби (зв'язок з особливостями діяльності людини), швид­кості руху повітря, його температури і вологості, а також від ступеня благоустрою і гігієнічного стану населених місць. Пил, який знаходиться у повітрі, забруднює шкі­ру людини, її одяг, віконне скло, житло.

Подразнюючи й уражуючи шкіру і особливо слизові оболонки, частинки пилу сприяють проникненню в орга­нізм патогенних мікроорганізмів і зниженню його опір­ності до інфекції. Тривалий вплив дуже дрібного пилу може зумовити закупорку nop шкіри, а відтак зниження потовиділення інколи до 70 %, або призвести до кон'юнк­тивіту. Від 10 до 30 % пилу, що пройшов крізь носову порожнину, відкладається в легенях. Пил, який проник у легені, розчиняється секретом слизової оболонки ди­хальних шляхів або попадає в лімфатичні залози. Деяка кількість пилу може поступово накопичуватися в альвео­лах, порушуючи їхні функції. У людей, які постійно меш­кають в умовах пилової атмосфери, спостерігаються фіб­розні зміни в легенях.

Шкідливість пилу залежить від його кількості, три­валості дії і хімічного складу. Складниками пилу мо­жуть бути отруйні речовини, наприклад, їдкі натр і калі, їдке вапно, які, потрапляючи на слизову оболонку, утворюючи луги. Пил, який містить миш'як, ртуть, свинець,

також може спричинити отруєння. Свинцевий пил може накопичуватися в організмі, змінювати склад крові і кісткового мозку, викликати м'язову слабкість і параліч Променевого нерва, свинцеві кольки та енцефалопатію (дистрофічні зміни головного мозку), ураження печінки і норок. Ртуть просякає в мозок, руйнує нервову систему,

послаблює розумові здібності, прискорює старіння.

Пилові частинки, які знаходяться в повітрі, можуть викликати алергічні захворювання. Алергенами є, зокрема, волосся, піря, квітковий пилок, борошно, тютюн, бактерії і дріжджі.

Пил може впливати на здоров'я людини непрямим шляхом. Так, частинки пилу, перебуваючи у завислому стані і слугуючи ядрами конденсації для вологи, спричиняють утворенню туманів. Пил і тумани, поглинаючи знач­ну частину сонячної радіації, погіршують світловий клімат населених місць. Пил, який осаджується на зовніш­ній поверхні віконого скла, погіршує природне освітлення житла.

Мікроорганізми потрапляють в атмосферне повітря зґрунтовим пилом, з яким вони можуть поширюватися на великі відстані. Кількість їх залежить від запиленості повітря Найстійкішими до впливу факторів навколишнього серодовища є збудники правця, газової гангре­ни, ботулізму, а також яйця гельмінтів. Взимку, коли грунт вкритий снігом, кількість їх зменшується..

Серед патогенних бактерій і вірусів, які знаходяться в повітрі, особливо небезпечні збудники грипу, кору, скарлатини, туберкульозу. Частина цих мікроорганізмів гине внаслідок висушування і дії ультрафіолетового випромінювання, тому більш небезпечним, порівняно з відкритим повітрям є, є повітря житлових та інших приміщень (інфекційні лікарні, хірургічні відділення тощо).

Для попередження бактеріального забруднення повітря у приміщенні потрібні правильний і достатній повітрообмін, вологе прибирання, а також дезінфекція повітря за допомогою хімічних препаратівв і опромінювання бактерицидними лампами (БУВ-15, БУВ-30). Ці лампи не повинні чинити прямого впливу на очі людей, тому їх встановлюють у прорізі дверей. Працюють вони 2—3 год на добу.

З метою профілактики аерогенних інфекцій здійсню­ють систематичний мікробіологічний контроль повітря приміщень, виявляють джерела його бактеріального за­бруднення. Об'єктами такого дослідження є лікарні, ди­тячі комбінати, аптеки, а також місця, які відвідує ба­гато людей,— кінотеатри, будинки відпочинку, концертні зали, палаци спорту.

Повітря житлових помешкань вважається чистим, як­що в 1 м³ його виявляють не більше 1500 мікроорганіз­мів, забрудненим — якщо їх число досягає 2500. В опера­ційних і перев'язочних загальна кількість мікроорганіз­мів у повітрі до роботи не повинна перевищувати відпо­відно 500 і 750, після роботи— 1000 і 1500. Патогенна кокова флора не повинна виявлятися у 250 м³ повітря. В інших лікарських приміщеннях повітря вважають чис­тим, якщо виявляють не більше 3500 мікроорганізмів в 1 м³ влітку і не більше 5000 взимку. В разі виявлення патогенних мікроорганізмів повітря вважають забрудне­ним і епідеміологічно небезпечним.

Забруднення повітря газоподібними речовинами від­бувається в процесі розпаду органічних азотовмісних ре­човин (аміак) і в результаті гниття речовин, що містять білок (сірководень).

Найзабрудненіше повітря у великих промислових районах. Основними забруднювачами є промислові під­приємства, котельні, ТЕЦ, залізничний і автомобільний транспорт.